Постанова

від 23.07.2012 по справі 06/1359

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 06/1359

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Гуйда Д.М. -за дов. від 18.01.2012р. від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" на рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2012р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. у справі№ 06/1359 господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Егерзунд Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" простягнення 91 041,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Егерзунд Україна" (далі -позивач, ТОВ "Егерзунд Україна") звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" (далі -відповідач, ТОВ "Звіроплемгосп "Еліта") про стягнення заборгованості в розмірі 91 041,39 грн., з яких: 86 000,00 грн. основної заборгованості, 3 786,00 грн. інфляційних втрат, 1 255,39 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.03.2012р. (суддя Анісімов І.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статей 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 9 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язань за договором від 17.11.2009р. № 17/11-1 стосовно повної та своєчасної оплати вартості отриманого від позивача товару.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для справи, зокрема приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що довіреність від 10.12.2009р. № 52, на підставі якої був отриманий товар за договором 17.11.2009р. № 17/11-1 на суму 100 000,00 грн., оформлена з порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання матеріальних цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, та є недійсною. Крім того, відповідач посилається на безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.11.2009р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 17/11-1 (далі -договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продовольчі товари.

Згідно пунктів 2.1., 2.2., 2.4., 2.6., 2.7. договору поставка товару здійснюється партіями; відвантаження товарів здійснюється при наявності генерального доручення; прийом товару за кількістю та якістю здійснюється в присутності покупця на складі постачальника за видатковими накладними та іншими документами, що супроводжують товари; з моменту підписання накладної представником покупця поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином; умова транспортування товару -самовивіз.

Відповідно до пунктів 3.3., 3.4. договору покупець оплачує товари за цінами, вказаними у видатковій накладній, оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати або оплати з відтермінуванням чотирнадцять календарних днів.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу від 17.11.2009р. № 17/11-1 відповідач отримав у позивача товар на загальну суму 125 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 04.12.2009р. № 1691, від 24.12.2009р. № 2153, підписаними уповноваженими особами сторін, та довіреностями від 04.12.2009р. № 47, від 10.12.2009р. № 52, виданими відповідачем на одержання товарно-матеріальних цінностей.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Порядок оформлення первинних документів встановлений в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

У відповідності до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (далі -Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей за своєю правовою природою є первинним документом, що фіксує волевиявлення покупця про уповноваження конкретної особи на отримання від його імені відповідного товару у постачальника.

Пунктом 12 Інструкції передбачено, що забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; закінчення строку дії довіреності; одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Згідно пункту 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, фіксує факт здійснення господарської операції і відповідно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (частина 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За таких обставин, як вірно з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем належним чином у відповідності до статей 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доведено факт отримання відповідачем товару на загальну суму 125 000,00 грн. на підставі видаткових накладних від 04.12.2009р. № 1691 та від 24.12.2009р. № 2153.

Доводи касаційної скарги стосовно недійсності виданої відповідачем довіреності від 10.12.2009р. № 52 на одержання товарно-матеріальних цінностей судовою колегією відхиляються з огляду на встановлені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем в порушення умов договору від 17.11.2009р. № 17/11-1 не було належним чином виконано зобов'язання щодо оплати повної вартості отриманого від позивача товару, внаслідок чого виник борг в розмірі 86 000,00 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає правомірними висновки місцевого та апеляційного судів стосовно наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення апеляційним судом норм процесуального права через розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявності відповідного клопотання про відкладення розгляду судова колегія вважає безпідставними з огляду на те, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В свою чергу, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника. Неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Посилання скаржника на безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічного дослідження документа -довіреності від 10.12.2009р. № 52 судовою колегією відхиляються, оскільки призначення у справі судової експертизи є правом, а не обов'язком суду.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. у справі № 06/1359 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

ОСОБА_3