Постанова

від 31.07.2012 по справі 28/5005/2604/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2012 року Справа № 28/5005/2604/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М ., Головко В.Г.

при секретарі: Гаврилові О.М.

за участю представників :

прокурора: Рудовол Т.С.. посвідчення № 135 від 02.09.2009 року;

позивача: Залужний В.Ф., голова, посвідчення № С-27;

відповідача-1: Златова В.О., представник, довіреність вих.№7 від 15.02.2012 р.;

Зінченко Г.В., представник, довіреність вих.№6 від 15.02.2012 р.;

відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 року у справі № 28/5005/2604/2012

за позовом Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

до В-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома»

В-2 Відділу Держкомзему у Верхньодніпровському районі

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернення земельної ділянки, визнання незаконною державну реєстрацію, визнання недійсною технічної документації,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 року у справі № 28/5005/2604/2012 (суддя Манько Г.В.) позов Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.12.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солома»(надалі ТОВ «Солома») та Верхівцевською міською радою. Зобов'язано ТОВ «Солома» протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішення Верхньодніпровського районного суду повернути Верхівцевській міській раді шляхом складання акту приймання -передачі земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої складає 761681,16 грн. (кадастровий номер 1221010300:03:172:0003) площею 3,6549 га, що розташована по АДРЕСА_1 в м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Зобов'язано відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області виконати всі дії по скасуванню державної реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки, передбачені п.п. 27, 28 "Порядку ведення поземельної книги", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 року у справі № 28/5005/2604/2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник вважає, що зазначене рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на наступне.

Судом першої інстанції в рішенні було визначено, що у тексті спірного договору оренди земельної ділянки був відсутній кадастровий номер земельної ділянки. Проте, суд не прийняв до уваги, що в додатках до вказаного договору кадастровий номер був зазначений.

Скаржник також зауважує, що договір оренди земельної ділянки не містить окремий розмір платежу індексації, проте обчислення розміру орендної плати за землю було здійснено з урахуванням індексів інфляції відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, скаржник вважає, що при вирішенні спору про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки господарський суд Дніпропетровської області залишив поза увагою положення ст. 217 Цивільного кодексу України щодо недійсності окремих частин правочину та не врахував, що це не має наслідком недійсності інших його частин і правочину вцілому.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 07.08.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року розгляд справи було призначено на іншу дату -19.07.2012 року у зв'язку з відпусткою судді постійної колегії Бахмат Р.М. та майбутньою відпусткою судді-доповідача по справі Лотоцької Л.О.

19.07.2012 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 31.07.2012 року.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явилися , були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Беручи до уваги, що неявка представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи, явка учасників процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою, матеріали справи є достатніми для перегляду справи, справа переглядалася без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома»підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 22.12.2011 року між Верхівцевською міською радою - орендодавець та ТОВ «Солома»-орендар був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для обслуговування олієекстракційного комплексу, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (п. 1 Договору).

Підставою укладання договору є рішення Верхівцевської міської ради № 174-9/VI від 22.12.2011 року.

Згідно з п. 2 Договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 3,6549 га -землі промисловості. Земельна ділянка передана без зміни цільового призначення, за рахунок земель, які знаходилися в оренді у приватного підприємця Паламарчука Ю.О.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю ТОВ «Солома», що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав серія ССХ № 428674 від 12.10.2011 року.

Договір укладено строком на сорок дев'ять років, починаючи з дати його реєстрації (п. 3 Договору).

Пунктом 4 Договору визначено, що орендна плата встановлена у розмірі 3% від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 22850,40 грн. на рік, на момент укладання договору. Кошти перераховуються на рахунок Верхівцевської міської ради в терміни, передбачені діючим законодавством (щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця).

Відповідно до п. 15 Договору невід'ємними частинами договору є, зокрема, кадастровий план земельної ділянки та акт приймання - передачі.

Державна реєстрація договору вчинена 04.01.2012 року за № 122100004001058.

Предметом спору у даній справі є вимоги Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора про визнання недійсним зазначеного договору оренди земельної ділянки з підстав відсутності у договорі таких істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду землі», як: в договорі не вказаний кадастровий номер земельної ділянки, яка передається в оренду, не вказана форма платежу, в якій буде здійснюватися сплата орендної плати за користування земельною ділянкою, індексація.

Також прокурор посилався на відсутність в договорі умови збереження стану об'єкта оренди та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки .

В силу ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 4 ст. 15 Закону та п. 4 Договору визначено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є, зокрема, кадастровий план земельної ділянки.

Як вбачається з кадастрового плану земельна ділянка площею 3,6549 га має кадастровий номер 1221010300031720003, який визначений 22.12.2011 року.

Таким чином твердження прокурора про відсутність у договорі оренди земельної ділянки кадастрового номеру земельної ділянки є безпідставними.

Також не підтверджується матеріалами справи посилання прокурора на відсутність в договорі форми платежу, оскільки форма платежу визначена вищенаведеним пунктом 4 Договору.

Що стосується індексації орендної плати за землю, то ст. 21 Закону унормовано, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

Обчислення орендної плати з урахуванням інфляції визначено ч. 2 п.п. 2 п. 4 Договору.

Таким чином умова щодо індексації орендної плати врегульована як на законодавчому рівні, так і умовами Договору.

Умова щодо збереження стану об'єкта оренди, на думку колегії суддів, також передбачена умовами Договору. Оскільки пункт 9 Договору містить обов'язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 5 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Що стосується таких істотних умов Договору як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то у спірному Договорі такі умови відсутні.

В силу ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України , саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено (п. 8).

Президія Вищого арбітражного суду у роз'ясненні від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», з наступними змінами, зазначила, що недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття 153 Цивільного кодексу). Якщо у процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарському суду на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК слід припинити провадження у справі.

З урахуванням наведеного договір оренди земельної ділянки від 22.12.2011 року є неукладеним.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд наведеного не врахував.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 ТОВ «Солома»протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішення Верхньодніпровського районного суду повернути Верхівцевській міській раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області шляхом складання акту приймання -передачі, земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої складає 761681,16 грн. (кадастровий номер 1221010300:03:172:0003) площею 3,6549 га, що розташована по АДРЕСА_1 в м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, задоволенню не підлягали в силу наступного.

Як вбачається з умов спірного договору земельна ділянка передана для обслуговування олієекстракційного комплексу.

Право власності відповідача-1 на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, переданій в оренду, підтверджено Витягом про державну реєстрацію прав від 12.10.2011 року, виданим комунальним підприємством «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації»та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.04.2012 року серія ЯЯЯ № 574749.

В силу ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приймаючи рішення у справі щодо звільнення спірної земельної ділянки, суд фактично позбавив відповідача-1 права на здійснення його права власності на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці, що є неприпустимим.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України унормовано, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, набувши право власності на споруди, що підтверджено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2011 року у справі № 13/5005/11220/2011, що надрало законної сили та вищенаведеними Витягом та свідоцтвом, до відповідача-1 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Окрім того, колегією суддів прийнято до уваги, що рішення Верхівцевської міської ради від 22.12.2011 року «Про погодження технічної документації із землеустрою по передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Солома»для обслуговування олієекстракційного комплексу в м. Верхівцеве по АДРЕСА_1, на підставі якого був укладений договір, є чинним.

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 звільнити спірну земельну ділянку.

З огляду на викладене та керуючись п. 1 1 ст. 80, ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 року у справі № 28/5005/2604/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Провадження у справі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 22.12.2011 року припинити.

В решті частини позову відмовити.

(постанову виготовлено в повному обсязі 31.07.2012 року)

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

В.Г. Головко