Постанова

від 25.07.2012 по справі 25/5005/15592/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 25/5005/15592/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 травня 2012 року у справі № 25/5005/15592/2011 за позовом державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Центр" про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Центр" про стягнення заборгованості в розмірі 22625,52 грн., що складається з суми основної заборгованості та нарахованої пені, за угодою № 12/01 від 12 січня 2010 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21563,29 грн. основного боргу, 842,14 грн. пені та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 травня 2012 року рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову у справі скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 12 січня 2010 року сторонами укладено договір № 12/01, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, згідно сплачених рахунків-фактур, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 3.2 договору товар повинен бути поставлений протягом трьох днів з моменту оплати.

1 липня 2011 року покупець платіжним дорученням № 495 оплатив товар згідно пред'явленого постачальником до оплати рахунку-фактури № КВС-0895 від 1 липня 2011 року на суму 21563,29 грн.

Проте, в порушенні перейнятих на себе зобов'язань, постачальник не передав покупцеві товар у встановлений договором термін, в зв'язку з чим покупець відмовився від передачі йому товару у власність, надіславши на адресу відповідача претензію № 409/641 від 26 вересня 2011 року та, вимагаючи повернення сплаченої ним передоплати в розмірі 21563,29 грн. шляхом перерахування на рахунок в банківській установі до 1 жовтня 2011 року.

Вказана претензія залишена відповідачем без належного задоволення, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Встановивши зазначені обставини, розглядаючи позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 21563,29 грн.

Вимоги щодо стягнення на підставі п. 5.4 договору пені в сумі 1061,91 грн., нараховані позивачем за період з 5 липня 2011 року по 24 жовтня 2011 року, задоволені судом частково, в сумі 842,14 грн., з посиланням на те, що, оскільки з 1 жовтня 2011 року позивач відмовився від товару та вимагав повернення коштів, у період з 1 по 24 жовтня 2011 року прострочення поставки товару не мало місця і правові підстави для нарахування у цей період пені за невиконання відповідачем своїх зобов'язань відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та відмови в позові, посилаючись на наступні обставини:

- згідно наданої відповідачем видаткової накладної № Б-00000022 від 6 липня 2011 року товар на загальну суму 21563,29 грн. відвантажений відповідачем та отриманий позивачем за довіреністю № 330 від 4 липня 2011 року. Асортимент та кількість товару повністю збігається з товаром, вказаним в рахунку № КВС-0895 від 1 липня 2011 року;

- довіреність № 330 від 4 липня 2011 року видана начальнику дільниці Кірюхіній Вікторії Вікторівні на отримання від відповідача цінностей на суму 23723,29 грн. За цією довіреністю позивачем отриманий товар за двома видатковими накладними -№ Б-00000023 на суму 2160 грн. від 4 липня 2011року та № Б-00000022 на суму 21563,29 коп.;

- пояснення позивача стосовно того, що дана довіреність не була використана, спростовуються матеріалами справи.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення даної норми процесуального законодавства, апеляційним судом не перевірені належним чином доводи позивача, в зв'язку з чим не надана їм належна правова оцінка, про те, що представник позивача не отримувала товар за видатковою накладною № Б-00000022 (т.с. 2, а.с. 51), оскільки дана накладна не підписувалась особою, на яку видавалась довіреність на отримання матеріальних цінностей № 330 від 4 липня 2011 року та, яка не була використана й зберігається у позивача.

При цьому, судом залишено поза увагою той факт, що в апеляційній скарзі відповідач на довіреність № 330 від 4 липня 2011 року не посилався, а посилався на довіреність № 352 від 11 липня 2011 року (т.с. 2, а.с. 53), в зв'язку з чим судом не надано належної юридичної оцінки довіреності № 352 від 11 липня 2011 року.

З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду у справі не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вона підлягає скасуванню, а справа -направленню до того ж суду для здійснення нового апеляційного розгляду.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 травня 2012 року у справі № 25/5005/15592/2011 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко