Постанова

від 27.02.2013 по справі 18/848/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 18/848/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 у справі№ 18/848/12 господарського судуПолтавської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доСарського споживчого товариства простягнення 532 522,00 грн. за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 01.09.2012;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.07.2012 у справі №18/848/12 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 190 843,00 грн. заборгованості, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бондаренко В.П., судді - Пелипенко Н.М., Потапенко В.І.) рішення Господарського суду Полтавської області від 04.07.2012 у справі №18/848/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі , ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Сарським споживчим товариством (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) 19.10.2005 укладений договір оперативної оренди основних засобів, за умовами якого Орендодавець взяв на себе зобов'язання передати, а Орендар - прийняти з метою розміщення торгових об'єктів в оперативну оренду основні засоби - нежитлову будівлю "універмаг та гараж", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається в цілому з нежитлової будівлі "А-2" загальною площею 1624,2 м 2 та гаражу загальною площею 32,0 м 2 , які належать Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Гадяцької міської ради 16.06.2005 та зареєстрованого Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.06.2005 за реєстраційним № 11188542. Договір нотаріально посвідчений 19.10.2005 (реєстраційний номер 5198) та 19.10.2005 здійснено його державну реєстрацію.

Договір діє протягом п'яти років з моменту його нотаріального посвідчення та закінчується 19.10.2010 (п. 6.1 договору).

Судами встановлено, що договір є розірваним з 01.09.2007 (лист відповідача від 31.08.2007 № 71, постанова Вищого господарського суду України від 19.11.2008 у справі №22/317).

У відповідності до п. 4.2.1 договору, Орендар має право з письмового дозволу Орендодавця та за додатковою угодою за рахунок власних коштів проводити добудову, реконструкцію та поліпшення орендованих основних засобів.

Положеннями п. 4.1.3 договору на Орендаря покладено обов'язок своєчасно та за свій рахунок здійснювати поточний ремонт орендованих основних засобів. Плановий капітальний ремонт здійснюється за домовленістю сторін за додатковою угодою, планом і графіком капітального ремонту , що є невід'ємними частинами цього договору.

Вищезазначеними пунктами договору також передбачено, що витрати, понесені Орендарем на поліпшення основних засобів відшкодовуються в повному обсязі шляхом зарахування в рахунок сплати орендних платежів чи в рахунок сплати вартості основних засобів у разі його придбання Орендарем.

В обґрунтування позовних вимог, як правильно визначено судами, позивач посилається на зроблений за згодою відповідача ремонт приміщення за спірним договором на загальну суму 532 522,00 грн. (договір підряду від 30.09.2006 № 14 між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6, договір підряду від 14.11.2006 № 18 між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_7) та вважає, що ці кошти мають бути відшкодовані відповідачем, оскільки вони не були зараховані в рахунок подальших орендних платежів та не були відшкодовані в зв'язку з розірванням договору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 190 843,00 грн. вартості ремонтних робіт (за договором підряду від 14.11.2006 №18), суд першої інстанції виходив з того, що капітальний ремонт орендованого приміщення здійснено позивачем відповідно до умов договору та чинного законодавства, а факт проведення робіт та їх вартість підтверджуються матеріалами справи (договір підряду від 14.11.2006 №18 та акт приймання виконаних робіт за лютий 2007 року).

Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд зазначив, що пунктами 4.1.3 та 4.2.1 договору обумовлено здійснення ремонтних робіт не лише за умови домовленості між сторонами, а й за наявності відповідної додаткової угоди, плану та графіку капітального ремонту, які в матеріалах справи відсутні.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 773 ЦК України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Умовами ст. 778 ЦК України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

В силу ст.ст. 626, 628, 627 ЦК України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Зважаючи на те, що позивачем в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено виконання в повному обсязі пунктів 4.2.1 та 4.1.3 договору в частині укладення між сторонами відповідної додаткової угоди, плану та графіку капітального ремонту, що є обов'язковим для проведення ремонтних робіт, то позовні вимоги у даній справі є такими, що задоволенню не підлягають, про що вірно встановлено та мотивовано визначено апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті судового рішення у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 у справі № 18/848/12 - без змін.

Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 5546 (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 87 коп., перерахований за квитанцією від 26.10.2012 № QS16113734 (оригінал квитанції від 26.10.2012 № QS16113734 залишити в матеріалах справи № 18/848/12 Господарського суду Полтавської області).

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА