Ухвала

від 19.12.2012 по справі 14/493

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 14/493 Головуючий у 1-й інстанції: Копитова О.С.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Кравчук О.А.

представника відповідача Пашко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 26 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрвторчормет»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення рішення №0000192601/0 від 18.05.2005 року про визначення ЗАТ «Київвтормет»суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 97910,52 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26 липня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання з'явились представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість підприємством ЗАТ «Київвтормет»за період з 01.03.2004 року по 01.08.2004 року при взаємовідносинах з ТОВ «Технокорн».

Податковими органами було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 65 273,68 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 322 017,09 грн.

За результатами перевірки, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було складено Акт від 16.03.2005 року № 17/26-062/00191483.

На підставі Акту перевірки податковими органами 18.03.2005 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000192601/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 97 910,52 грн., з яких 65 273,68 грн. - основний платіж, 32 636,84 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення не чинним та скасування вказаного рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сума податкового кредиту позивача за спірні періоди сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Технокорн», зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем у березні-липні 2004 року до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ЗАТ «Київвтормет»та TOB «Технокорн» був укладений договір № 9406275 від 18.02.2004 року купівлі-продажу товару.

На виконання умов укладеного договору № 9406275 від 18.02.2004 р., згідно приймально-здавальних актів, за період з березня по липень 2004 року ЗАТ «Київвтормет»отримало від ТОВ "Технокорн" брухт чорних та кольорових металів в кількості 3963,620 тон на загальну суму 2323744,71 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 387290,74 грн.). TOB "Технокорн", у відповідності до вимог законодавства, виписало для ЗАТ «Київвтормет»податкові накладні на загальну суму 23744,71 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 387290,77 грн.). Всі податкові накладні зареєстровані ЗАТ «Київвтормет»в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), сума ПДВ в розмірі 387290,77 грн. включена до податкового кредиту.

В свою чергу ЗАТ «Київвтормет», у відповідності до умов договору № 9406275 від 18.02.2004 р., за отриманий металобрухт перерахувало на розрахунковий рахунок TOB «Технокорн»на протязі березня-липня 2004 року грошові кошти у загальній сумі 2323744,71 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 387290.77 грн.).

Однак, відповідач зазначає, що ЗАТ «Київвтормет»не мав включати до складу податкового кредиту зазначені суми, оскільки свідоцтво платника податку TOB «Технокорн»було визнано недійсним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2004 року, а тому останній не мав права на видання податкових накладних.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.97 року №165, що діяв в спірний період, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком відповідача, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2004 року було визнано недійсним свідоцтво №37060605 від 10.06.2003 року про реєстрацію ТОВ «Технокорн»в якості платника податку на додану вартість з моменту реєстрації.

На підставі вказаного рішення ДПІ у Голосіївському районі складено акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №37060605 від 10.06.2003 року ТОВ «Технокорн».

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Отже, датою анулювання реєстрації ТОВ «Технокорн»в якості платника податку на додану вартість згідно вказаного акту є 17.12.2004 року.

З аналізу викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Технокорн» в березні-липні 2004 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість, колегія суддів, зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сума податкового кредиту позивача за спірні періоди сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Технокорн», зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем у березні-липні 2004 року до складу податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 26 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.