Рішення

від 04.07.2012 по справі 18/848/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/848/12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                      04 липня 2012 р.                                                                      Справа № 18/848/12 За позовом Фізичної особи - підприємця Понежі Володимира Івановича, 38100, Полтавська область, м. Зіньків, вул. Котовського, 94 до Сарського споживчого товариства, 37340, Полтавська область, Гадяцький район, с. Сари, вул. Чапаєва, 3/1 про стягнення 266261,00 грн.                                                                       Суддя Гетя Н.Г. Представники до перерв: від позивача: Матійченко Т.Г. від відповідача: Рень С.І., Волик М.О. Представники після перерв: від позивача: Матійченко Т.Г. від відповідача: Рень С.І. Розгляд справи продовжується після перерв, оголошених відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 14.06.2012 року та 03.07.2012 року. В судовому засіданні 03.07.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 266261,00 грн. боргу за договором оперативної оренди основних засобів б/н від 19.10.2005 року. Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви б/н від 13.06.2012 року   (т. 1, а.с. 150-151) про їх збільшення, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 532522,00 грн. заборгованості за спірним договором. Згідно ст. 22 ГПК України позивач має право, зокрема, на збільшення позовних вимог. Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається до розгляду, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 532522,00 грн. заборгованості за договором оперативної оренди основних засобів б/н від 19.10.2005 року. Представники відповідача в судових засіданнях та у наданому до суду відзиві на позовну заяву № 49 від 23.05.2012 року (т. 1, а.с. 120-121) проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що до спірного договору не укладалося додаткових угод щодо проведення капітального ремонту приміщення, а заявлена до стягнення сума заборгованості не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, представники відповідача вказують на те, що позивачем не було вжито жодних заходів досудового врегулювання спору, а вартість проведеного капітального ремонту не була узгоджена з відповідачем. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив: 19.10.2005 року між Сарським споживчим товариством (відповідач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Понежою Володимиром Івановичем (позивач, орендар) був укладений договір оперативної оренди основних засобів (т. 1, а.с. 11-12), у відповідності до умов якого орендодавець взяв на себе зобов'язання передати, а орендар - прийняти з метою розміщення торгових об'єктів в оперативну оренду основні засоби - нежитлову будівлю "універмаг та гараж", що знаходиться за адресою: Полтавська область,  м. Гадяч, пл. Революції, 5, та складається в цілому з нежитлової будівлі "А-2" загальною площею 1624,2 м2 та гаражу загальною площею 32,0 м2, які належать орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Гадяцької міської ради 16.06.2005 року та зареєстрованого Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.06.2005 року за реєстраційним номером 11188542 (п. п. 1.1., 1.2. договору оренди). У відповідності до п. 6.1. договору оперативної оренди основних засобів б/н від 19.10.2005 року (далі - договір оренди) цей договір діє протягом п'яти років з моменту його нотаріального посвідчення та закінчується 19.10.2010 року. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії договору оренди, нотаріальне договору посвідчення відбулося 19.10.2005 року (реєстраційний номер 5198). Державна реєстрація договору також була здійснена 19.10.2005 року, що підтверджується наявною у справі копією витягу з Єдиного державного реєстру правочинів за № 1620026 (т. 1, а.с. 13). Відповідно до листа відповідача № 71 від 31.08.2007 року (т. 1, а.с. 15) про відмову від договору оренди даний договір є розірваним з 01.09.2007 року, що, з-поміж іншого, також було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2008 року по справі № 22/317 (т. 1, а.с. 35-42), яка в силу положень ст. 35 ГПК України носить преюдиційний характер відносно даного спору. В позовній заяві позивач зазначає, що орендоване приміщення (універмаг) було передане йому в оренду в зруйнованому стані, внаслідок чого для використання його за призначенням позивач був змушений провести капітальний ремонт в цьому приміщенні, що потягнуло значні фінансові затрати. Положеннями пп. 4.1.3. договору оренди на орендаря покладено обов'язок своєчасно та за свій рахунок здійснювати поточний ремонт орендованих основних засобів. Плановий капітальний ремонт здійснюється за домовленістю сторін за додатковою угодою, планом і графіком капітального ремонту, що є невід'ємними частинами цього договору. Слід зазначити, що даним пунктом договору оренди передбачається, що перший капітальний ремонт основних засобів здійснюється орендарем за власний рахунок, подальші ж покращення об'єкта, які можливо відділити від об'єкта без порушення цілісності та функціональної придатності, орендар має право залишити собі згідно з чинним законодавством після припинення дії цього договору. Витрати, понесені орендарем на поліпшення основних засобів, зроблені за згодою орендодавця, та які неможна відділити від основних засобів без порушення їх цілісності та функціональної придатності, зараховуються орендодавцем в рахунок орендної плати. З метою приведення приміщення у належний стан 30.09.2006 року між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Пушко Тетяною Миколаївною був укладений договір підряду № 14 (т. 1,        а.с. 50-52), на підставі якого були виконані роботи по ремонту універмагу "Україна" на пл. Революції в м. Гадяч Полтавської області на загальну суму 341679,00 грн., що підтверджується наявною у справі копією акта приймання виконаних робіт за жовтень-грудень 2006 року (т. 1, а.с. 54-59). Окрім того, позивачем із Фізичною особою - підприємцем Скляренком Борисом Яковичем був укладений договір підряду № 18 від 14.11.2006 року (т. 1, а.с. 62-64), на підставі якого були виконані роботи по ремонту універмагу "Україна" пл. Революції в м. Гадяч Полтавської області на загальну суму 190843,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акта приймання виконаних робіт за лютий 2007 року (т. 1, а.с. 66-76). Таким чином, загальна вартість виконаних відповідно до вищевказаних договорів підряду робіт з капітального ремонту орендованого приміщення складає 532522,00 грн. Як зазначається позивачем та не заперечується представниками відповідача, витрати, понесені позивачем на проведення ремонту, в розмірі 532522,00 грн., не зважаючи на письмове звернення до відповідача листом б/н від 13.03.2007 року (т. 1, а.с. 16), останнім в рахунок подальших орендних платежів зараховані не були. Так само зазначені витрати не були відшкодовані відповідачем у зв'язку з розірванням договору оренди. Передбачене пп. 4.2.4. договору оренди право позивача на подальший викуп орендованого об'єкту ним не реалізоване у зв'язку з відмовою відповідача укласти договір купівлі-продажу листом № 82 від 22.10.007 року (т. 1, а.с. 18). Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2008 року по справі № 22/317 у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу орендованого приміщення було відмовлено. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на ремонт орендованого приміщення в розмірі 532522,00 грн. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом. Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За змістом положень ст. ст. 793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. При цьому договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків. Згідно з приписами ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право, зокрема, на відшкодування вартості необхідних витрат. Отже, з аналізу положень ст. ст. 776, 778 ЦК України вбачається, що обов'язок здійснювати капітальний ремонт орендованого майна умовами договору може бути покладено на орендаря. При цьому вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем за згодою орендодавця, в т.ч. в результаті його капітального ремонту, підлягає відшкодуванню орендодавцем в повному обсязі. Як вбачається зі змісту пп. 4.1.3. спірного договору оренди, проведення капітальних ремонтів (покращень) орендованого приміщення віднесено до обов'язків орендаря. Дозвіл на проведення капітального ремонту цього приміщення було надано відповідачем листом № 96 від 05.06.2006 року (т. 2, а.с. 131). Слід зазначити, що у письмових поясненнях б/н від 03.07.2012 року (т. 2, а.с. 137) відповідач факт надання дозволу, як і факт підписання листа № 96 від 05.06.2006 року, заперечує. Разом з тим, відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження викладених у поясненнях б/н від 03.07.2012 року обставин щодо звернення позивача з проханням надати лист про згоду на проведення капітального ремонту орендованого приміщення та відмови відповідача у видачі такого листа. Так само відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що лист № 96 від 05.06.2006 року є сфальсифікованим, клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідачем також не заявлялося. Між тим, вказаний лист за № 96 від 05.06.2006 року містить усі необхідні реквізити, в т.ч. кутовий штамп з датою та вихідним номером, посаду та прізвище особи, що його підписала, підпис цієї особи, печатку відповідача. Викладене дає суду підстави вважати лист № 96 від 05.06.2006 року належним доказом надання позивачеві дозволу на проведення капітального ремонту орендованого приміщення. Таким чином, капітальний ремонт орендованого приміщення здійснено позивачем відповідно до умов договору оренди та чинного законодавства України, при цьому факт проведення даних робіт та їх вартість підтверджуються наявними у справі доказами. Як було вказано вище, відповідач всупереч положенням договору оренди не зарахував понесені позивачем на проведення капітального ремонту витрати в рахунок подальших орендних платежів. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання у строк, встановлений договором або законом. З комплексного аналізу розділу 4 договору оренди вбачається, що питання стосовно подальшої долі зроблених орендарем поліпшень орендованого приміщення, в т.ч. внаслідок його ремонту, має вирішуватися сторонами згідно чинного законодавства після припинення дії договору в разі, якщо їх вартість не була зарахована орендодавцем в рахунок подальших орендних платежів або в рахунок сплати вартості основних засобів у випадку їх придбання орендарем. Отже, з урахуванням приписів чинного законодавства України, умов договору оренди та фактичних обставин справи відповідач мав відшкодувати позивачеві витрати на проведення капітального ремонту орендованого приміщення після розірвання зазначеного договору на підставі листа № 71 від 31.08.2007 року, що в повністю відповідає загальним принципам цивільного законодавства, встановленим п. 6 ст. 3 ЦК України. При цьому таке відшкодування мало бути здійснене відповідачем на підставі відповідної норми чинного законодавства України. Однак, зазначені витрати всупереч положенням ст. ст. 776, 778 ЦК України відповідачем відшкодовані не були. Як було вказано вище, договором оренди встановлено, що перший капітальний ремонт основних засобів здійснюється орендарем за власний рахунок. Відтак, втрати позивача на капітальний ремонт, що був виконаний згідно договору підряду № 14 від 30.09.2006 року, не підлягають відшкодуванню. Викладені у письмовому доповненні б/н від 03.07.2012 року (т. 2, а.с. 133-135) доводи позивача стосовно того, що першим капітальним ремонтом орендованого приміщення є будівництво у 2004 році теплогенераторної та ремонт пожежної сигналізації судом відхиляються, оскільки виконання даних робіт не має відношення до договору оперативної оренди основних засобів б/н від 19.10.2005 року. Приймаючи до уваги вищенаведене, правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 190843,00 грн. витрат на капітальний ремонт орендованого приміщення, що були понесені за договором підряду № 18 від 14.11.2006 року. Доводи відповідача щодо невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору судом не приймаються до уваги, оскільки вжиття таких заходів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року по справі № 1-2/2002 не є обов'язковим. Доводи відповідача стосовно неузгодження з ним вартості капітального ремонту орендованого приміщення судом відхиляються як такі, що не грунтуються на положенням договору оренди та чинного законодавства України. Доводи відповідача щодо непідтвердженості суми заборгованості спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами (договорами підряду, актами приймання виконаних робіт тощо). Доводи відповідача щодо неукладення додаткових угод до спірного договору оренди з приводу проведення капітального ремонту судом відхиляються, оскільки даним договором передбачається укладення таких додаткових угод лише в разі проведення планового капітального ремонту, тобто ремонту, який здійснюється відповідно до вимог нормативно-технічної документації, призначається попередньо (завчасно) та передбачається відповідним планом ремонтних робіт (річним, квартальним тощо). Натомість, відповідачем всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано до суду доказів на підтвердження того, що проведений позивачем капітальний ремонт був плановим. Позивачем до позовної заяви було додано заяву б/н від 01.05.2012 року (т. 1, а.с. 79-81) про поновлення пропущеного строку позовної давності. Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки від відповідача заяв про застосування строків позовної давності до суду не надходило, питання стосовно застосування строку позовної давності під час вирішення даного спору судом не розглядається, а позовна давність відповідно не застосовується. Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили. Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості. Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову. Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд - В И Р І Ш И В : 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Сарського споживчого товариства (37340, Полтавська область, Гадяцький район,  с. Сари, вул. Чапаєва, 3/1, код ЄДРПОУ 01762611) на користь Фізичної особи - підприємця Понежі Володимира Івановича (38100, Полтавська область, м. Зіньків, вул. Котовського, 94, ідентифікаційний код 1973608536) - 190843,00 грн. заборгованості та 3816,86 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. В іншій частині позову відмовити. Повне рішення складено 09.07.2012 року. Суддя                                                                                 Гетя Н.Г.