Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а-1870/1280/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р. Справа № 2а-1870/1280/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Шаповалова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-1870/1280/12

за позовом Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі - Покрова Пресвятої Богородиці УПЦ КП), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в м. Сумах), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012021502/1/94921 від 21.11.2011 про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем -11196,22 грн. та за штрафними санкціями -400,87 грн.; визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 11.01.2012 № 45 на сплату податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 12216,82 грн., у тому числі за основним платежем -11195,48 грн., за штрафними санкціями -400,87 грн. та пеню -620,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскільки відповідно до ст. 282 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Покрова Пресвятої Богородиці УПЦ КП має пільги щодо сплати податку, то визначена контролюючим органом сума грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб є необґрунтованою.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ в м. Сумах подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою в цій частині в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача передбаченої ст. 282 ПК України пільги щодо сплати податку. Апелянт вказує, що нормами ПК України передбачена пільга для релігійних організацій по платі за землю лише в частині сплати земельного податку, в той час, як пільг щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб чинним законодавством не передбачено.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є землекористувачем у розумінні ст. 14 ПК України то він має право на пільги передбачені ст. 282 ПК України. В зв'язку з чим, сплата позивачем орендної плати у розмірі визначеному Договором (1 % від нормативної грошової оцінки землі) є законними, а нарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.09.2011 співробітниками ДПІ в м. Сумах була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, за результатами якої складено Акт № 6574/152/26376872 від 06.09.2011 року.

На підставі вище зазначеного акту, ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009431502/0/74981 від 22.09.2011 року, яким Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в сумі 11196,22 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 800,74 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідками перевірки порушеннями, провів процедуру адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарги ДПА в Сумській області рішенням №18784/10/25-005-307/385/ск від 21.11.2011 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафної санкції у сумі 399,87 грн., а в іншій частині первина скарга позивача залишена без задоволення. Прийняте податкове повідомлення-рішення № 0012021502/1/94921 від 21.11.2011 року, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в сумі 11196,22 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 400,87 грн.

Відповідачем була направлена позивачу податкова вимога № 45 від 11.01.2012 року відповідно до якої сума податкової заборгованості Покрова Пресвятої Богородиці УПЦ КП складає 12216,82 грн., в тому числі сума основного платежу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності становить 11195,48 грн., штрафних санкцій становить 400,87 грн. та пеня становить 620,47 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 11.08.2011 року висновок податкового органу про те, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у період січень-липень 2011 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1% від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та направлення податкової вимоги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом XIII «Плата за землю» ПК України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПКУ.

Згідно із вимогами ст. 6, п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 36.3 ст. 36 ПК України під податком розмісіться обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що нормами ПК України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумської міської ІV скликання ХХХІІІ сесії № 1552-МР від 21.12.2005 р. про вилучення, надання в оренду продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради, позивачу було надано в оренду земельну ділянку.

На підставі даного рішення між Сумською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 31 січня 2006 року.

Відповідно до акту прийому-передачі об'єкта оренди № 512 від 30.03.2006року, земельна ділянка, що є предметом договору від 31.01.2006 була прийнята Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП в оренду.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Договору, земельна ділянка надається в оренду для громадських та релігійних організацій (будівництво храму), згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі громадських та релігійних організацій.

Також, розділом 3 Договору визначено, що орендна плата за рік становить 1,0 % від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про те, що розмір орендної плати за даним договором оренди не відповідав вимогам чинного законодавства, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Виходячи з того, що у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданій позивачем до ДПІ у м. Сумах, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем розміру орендної плати за період з січень-липень 2011 року на суму 11195,48 грн.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу задоволення позовних вимог, на той факт, що оскільки позивач є землекористувачем у розумінні ст. 14 ПК України то він має право на пільги передбачені ст. 282 ПК України, в зв'язку з чим, сплата позивачем орендної плати у розмірі визначеному Договором (1 % від нормативної грошової оцінки землі) є законними, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.

Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного кодексу визначено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади і що земля їм може надаватися у власність, постійне користування та користування на умовах оренди.

Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК, а орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу).

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП у спірний період було орендарем земельної ділянки, якому на підставі договору оренди земельної ділянки належить право користування земельною ділянкою і на якого поширюється дія Закону «Про оренду землі» .

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її індексації, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Разом з тим, вимогами підпункту 282.1.5. пункту 282.1 статті 282 ПК України передбачено пільги щодо сплати земельного податку для релігійних організацій лише в частині сплати земельного податку, в той час, як пільг щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб чинним законодавством не передбачено.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року по справі № 2а-1870/1280/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 31.07.2012 р.