Постанова

від 26.07.2012 по справі 14/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2012р. № 14/493

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет», м. Київ

до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Атарщіковій А.М.

За участі представників сторін:

від позивача: Кравчук О.А., предст., дов. б/н від 02.07.2012 року

від відповідача: не з'явився

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи :

Позивач, закрите акціонерне товариство «Київвтормет»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрвторчомет») звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000192601/0 від 18.03.05 року, якими позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 97 910,52 грн., з яких 65 273,68 грн. -основний платіж, 32 636,84 грн. -штрафні фінансові санкції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач з посиланням на пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вказує на те, що податковий кредит в сумі 387 290,77 грн. був правомірно сформований на підставі податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Технохорн», з яким у нього були договірні відносини. При цьому, позивач зазначає, що при укладанні договору товариство з обмеженою відповідальністю «Технокорн»надало копії всіх необхідних реєстраційних документів та ліцензій і позивач не мав жодних сумнівів щодо легітимної діяльності зазначеного підприємства. Позивач стверджує, що весь отриманий товар був ним оплачений в повному обсязі, а суми податку на додану вартість відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та правомірно включені до податкового кредиту.

Також, позивач посилається на той факт, що на дату укладання договору № 9406275 від 18.02.2004 року та виписки податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю «Технокорн»перебував на податковому обліку як платник податку на додану вартість та мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37060605 від 10.06.2003 року відбувалось складанням акту № 500/19-4013-1 від 17.12.22004 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2004 року, в зв'язку з чим, на думку позивача, датою виключення товариства з обмеженою відповідальністю «Технокорн»з реєстру платників податку на додану вартість є дата рішення Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.2005 року було порушено провадження по справі № 14/493 та призначено судове засідання на 20.09.2005 року.

Ухвалою від 28.09.2005 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.10.2005 року.

В судовому засіданні 06.10.2005 року оголошено перерву до 28.10.2005 року.

Ухвалою від 28.10.2005 року зупинено провадження по справі № 14/493 до винесення та набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 2-6947 Деснянського районного суду міста Києва за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Технокорн».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.06.2012 року поновлено провадження по справі та призначено судовий розгляд справи на 05.07.2012 року .

В судовому засіданні 05.07.2012 року змінено позивача закрите акціонерне товариство «Київвтормет»на правонаступника публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет».

В зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 26.07.2012 року.

В судовому засіданні 26.07.2012 року замінено відповідача державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва на правонаступника державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Державної податкової служби.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що рішення Деснянського районного суду м. Києва, на яке посилається відповідач і яким було визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Технокорн», було скасоване Деснянським районним судом м. Києва, а справа переглянута за нововиявленими обставинами, за результатами чого рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва, в позові про визнання недійсним установчих свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Технокорн»відмовлено, а згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державну реєстрацію припинення юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Технокорн»проведено лише 17.01.2007 року в зв'язку з банкрутством.

Відповідач позов не визнав, в наданих запереченнях зазначив, що позивач не мав права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі накладних, оформлених від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Технокорн», оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2004 року було визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість зазначеного підприємства з моменту реєстрації. При цьому відповідач зазначає, що актом державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 500/19-4013-1 від 17.12.2004 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Технокорн»та виключено останнього з державного реєстру, в зв'язку з чим, відповідач вважає, що у відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначене підприємство не є платником податку на додану вартість, а отже не мало права на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Підсумовуючи заперечення, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судові засідання призначені на 05.07.2012 року та 26.07.2012 року представники відповідача, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином (копії поштових повідомлень в матеріалах справи).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, що надавались під час судового розгляду спрви, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, закрите акціонерне товариство «Київвтормет»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрвторчомет») (надалі по тексту позивач, ЗАТ «Київвтормет») зареєстрований районною в м. Києві державною адміністрацією 20.09.1994 року, ідентифікаційний код 00191483.

В період з 01.02.2005 року по 16.03.2005 року співробітниками державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі по тексту ДПІ у Печерському районі м. Києва) була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість підприємством ЗАТ «Київвтормет»за період з 01.03.2004 року по 01.08.2004 року при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Технокорн»(ід. код 32423073) (надалі по тексту ТОВ «Технокорн»).

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 65 273,68 грн., зокрема, за березень 2004 року на 44 999,99 грн., липень 2004 року на 20 273,69 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 322 017,09 грн, а саме: за квітень 2004 року на суму 136 999,99 грн., за травень 2004 року на суму 100 017,10 грн., за червень 2004 року на суму 85 000 грн.

За результатами перевірки, 16.03.2005 року, було складено Акт № 17/26-062/00191483.

На підставі акту перевірки від 16.03.2005 року державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби) (надалі по тексту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач), 18.03.2005 року було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000192601/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 97 910,52 грн., з яких 65 273,68 грн. -основний платіж, 32 636,84 грн. -штрафні санкції.

Не погодившись з результатами перевірки позивач звернувся до суду.

Як встановлено актом перевірки та підтверджується матеріалами справи 18.02.2004 року між ЗАТ «Київвтормет»(Покупець) та ТОВ «Технокорн»(Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 9406275.

На виконання умов зазначеного договору згідно приймально-здавальних актів, за період з березня по липень 2004 року позивач отримав від ТОВ «Технокорн»брухт чорних та кольорових металів в кількості 3 963,620 тон на загальну суму 2 323 744,71 грн. ( в т.ч. ПДВ 387290,77 грн.).

За отриманий товар позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень за березень-липень 2004 року.

На виконання умов договору ТОВ «Технокорн» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 2 323 744,71 грн., в тому числі ПДВ 387 290 грн.

Всі податкові накладні по зазначених операціях відображені позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума податку на додану вартість в розмірі 387 290,77 грн. включена до податкового кредиту та визначена в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в тому числі по періодам:

- березень 2004 року - 44 999,99 грн.;

- квітень 2004 року -136 999,99 грн.;

- травень 2004 року -100 017,10 грн.;

- червень 2004 року -85 000,00 грн.;

- липень 2004 року -20 273,69 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період проведення господарських операцій визначався Законом України «Про податок на додану вартість»(в подальшому закон в редакції, що діяла в спірний період ).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 31.01.2002 року, свідоцтво № 35596235 серії НБ 206520.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість»є лише повна відсутність підтверджуючих документів -податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Технокорн»на підтвердження суми податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З матеріалів справи вбачається , що податковий кредит по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ «Технокорн», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не виказано.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 року №165, що діяв в спірний період, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2004 року № 2-5050/2004 визнано недійсними свідоцтво № 37060605 від 10.06.2003 року платника податку на додану вартість ТОВ «Технокорн»з моменту реєстрації.

17.12.2004 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт № 500/19-4013-1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Технокорн». Відповідно до акту анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Технокорн»№ 37060605 від 10.06.2003 року.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Технокорн»було анульовано 17.12.2004 року. Таким чином, датою анулювання реєстрації ТОВ «Технокорн»в якості платника податку на додану вартість згідно вказаного акту є 17.12.2004 року.

Також, судом враховується і той факт, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2004 року скасовано та 06.02.2006 року прийнято нове рішення за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, ТОВ «Елмак ЛТД», ТОВ «Технокорн»про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Технокорн»в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Зазначене рішення набрало законної сили та є чинним на час розгляду справи.

Відтак, податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Технокорн» в березні-липні 2004 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Будь-яких доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно не мав права на виписування податкових накладних відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем не надано і доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому у складі вартості поставленого товару сум податку на додану вартість або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди.

В матеріалах справи відсутні акти перевірок, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджували б наявність податкового боргу у контрагента позивача саме внаслідок здійснення вищевказаних господарських операцій.

Таким чином, на думку суду, сума податкового кредиту позивача за спірні періоди сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Технокорн», зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем у березні-липні 2004 року до складу податкового кредиту. За таких обставин порушень норм діючого законодавства, зазначених в акті перевірки, в діях позивача не вбачається.

Крім того, розглядаючи спір по суті, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, сплативши його перед цим в ціні придбаного товару, отриманих робіт (послуг), у випадках скасування державної реєстрації продавця чи в подальшому анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, в разі можливої несплати продавцем податку до бюджету. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, робіт (послуг), і саме продавець товару, робіт (послуг) несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також враховується, що Законом України «Про систему оподаткування», що діяв в спірний період для платника податку не передбачалось обов'язку (ст. 9) та не надавалось права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності. Так само, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що діяв в спірний період вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв в спірний період (надалі закон в редакції, що діяла в спірний період) визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, у відповідача не було.

Розглядаючи спір по суті суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 23, 71, 94, 97, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби) № 0000192601/0 від 18.03.2005 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки встановлені ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту постанови 30.07.2012 року.