Постанова

від 25.07.2012 по справі 5011-32/650-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2012 № 5011-32/650-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Рудченка С.Г.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Юморанов Д.І. - представник за дов. №30/06 від 27.06.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР»

на рішення господарського суду м. Києва

від 05.06.2012р. (дата підписання - 11.06.2012р.)

у справі №5011-32/650-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Підченко Ю.О., судді: Літвінова М.Є., Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР»

про стягнення 80 321,54 грн.

встановив:

У січні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бомонд» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР» про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами Договором №39/04/2012 від 15.04.2010р. на проведення рекламних кампаній у розмірі 80 321,54 грн., з яких: 50 610,00 грн. основного боргу, 9 628,38 грн. пені, 3 036,60 грн. інфляційних втрат, 1 863,56 грн. 3% річних та 15 183,00 грн. нарахувань згідно п.2.2.18 вказаного Договору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами правочином в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з проведення рекламних кампаній в інтересах відповідача (замовника за Договором).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-32/650-2012р.

У судовому засіданні 28.03.2012р. позивач надав господарському суду уточнений розрахунок заявлених вимог, в якому просив стягнути із відповідача 50 610,00 грн. основного боргу, 9 628,38 грн. пені за період прострочення з 15.10.2010р. по 05.01.2012р., 1 863,56 грн. 3% річних за період з 15.10.2010р. по 05.01.2012р. та 3 137,82 грн. інфляційних втрат за вказаний період.

Уточнений розрахунок був прийнятий місцевим господарським судом до розгляду.

Відповідач позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за Договором, а подані господарському суду двосторонньо підписані Акти прийому-передачі наданих послуг не можуть бути належними доказами заявлених вимог, оскільки вони були помилкового підписані з боку ТОВ «3СТАР», зазначав відповідач. До того ж, на думку відповідача, ці Акти не можуть прийматися до розгляду, оскільки вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.06.2012р. у справі №5011-32/650-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Підченко Ю.О., судді: Літвінова М.Є., Ониськів О.М.) позовні вимоги задоволено, визначено до стягнення із ТОВ «3СТАР» на користь ТОВ «Бомонд» основний борг у розмірі 50 610,00 грн., пеню у розмірі 9 628,38 грн., 3% річних у розмірі 1 863,56 грн., інфляційні у сумі 3 137,82 грн., зобов'язання зі сплати основного боргу відповідно до п.2.2.18 Договору у розмірі 15 183,00 грн.

За оцінкою місцевого господарського суду, наявними у справі документами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та надав відповідачу послуги, пов'язані із проведенням рекламних кампаній в інтересах ТОВ «3СТАР». Відповідач ці послуги прийняв без зауважень, однак у порушення умов Договору своєчасно не оплатив, заборгувавши відповідачу 50 610,00 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 50 610,00 грн. та задовольнив позов у цій частині.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про наявність підстав для стягнення із ТОВ «3СТАР» пені згідно п.5.4 Договору, 3% річних та інфляційних, нарахованих згідно ст.625 ЦК України, а також передбаченого пунктом 2.2.18 Договору разового штрафу. Перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум, місцевий господарський суд визнав його вірним та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування судового рішення, апелянт заперечував наявність у нього обов'язку сплатити заборгованість за отримані від позивача послуги у розмірі 50 610,00 грн., оскільки вважав, що останній належним чином не довів тієї обставини, що послуги надавались у відповідності до погоджених сторонами умов Договору, та не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором.

Крім того, за оцінкою апелянта, момент виникнення у нього обов'язку по сплаті вартості прийнятих від позивача послуг виникає з моменту отримання відповідного рахунку на оплату. Утім, таких рахунків, вказував скаржник, він від позивача не отримував, відтак обов'язок по оплаті послуг не настав.

Серед інших доводів апеляційного оскарження відповідач вказував на те, що подані господарському суду двосторонньо підписанні акти приймання-передачі наданих послуг були помилково підписані з боку ТОВ «3СТАР», до того ж вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому не можуть вважатися належними доказами заявлених позивачем вимог.

Водночас, апелянт вказував на невірно визначений позивачем період нарахування штрафних санкцій - з 15.10.2010р. по 05.01.2012р., з яким неправомірно погодився суд першої інстанції. В апеляційній скарзі відповідач зазначив періоди нарахування пені, 3% річних, інфляційних та штрафу згідно п. 2.2.18 Договору, які на його думку є вірними, однак власного розрахунку заявлених до стягнення сум в апеляційній скарзі не навів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. №5011-32/650-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 18.07.2012р.

18.07.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач заперечив проти доводів апелянта, в яких останній посилався на неотримання рахунків на оплату вартості наданих послуг, адже за звичаєм ділового обороту, який склався між сторонами, пояснив позивач, сторони домовились, що копії документів, в т.ч. рахунки, з приводу виконання Договору, мають юридичну силу до моменту їх обміну на оригінал. Такий обмін повинен бути здійснений протяом 10 робочих днів з моменту відправки/отримання факсимільної копії. При цьому, за звичаєм ділового обороту позивач спочатку відправляє копію рахунку замовнику (відповідачу) по електронній пошті, а потім оригінал.

У цьому зв'язку позивач вказував на наявні у матеріалах справи витяги із електронного листування між сторонами, з яких вбачається, що відповідач визнав суму боргу та зобов'язувався його сплатити в найближчі строки.

Відтак, доводи скаржника про неотримання рахунків позивач просив відхилити у зв'язку з їх безпідставністю.

Щодо посилань апелянта на невідповідність підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг, позивач зазначив, що вони містять сві необхідні відомості для встановлення суті зобов'язальних правовідносин між сторонами, тому є належними доказами у справі.

Позивач заперечив проти доводів апеляційного оскарження, в яких відповідач зазначав про невірно виконаний ТОВ «Бомонд», з яким погодився суд першої інстанції, розрахунок пені, 3% річних, інфляційних та штрафу згідно п.2.2.18 Договору, оскільки вважав, що виконані ним розрахунки є арифметично вірними та такими, що відповідали фактичним обставинам справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. №01-22/1/2 у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. через обрання на посаду судді Вищого господарського суду України здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Пашкіна С.А., Рудченко С.Г.

У судовому засіданні від 18.07.2012р. за клопотанням представників відповідача оголошувалась перерва на 25.07.2012р.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника позивач суду не повідомив, у зв'язку з чим судова колегія вирішила, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарський судом та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомонд» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «3СТАР» (далі - замовник, відповідач) був укладений Договір №39/04/2010 (далі - Договір, а.с.11-15), за умовами якого виконавець у відповідності до адресної програми (додатку) приймав на себе зобов'язання проводити рекламні кампанії в інтересах замовника на умовах, передбачених цим Договором, а замовник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити послуги виконавця.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, за своєю правовою природою цей правочин є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на відсутність у позивача доказів належного виконання ним взятих на себе за Договором зобов'язань.

Утім, такі доводи апелянта спростовуються наявними у справі документами.

Згідно п.2.2.1 Договору, перед початком рекламної кампанії замовник і виконавець підписують Додаток на проведення рекламної кампанії із зазначенням адреси рекламоносіїв і присвоєних їм кодів, їх кількість, строк експонування, сюжет реклами (акцизний продукт, нейтральний продукт), який є невід'ємною частиною даного Договору (додатком до Договору).

12.08.2010р. сторони підписали Додаток №2-3 до Договору (а.с.17), в якому погодили адреси розміщення рекламоносіїв (сім площин), сюжет рекламної кампанії - Винний супермаркет, період рекламної кампанії - з 01.09.2010р. по 30.09.2010р., а також вартість її проведення - 25 305,00 грн.

23.09.2010р. сторони підписали Додаток №2-10 до Договору (а.с.21), в якому визначили адреси семи площин, на яких повинно здійснюватися експонування рекламних матеріалів замовника з тим же сюжетом рекламної кампанії - Винний супермаркет. Період рекламної кампанії - з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. Варість проведення рекламної кампанії на семи рекламних площинах у зазначений період - 25 305,00 грн.

На підтвердження належного виконання своїх зобов'язань за Договором позивач надав господарському суду фотозвіти (а.с.113-126), з яких вбачається проведення рекламної кампанії в інтересах ТОВ «3СТАР», а саме: реклама винного супермаркету «Поляна» за адресами, вказаними у Додатках №2-3 від 12.08.2010р. (а.с.17) та №2-10 від 23.09.2010р. (а.с.21) до Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що в період проведення рекламної кампанії виконавець щомісячно надає замовнику відповідні Акти виконаних робіт.

В свою чергу, замовник згідно п.4.2 Договору зобов'язувався напротязі п'яти робочих днів з моменту отримання акта підписати його або письмово повідомити виконавця про обгрунтовану відмову від підпису чи надати претензію.

В матеріалах справи наявні копії двосторонньо підписаних Актів приймання-передачі виконаних послуг від 30.09.2010р. (а.с.19) та від 29.10.2010р. (а.с.23), згідно яких сторони засвідчили, що виконавець у відповідності до умов Договору належним чином та у повному обсязі надав замовнику послуги із проведення рекламної кампанії на семи рекламних площинах у вересні та жовтні 2010р. Вартість наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг становила 25 305,00 грн. за кожен місяць. При цьому, як зазначено у Актах, претензії до виконавця відсутні.

Доводи апелянта про те, що вказані Акти були помилково підписані з боку ТОВ «3СТАР» директором Глущенко А.І. відхиляються за неспроможністю, тим більше, що доказів пред'явлення виконавцю претензій щодо виконання послуг матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором.

Натомість, відповідач (замовник за Договором) своїх грошових зобов'язань не виконав, вартість наданих йому виконавцем послуг з проведення рекламних кампаній на загальну суму 50 610,00 грн. не сплатив.

Згідно п.3.9 Договору оплата послуг проводиться замовником щомісячно на основі виставлених виконавцем рахунків напротязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

06.10.2010р. виконавець направив на адресу замовника рахунки №234 від 01.09.2010р. на суму 25 305,00 грн. (а.с.16) та №291 від 01.10.2010р. на суму 25 305,00 грн. (а.с.20), які були отримані ТОВ «3СТАР» 11.10.2010р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції поштового відправлення та копією поштового повідомлення про вручення кореспонденції (а.с.24).

Відтак, доводи апеляційного оскарження про неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «3СТАР» рахунків на оплату прийнятих від позивача послуг слід відхилити, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що строк оплати за рахунками №234 від 01.09.2010р. на суму 25 305,00 грн. (а.с.16) та №291 від 01.10.2010р. на суму 25 305,00 грн. (а.с.20) за надані замовнику послуги настав 15.10.2010р.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Утім, ТОВ «3СТАР» своїх грошових зобов'язань у встановленому Договором порядку та строки не виконало, у зв'язку з чим заборгувало позивачу 50 610,00 грн.

Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія погоджується із вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача 50 610,00 грн. основного боргу, у зв'язку з чим доводи скаржника про відсутність у нього обов'язку розрахуватися за прийняті від позивача послуги слід відхилити як необгрунтовані.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у разі невиконання замовником своїх зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.9, 3.9 цього Договору у встановлені договором строки, виконавець має право напротязі 14 календарних днів припинити проведення рекламної кампанії замовника з повідомленням про це останнього, та стягнути з нього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (включаючи день оплати).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати вартості прийнятих послуг, позивач нарахував та просив стягнути із ТОВ «3СТАР» пеню у розмірі 9 628,38 грн. за період з 15.10.2010р. по 05.01.2012р.

Місцевий господарський суд погодився із поданим позивачем розрахунком пені та задовольнив позов у цій частині вимог у заявленному до стягнення розмірі.

Утім, судова колегія не може погодитися із таким висновком господарського суду, адже заявлений позивачем період нарахування пені не відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, оскільки перевищує встановлений вказаною нормою закону шестимісячний строк нарахування неустойки.

Здійснивши власний перерахунок пені з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ГК України, судова колегія вирішила, що до стягнення із відповідача підлягає пеня у розмірі 3 933,02 грн. за період прострочення з 15.10.2010р. по 15.04.2011р.

У зв'язку з наведеним, судова колегія приходить до висновку про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у цій частині вимог, у зв'язку з чим прийняте судом першої інстанції рішення в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 9 628,38 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового про стягнення із ТОВ «3СТАР» пені у розмірі 3 933,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки свої грошові зобов'язання не виконав, він вважається боржником, який прострочив виконання.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши виконаний місцевим господарським судом розрахунок 3% річних у розмірі 1 863,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 137,82 грн. за період з 15.10.2010р. по 05.01.2012р., апеляційний господарський суд визнав його вірним.

Крім того, відповідно до п.5.5 Договору у разі, якщо замовник прострочив оплату за виставленим рахунком більше, ніж на 20 днів, і при цьому не повідомив про наявність будь-яких претензій з приводу наданих виконавцем послуг і не повідомив про бажання відстрочити оплату рахунку, то до замовника застосовуються умови пункту 2.2.18 Договору.

Згідно пункту 2.2.18 Договору розмір грошового зобов'язання збільшується на суму, яка розраховується за наведенною у цьому пункті формулою, а саме: кінцева сума грошового зобов'язання = місячна вартість проведення рекламної кампанії на одній рекламній площині * коефіцієнт 1,3.

Апеляційним господарським судом встановлено, що поданий господарському суду розрахунок збільшення суми грошового зобов'язання (штрафу) згідно п.2.2.18 Договору є арифметично вірним.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, адже рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 9 628,38 грн. слід скасувати, прийнявши новий судовий акт про стягнення із ТОВ «3СТАР» пені у розмірі 3 933,02 грн.

З огляду на наведене, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судовий витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині оскаржений судовий акт слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР» на рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2012р. у справі №5011-32/650-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2012р. у справі №5011-32/650-2012 в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 9 628,38 грн. скасувати, прийнявши у цій частині нове судове рішення, яким стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 26, оф. 205, код ЄДРПОУ - 36924221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд» (65028, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 40, код ЄДРПОУ - 25420890) пеню у розмірі 3 933,02 грн.

3. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 26, оф. 205, код ЄДРПОУ - 36924221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд» (65028, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 40, код ЄДРПОУ - 25420890) 1 495,52 грн. судового збору.

4. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

5. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд» (65028, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 40, код ЄДРПОУ - 25420890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 26, оф. 205, код ЄДРПОУ - 36924221) 56,99 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Матеріали справи №5011-32/650-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Пашкіна С.А.

Рудченко С.Г.