Постанова

від 25.07.2012 по справі 2а/0570/6520/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6520/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойка М.І.

при секретарі Бабло В.Е.

представника позивача Алтинпара Т.І.,

представника відповідача Гац Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання у м. Донецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Планета» до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування постанови від 11.01.2011 р. № 13 про застосування штрафних санкцій в розмірі 30000 грн. -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Планета» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування постанови від 11.01.2011 р. № 13 про застосування штрафних санкцій в розмірі 30000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що службовими особами відповідача 26.11.2010 р. здійснена планова перевірка позивача за додержанням останнім вимог законодавства про захист прав сповивачів. За результатами перевірки службовими особами відповідача складено акт перевірки від 26.11.2010 р. № 001847, на підставі якого відповідачем винесено постанову від 11.01.2011 р. № 13 про накладення стягнень у вигляді штрафу в розмірі 30000 гривень З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що порушення, які виявлені під час перевірки 26.11.2010 р., а саме п.4.8, п. 6.3.1., п.6.3.4., п.6.3.5 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства Палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.02.2003 р. №331/7652 (далі - Інструкція № 332), виходять за межі повноважень відповідача, які встановлені Законом України «Про захист прав споживачів». Вважають, що порушення, які виявлені при перевірці, відносяться до сфери дії законів України «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про стандартизацію», дія яких не поширюється на позивача. Підставами позову зазначені Конституція України, Закон України «Про захист прав споживачів», Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства Палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332. Просили скасувати постанову відповідача від 11.01.2011 р. № 13 про застосування штрафних санкцій в розмірі 30000 грн.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним в позовні заяві, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що 26.11.2010 р. у позивача проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів на підставі плану роботи відповідача на 4 квартал 2010 р. За результатами перевірки складено акт від 26.11.2010 р. № 001847, а на підставі цього акту винесено постанову від 11.01.2011 р. № 13 про накладення стягнень , передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої на позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30000 грн. Зазначили, що спірною постановою передбачено накладення стягнень за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, а саме вимогам Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства Палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.02.2003 р. №331/7652 (п.4.8, п. 6.3.1., п.6.3.4., п.6.3.5). Зазначили, що на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177, на позивача правомірно накладено стягнення, яке передбачено п. 2 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону. Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НК «Планета» (ЕДРПОУ 36379971) зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 09.02.2009 р. (свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 744881) є юридичною особою.

Відповідач - Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області здійснює свою діяльність на підставі «Положення про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» (далі - Територіальні органи), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 за № 636/16652. Згідно з п. 1.1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та йому підпорядковується, тобто є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII (далі -Закон №1023), цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Згідно з пунктом 2 статті 4 Закону N 1023 державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Відповідно до статті 5 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Територіальні органи Держспоживстандарту забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону. Територіальні органи входять до системи органів Держспоживстандарту і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.

У відповідності до п.1.3 «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.11.2006 р. № 311 (далі - Порядок), перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі річного або квартального плану роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи у справах захисту прав споживачів) та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.

Абзацом 5 п. 1.10 Порядку передбачений обов'язок органу у справах захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом.

Відповідно до п.3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.

Таким чином, законом покладено на Управління у справах захисту прав споживачів обов'язок із здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів та надано йому право притягнення до відповідальності за порушення, передбачені статтею 23 Закону N 1023. Крім того, законом (пункт 13 частини першої статті 5, частина третя статті 23 Закону N 1023) передбачено, що порядок стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів України.

26.11.2010 р. згідно плану роботи управління на 4-й квартал 2010 р. та на підставі направлення № 05-421 на проведення перевірки від 22.11.2010 р. (наказ від 22.11.2010 р. № 616) головним спеціалістом відповідача Треніним В.О. та провідним спеціалістом відповідача Підлянською Л.В. проведена планова перевірка позивача - автогазозаправної станції Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Планета» за адресою: м. Донецьк, вул. Югославська,1г, про що складено акт № 001847, яким встановлені порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме п. 4.8, п. 6.3.1., п.6.3.4., п.6.3.5 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства Палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.02.2003 р. №331/7652.

Так, п. 4.8. Інструкції № 332 передбачено, що підприємства - власники засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" складають та узгоджують із територіальними органами Держспоживстандарту перелік засобів вимірювальної техніки, що застосовуються у сфері державного метрологічного нагляду і підлягають повірці (далі - перелік ЗВТ). До переліку ЗВТ включають: манометри; рівнеміри; лагометри; термометри; ваги вагонні; ваги автомобільні; ваги лабораторні; ваги медичні; дозатори вагові дискретної дії для відпуску скрапленого газу побутово-комунального споживання; колонки для відпуску скрапленого вуглеводневого газу; резервуари, що оснащені рівнемірами і мають свідоцтва про державну метрологічну атестацію або повірку; лічильники, встановлені на АЦСГ. До застосування допускаються вищевказані ЗВТ, типи яких включено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні, або такі, що пройшли державну метрологічну атестацію у порядку, встановленому ДСТУ 3215-95. ЗВТ, що мають електричне обладнання, допускаються до застосування у вибухонебезпечних зонах під час роботи з СВГ лише за умови, якщо вони відповідають вимогам пункту 7.3 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

За приписами п 6.3.1. Інструкції заправка скрапленого вуглеводневого газу (СВГ) паливних балонів автотранспортних засобів, двигуни яких працюють на СВГ, здійснюється працівниками - операторами АГЗС, АГЗП, які призначені наказом керівника підприємства та пройшли курс спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами пункту 2.1 Типового положення про навчання з питань охорони праці. Періодичність перевірки знань цих працівників проводиться не рідше одного разу на рік. Ці працівники повинні бути атестовані на знання Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98) в обсязі роботи, яка ними виконується.

Крім того, за п. 6.3.5 Інструкції оператор АГЗС (АГЗП) до наповнення балона повинен перевірити наявність і комплектність установленої на автотранспортному засобі газової апаратури. За п. 6.3.14 Інструкції передбачено, що паливороздавальні колонки, що встановлені на комерційних АГЗС, мають функціонувати в системі з реєстратором розрахункових операцій, тип якого включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 26 грудня 2002 року N 14 (далі - Протокольне рішення). Реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються, повинні відповідати технічним вимогам, що висуваються до спеціалізованих електронно-касових апаратів для автозаправних станцій, установлених додатком 7 до Протокольного рішення.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалися обставини щодо допуску перевіряючи до перевірки, складання акту перевірки 26.11.2010 р. у присутності керівника відповідача, його відмовою від підписання, отримання копії акту та можливості надання заперечень до акту перевірки.

Проте, позивачем до суду не надано жодного доказу, які б спростовували висновки про порушення, виявлені під час перевірки щодо повірки засобів вимірювання, функціонування паливороздавальної колонки в системі з реєстратором розрахункових операцій, здійснення заправки скрапленого вуглеводневого газу (СВГ) паливних балонів автотранспортних засобів, двигуни яких працюють на СВГ, саме працівниками - операторами АГЗС, АГЗП, які призначені наказом керівника підприємства та пройшли курс спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці, яки зобов'язані перевірити перед наповнення балона наявність тавра і термін його опосвідчення та перевірити наявність та комплектність установленої на автотранспортному засобі газової апаратури.

За результатами акту перевірки № 001847 від 26.11.2010, відповідачем прийнято Постанову про накладення стягнень № 13 від 11.01.2010 р., якою до позивача за реалізацію продукції , що не відповідає вимогам нормативних документів, застосовано штраф у розмірі 30000 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що зазначене рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст..4 Закону № 1023 передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

П. 2 ч. 1 ст. 23 Закону №1023 встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги. Вартість отриманої партії товару позивачем за товарно-транспортною накладною № РС-1001/11-15лс від 01.11.2010 р. складає 60000 грн.·

Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо відсутності його відповідальності за невиконання вимог Інструкції № 332., оскільки вони не спростовують висновки перевірки та постанови про накладення штрафу.

Таким чином, оскільки під час перевірки були встановлені факти порушення позивачем нормативно-правових актів, що регулюють зазначену діяльність, відповідач правомірно прийняв постанову про накладання стягнень.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили обґрунтованість позовних вимог позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита компенсуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Планета» до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування постанови від 11.01.2011 р. № 13 про застосування штрафних санкцій в розмірі 30000 грн. - відмовити.

Вступну та резолютивну частину постанови прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 25 липня 2012 року. у присутності представників сторін.

Постанова в повному обсязі буде виготовлена та підписана 30 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.