Постанова

від 26.07.2012 по справі 5011-1/5657-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2012 № 5011-1/5657-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Мельникові О.Г. (помічник судді),

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Крамнистий О.О. - директор на підставі статуту;

Сушков Р.О. - довіреність б/н від 28.05.2012 року;

Клопенко О.О. - довіреність б/н від 14.05.2012року;

розглянувши апеляційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року

у справі № 5011-1/5657-2012 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Інвест",

до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих,

про визнання недійсною додаткової угоди, -

встановив:

У квітні 2012 року ТОВ „Союз-Інвест" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих про визнання недійсною додаткової угоди від 19.02.2010 року до Договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року (повний текст рішення підписано 25.06.2012 року) позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 19.02.2010 року до Договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-Інвест" та Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача в судове засідання 26.07.2012 року не з'явився, надіславши через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням ухвали апеляційного суду, а також зайнятістю в Шевченківському районному суді м. Києва.

Колегією суддів в задоволені клопотання позивача про відкладення розгляду справи було відмовлено виходячи з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази по справі та сформулювати свою позицію відносно спору; позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами; поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті, неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідача в судовому засіданні 26.07.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.07.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року - скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 17.02.2010 року між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-Інвест" (сторона-2) було укладено Договір простого товариства про спільну діяльність (надалі - Договір), який за погодженням сторін був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.

Предметом Договору є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи на основі об'єднання вкладів Сторін з метою відновлення житлового комплексу з необхідними інженерними мережами, інфраструктурою та під'їзними шляхами, що споруджуватиметься, на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7 (об'єкт) та оформлення його у власність в порядку та на умовах, що визначені Договором.

19.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду б/н до Договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010 року (далі - Додаткова угода), якою були внесені зміни та доповнення до договору.

Позивач, посилаючись на п.п. 13.1., 13.3 Договору, якими сторони визначили, що договір підлягає нотаріальному посвідченню, всі додатки до договору є його невід'ємною частиною та ст. 654 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсною Додаткової угоди на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки вважає, що Додаткова угода була укладена з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема не була посвідчена нотаріально.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю. Визнано недійсною Додаткову угоду від 19.02.2010 року до Договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010 року укладеного між ТОВ „Союз-Інвест" та УВП-3 УТОС.

При цьому суд виходив з того, що сторони домовились укласти Договір з його нотаріальним посвідченням, а тому враховуючи приписи ст.ст. 639 та 654 ЦК України Додаткова угода має бути також нотаріально посвідчена.

Таким чином суд першої інстанції, враховуючи що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення Додаткової угоди, дійшов висновку що її слід визнати недійсною на підставі ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитьсь з огляду на наступне.

Договір, до якого було укладено додаткову угоду, за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Згідно ч. 1 с. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

При цьому, пунктом 13.1 Договору сторони визначили, що договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до приписів ч. 2, 4 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У відповідності до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зі змісту Договору вбачається Додаткова угода є угодою про внесення змін та доповнень до Договору, якою, зокрема, було визначено площу відокремленої земельної ділянки.

Пунктом 12.4 Договору сторони обумовили, що будь-які зміни та доповнення до Договору та інших документів вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані (узгоджені) сторонами.

Крім того, згідно п. 13.3 Договору усі додатки до Договору є його невід'ємною частиною і повинні бути складені в письмовій формі та підписані сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на наведені положення Договору сторони встановили необхідність нотаріального посвідчення лише Договору, а будь-які зміни та доповнення до нього позивач та відповідач обумовили укладати у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами Додаткову угоду укладено у відповідності до пунктів 13.3 та 12.4 Договору у письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печатками.

Згідно ч. 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, умовами Договору та нормами чинного законодавства України спростовуються твердження позивача щодо необхідності нотаріального посвідчення Додаткової угоди та відповідно недотримання при її укладенні встановленої форми правочину, що є підставою для визнання Додаткової угоди недійсною.

За таких обставин, враховуючи, що умовами Договору сторони не передбачили нотаріального посвідчення додаткових угод до нього, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання Додаткової угоди недійсною, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Таким чином суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував до спірних правовідносин приписи ст.ст. 639, 654 ЦК України та дійшов помилкового висновку про визнання недійсною Додаткової угоди у зв'язку з недотриманням нотаріальної форми посвідчення Додаткової угоди, що є підставою для скасування рішення суду.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, всупереч зазначених статей ГПК України не надано суду належних письмових документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством України.

Натомість, відповідач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх посилань викладених у апеляційній скарзі.

Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року слід скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року у справі № 5011-1/5657-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року у справі № 5011-1/5657-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Інвест" на користь Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 5011-1/5657-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Шипко В.В.