Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а/1270/2150/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №6.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2012 року Справа № 2а/1270/2150/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Держкомзему у м.Сєвєродонецьку Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисичансько-рубіжанська міжрайонна природоохоронна прокуратура, про визнання протиправними дій, скасування наказу №59 від 10.06.2011,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо винесення наказу №59 від 10.06.2011 року, визнати недійсним наказ управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку № 59 від 10.06.2011 року щодо скасувати висновків №2425 від 26.06.2008, №4133 від 03.11.2008, №1003 від 18.04.2008 та № 1893 від 09.07.2008.

В обґрунтування позову зазначив, що 10 червня 2011 року відповідачем винесений наказ № 59, яким на підставі протесту прокурора скасовані висновки відповідача "Про погодження місця розташування земельної ділянки" та "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Про існування оскаржуваного наказу № 59 позивачу стало відомо 21 жовтня 2011 року в судовому засіданні по цивільній справі № 2-1787/11 за позовом Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури до Черножукової Л.В. про визнання недійсними та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1. Час ознайомлення позивача із наказом сторонами не оспорюється.

В якості підстав для скасування висновків зазначено, що відповідачем не перевірені межі парку. За твердженням позивача це не відповідає фактичним даним, згідно довідки управління Держкомзема м. Сєвєродонецька від 07.02.2012 №547 земельна ділянка під Парком культури та відпочинку ім. Горького, площею 25,00 га, внесена до чергового кадастрового плану, має кадастровий номер 4412900000:02:003:00005, межі умовних замкнень ліній та площу під парком було визначено на підставі проекту відведення земельної ділянки, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №2258 від 07.12.1999.

Приватні земельні ділянки внесені до чергового кадастрового плану та мають кадастрові номери 4412900000:02:003:0045 та 4412900000:02:003:0026. Громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку. З викладеного вбачається, що межі парку було встановлено за 10 років до відведення земельних ділянок у приватну власність.

Позивач, вважає, що рішення про скасування висновків прийняте з грубим порушення діючого законодавства, без з'ясування всіх обставин, у тому числі факту передачі спірних ділянок в приватну власність.

Вважав безпідставним врахування висновків спеціалізованої установи кафедри землевпорядкування якою є товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАН", оскільки це є приватною думкою робітників товариства "Лан".

За думкою позивача протест прокурора не є безспірною підставою для скасування висновків, а є тільки підставою для проведення службового розслідування щодо з'ясування законності наданих висновків у 2008-2009 роках.

Крім того, позивач зазначив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Висновки Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку - це акт індивідуальної дії, тобто акт однократного вживання, його не можна скасовувати після реалізації.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в яких наполягав на правомірності прийняття наказу №59, відсутності публічно-правового спору між сторонами так як права, свободи та інтереси позивача Управлінням не порушені. Скасування наказом №59 висновків управління від 2008, 2009 років "Про погодження місця розташування земельної ділянки" та "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не спричинило порушення прав і свобод позивача.

Стверджував, що позивачем при оскарженні наказу Управління від 10.06.2011 року №59 (далі - наказ №59), як нормативно-правового акту індивідуальної дії, невірно визначена його нормативно-правова категорія. Позивач помилково ототожнює надання висновків Управлінням з дозвільною дією, яка надає дозвіл на здійснення певних дій певній особі, а наказ №59 з рішенням органу місцевого самоврядування, як такий, що вирішує конкретні управлінські справи, звернені до конкретних осіб-адресатів, який визначає їхню поведінку і породжує індивідуальні права та обов'язки, що має державно-владний, творчий характер, виданий у встановленому законом порядку уповноваженим на це державним органом і його посадовими особами і вичерпує себе одноразовим застосуванням.

Враховуючи, що за результатами проведення перевірки Лисичансько-Рубіжанською міжрайонною природоохоронною прокуратурою були виявленні обставини, які могли вплинути на об'єктивність виданих висновків та на виконання протестів прокурора, наказом №59 висновки було скасовано, як такі що містять невідповідні дані про правовий режим земельних ділянок, які не відповідають даним державного земельного кадастру (наказ від 24.05.2011 № 47 "Про внесення змін в данні державного земельного кадастру").

Зазначив, що висновки не є дозвільним документом в розумінні Закону України від 06.09.2005 № 2806-УІ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" і на час видачі не містилися в Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що видаються виключно через дозвільні центри, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 526.

Наказ № 59 є локально-нормативним актом, який видано керівником Управління у межах його повноважень, та який регулює службову і трудову діяльність Управління, а не правовий акт, виданий та прийнятий суб'єктом владних повноважень з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), на які він поширюється.

Третя особа у справі, Лисичансько-Рубіжанська міжрайонна природоохоронна прокуратура, не скористалася можливістю взяти участь у розгляді справи, письмових пояснень по суті спору не надала.

Представники позивача та відповідача надали у судовому засіданні пояснення аналогічні викладеним у позові та запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд встановив наступне.

Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку було прийнято висновки:

№1003 від 18.04.2008 про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,10га, яка розташована на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_3,

№1893 від 09.07.2008 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,10га, яка розташована на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_3,

№2425 від 26.06.2009 про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,095га, яка розташована на АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1,

№4133 від 03.11.2009 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,095га, яка розташована на АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 (а.с. 43-44).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №2408 від 21.08.2008 було затверджено громадянину ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №3745 від 24.12.2009 було затверджено громадянці ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку площею 0,0950 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68-69).

На підтвердження права власності на земельні ділянки видано державні акти: серія ЯЕ №870024 від 30.09.2008 ОСОБА_3, серія ЯИ №163790 від 30.12.2009 ОСОБА_1 (а.с. 7-8, 24-25).

15.01.2010 ОСОБА_3 продав належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (а.с. 21-23).

04.05.2011 відповідачем прийнято наказ №41 про проведення службового розслідування за наслідками якого, наказом №47 від 24.05.2011 було встановлено, що рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради від 19.06.2003 №768 товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Вісла" було припинено право тимчасового користування землею площею 25 га, на якій розташовано парк культури і відпочинку ім. Горького (категорія земель - землі рекреаційного призначення) за згоди землекористувача, та зараховано до земель резервного фонду Сєвєродонецької міської ради (згідно з державною статистичною звітністю по формі № 6-зем: до рядка 96 графи 69 (землі резервного фонду, угіддя - піски), тоді як рішенням Сєвєродонецької міської ради від 16.01.2001 року № 76 парку культури та відпочинку ім. Горького надано статус лісопаркової зони.

Вилучену земельну ділянку, на якій розташовано парк культури та відпочинку ім. Горького, враховуючи рішення міськради від 16.01.2001 № 76 та від 19.06.2003 № 768, керуючись статтею 51 Земельного кодексу України «Склад земель рекреаційного призначення» та Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 №377 та зареєстрованою в Мін'юсті України від 14.12.1998 №788/3228, після вилучення потрібно було віднести до земель резервного фонду, зберігши цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, і віднести її до графи 56 (угіддя -зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не включені до категорії лісів) зі збереженням у графі 80 статистичній звітності по формі № 6-зем. - рекреаційного призначення.

Порушення порядку заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель за 2004 рік і в подальшому призвело до невірного відображення кількості земель рекреаційного призначення.

Наказом №47 від 24.05.2011 було вирішено внести зміні в данні державного земельного кадастру з урахуванням рішень сесій Сєвєродонецької міської ради від 16.01.2001 та від 19.06.2003 та віднести земельну ділянку колишнього парку культури та відпочинку ім. Горького до земель резервного фонду, зберігши цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, і віднести її до графи 56 (угіддя -зелені насадження у межах населених пунктів (паркі, сади, сквери, бульвари тощо), які не включені до категорії лісів) зі збереженням у графі 80 статистичній звітності по формі № 6-зем. - рекреаційного призначення

03.06.2011 Лисичансько-Рубіжанською міжрайонною природоохоронною прокуратурою були прийняті протести №1211-11, 1212-11, 1215-11, 1216-11 на зазначені вище висновки управління Держкомзему в м. Сєвєродонецьк (а.с. 37-40). В протестах серед іншого зазначено, що при видачі висновків відповідачем не було перевірено існуючи межі Парку культури та відпочинку та категорія земельних ділянок, що відводяться.

10.06.2011 відповідач приймає наказ №59, яким скасовує серед інших і висновки управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку №1003 від 18.04.2008, №1893 від 09.07.2008, №2425 від 26.06.2009, №4133 від 03.11.2009 (а.с. 5-6, 42).

Зазначені вище обставини, щодо прийняття відповідних висновків, наказів та протестів прокурора визнаються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Стаття 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Так позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії щодо винесення наказу №59 від 10.06.2011 та скасувати його.

При цьому з позовної заяви не вбачається, які ж саме права позивача порушені оскаржуваним наказом. В судовому засіданні на неодноразові запитання головуючого представник позивача надав пояснення, з яких можна зробити висновок, що, на думку позивача, прийняття оскаржуваного наказу порушує права позивача у сфері реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки та право власності позивача на земельні ділянки.

Проте, суд не може погодитися з такими доводами позивача.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно із ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Закон України "Про землеустрій" визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначає правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення, згідно із яким Державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Згідно із ст. 50 закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій", Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 затверджений Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який визначає механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі -ПКМ № 677)

Згідно із пунктами 9-11 ПКМ № 677 проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Сторонами визнається, та підтверджено матеріалами справи, що позивач реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки (висновки №2425 від 26.06.2009, №4133 від 03.11.2009), що закріплено у рішенні Сєвєродонецької міської ради №3745 від 24.12.2009, та про що позивачу видано відповідний державний акт.

Таким чином, на даний момент позивач є власником зазначеної земельної ділянки.

Стосовно земельної ділянки, що відводилася громадянину ОСОБА_3, то щодо неї окрім, прийняття відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність громадянина ОСОБА_3, також було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким право власності на цю земельну ділянку також перейшло до позивача у справі.

Отже, на даний момент позивач у справі є повноправним власником земельних ділянок з підстав визначених законом.

Таким чином посилання позивача на порушення його прав стосовно безоплатного отримання земельної ділянки вважаються судом необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що дане право позивачем вже реалізовано, а отже, оскаржуваний наказ не може перешкоджати реалізації цього права.

Суд вважає, що порушення права позивача на безоплатне отримання земельної ділянки, могло б мати місце лише до прийняття відповідних рішень міської ради про затвердження проектів відведення земельних ділянок та їх передачі у приватну власність, тобто, на стадії погодження проектів, у разі необґрунтованої відмови в їх погодженні. Після прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність, порушити право позивача на безоплатне отримання земельної ділянки взагалі неможливо, оскільки це право вже реалізоване.

В подальшому мова може йти лише про можливі порушення самого права власності на земельну ділянку.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Оскаржуваний наказ №59, не припиняє права власності позивача на означені земельні ділянки, не встановлює та не припиняє будь-яких інших прав позивача, прийняття даного наказу не має наслідком виникнення у позивача будь-яких обов'язків.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені статтею 140 Земельного кодексу України, серед них:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, припинення права власності відповідно до діючого законодавства не відбувається шляхом скасування органом держкомзему своїх висновків, а тому і посилання на те, що оскаржуваний наказ порушує право власності позивача на земельну ділянку є безпідставними.

Щодо посилань представника позивача на наявність у державному кадастрі окремих записів щодо реєстрації земельної ділянки під Парком культури та відпочинку ім. Горького та земельних ділянок, що належать позивачу, щодо неправомірності висновків землевпорядної фірми "ЛАН" та кафедри землевпорядкування та кадастру ЛНАУ щодо категорії земельних ділянок, суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі не є встановлення правового статусу земельних ділянок, їх місцезнаходження, правомірності чи протиправності прийняття рішення про передачу зазначених земельних ділянок у приватну власність громадян.

З пояснень представника позивача вбачається, що на даний час в місцевому суді в порядку цивільного судочинства вирішується питання про оскарження та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки позивачу та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Саме в межах цивільної справи і будуть вирішуватися питання доводи стосовно яких зазначені позивачем.

Предметом же розгляду в даній адміністративній справі є прийнятий відповідачем наказ №59 від 10.06.2011 та вирішення питання чи порушує даний наказ права позивача, та чи підлягає він скасуванню.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наказ №59 від 10.06.2011 не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача у справі, не встановлює, не припиняє та не змінює змісту його прав та обов'язків як власника земельної ділянки та землекористувача, а тому у даній справі відсутній предмет судового захисту, відсутнє порушене право.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Держкомзему у м.Сєвєродонецьку Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисичансько-рубіжанська міжрайонна природоохоронна прокуратура, про визнання протиправними дій, скасування наказу №59 від 10.06.2011 відмовити повністю

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 30.07.2012.

Суддя А.М. Каюда