Постанова

від 25.07.2012 по справі 2а-7450/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2012 року 16:26 № 2а-7450/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Москаленко О. В.; відповідача -Коновал Т.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року № 0002112220, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн" (далі -ТОВ «Адольфо Дизайн») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року № 0002112220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-7450/12/2670 призначено до судового розгляду на 20 червня 2012 року.

В судових засіданнях 20 червня 2012 року, 04 липня 2012 року оголошувались перерви.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Адольфо Дизайн» (ідентифікаційний код 34619696) зареєстровано 02 жовтня 2006 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 108954). Вказане товариство розташоване за адресою: 04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 3, кв. 19.

ТОВ «Адольфо Дизайн»взято на податковий облік 03.10.2006 за № 26510, станом на момент розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

26 квітня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Адольфо Дизайн»(ідентифікаційний код 34619696) по взаємовідносинах з ПП «ОПТ-БЕСТ»(код ЄДРПОУ 36832340) за листопад, грудень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 26 квітня 2012 року № 333/22-20/34619696.

В ході перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Адольфо Дизайн» п.200.1, ст. 200, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого було встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету на загальну суму 164 510,0 грн., а саме занижено суми сплати податку на додану вартість до бюджету за листопад 2011 року на суму -72 199,0 грн., за грудень 2011 року -92 311,00 грн.

15 травня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002112220 від 15 травня 2012 року.

Податковим повідомленням - рішенням № 0002112220 від 15 травня 2012 року, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1, 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено порушення пункту 198.1 ст. 198, пункту 200.1 пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI. збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 164 510,00 грн. та за штрафними санкціями на 41128,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою про визнання його протиправними та скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та невірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року, оскільки ним у повній мірі було відображено у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та включено до складу податкового кредиту від'ємне значення об'єкта оподаткування, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, позивач вказав на те, що ТОВ «Адольфо Дизайн»правомірно віднесено суму до податкового кредиту, оскільки господарська операція за договором № 5/05, укладеним між позивачем та ПП «ОПТ-БЕСТ»є належним чином підтверджена видатковими та податковими накладними, копіями виписок по рахунках тощо.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін суд приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються, зокрема, нормами Конституції України та Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

З огляду на наданий акт перевірки від 26 квітня 2012 року № 333/22-20/34619696, за звітний період з 01.11.2011 по 31.12.2011, ТОВ «Адольфо Дизайн»задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 291 527,00 грн., а саме: за листопад 2011 року-148 780,0 грн. та за грудень 2011 року -92 311,0 грн.

Перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за листопад, грудень 2011 року зазначеним актом встановлено, що на формування цих показників вплинуло придбання ТОВ «Адольфо Дизайн»у ПП «ОПТ-БЕСТ» тканини, фурнітури, прикладних матеріалів відповідно до договору поставки № 5/05 від 05.05.2011 року.

У судовому засіданні досліджено договір поставки № 5/05 від 05.05.2011 року укладений між ПП «ОПТ-БЕСТ»(код ЄДРПОУ 36832340) (Постачальник) та ТОВ «Адольфо Дизайн»(Покупець), предметом якого є поставка товарів, фурнітури, прикладних матеріалів згідно специфікацій, які є додатками до договору.

Пунктом 6.2 умов договору № 5/05 від 05.05.2011 року визначено, що перехід права власності на товар, що є предметом поставки за договором, відбувається в момент передачі такого товару або в момент підписання товаророзпорядчих документів, накладних, або актів прийому передачі.

Як вбачається з акту перевірки від 26 квітня 2012 року № 333/22-20/34619696, позивачем на підтвердження реальності господарської операції для перевірки формування сум податкового кредиту було подано первинні документи по взаємовідносинах з основним постачальником - ПП«ОПТ-БЕСТ»(код ЄДРПОУ 36832340).

Надані представником позивача до суду документи, зокрема, видаткова накладна № РН-00003 від 07 листопада 2011 року отримана від постачальника ПП «ОПТ-БЕСТ», свідчать про передачу фурнітури, прикладних матеріалів ТОВ «Адольфо Дизайн»відповідно до зазначеного договору на загальну суму 665 548,00 грн. (у тому числі ПДВ 133 109,60 грн.).

Крім того, на підтвердження виконання вимог вищезазначеного договору представником позивача надано податкову накладну від 07.11.2011 № 10 щодо операцій з постачання товарів на загальну суму з податком на додану вартість 798 657,60 грн., яка міститься також в матеріалах справи.

Виписками по рахункам ТОВ «Адольфо Дизайн» в ПАТ "Інтеграл - Банк", які надані позивачем підтверджується перерахування коштів від ТОВ «Адольфо Дизайн», згідно договору № 5/05 від 05.05.2011 року, а саме: 23 листопада 2011 року позивач перерахував на користь ТОВ «ОПТ-БЕСТ» - 200 000,00 грн., 23 листопада 2011 року -200 000,00 грн., 23 листопада 2011 року -100 000,00 грн., 03 листопада 2011 року -296 680, 00 грн.

Під час судового розгляду, відповідач посилався на висновки викладені актах: № 45/15-2/36832340 від 18.01.2012 та № 133/15-2/36832340 від 28.02.2012 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ОПТ-БЕСТ»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за жовтень - грудень 2011 року зв'язку з відсутністю платника податку за адресою реєстрації підприємства (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, корпус 5, приміщення 2, кімната 70).

Вказана обставина дала підстави відповідачу визнати в акті перевірки від 26 квітня 2012 року № 333/22-20/34619696 нікчемним договір поставки № 5/05 від 05.05.2011, укладений між ТОВ «Адольфо Дизайн»та ТОВ «ОПТ-БЕСТ»та зробити висновок про про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП «ОПТ-БЕСТ»(код ЄДРПОУ 36832340).

Проте, суд не погоджується з доводами, наведеними відповідачем щодо нікчемності правочину.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 26.06.2012 року за № 141436962 наданого відповідачем та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 25.07.2012 року місцезнаходженням юридичної особи ПП «ОПТ-БЕСТ»зазначено адресу: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, корпус 5, приміщення 2, кімната 70.

Відповідно до вищезазначених витягів керівником юридичної особи ПП «ОПТ-БЕСТ»є ОСОБА_3, який одночасно є її засновником та особою, яка може вчиняти юридичні дії від імені ПП «ОПТ-БЕСТ»без довіреності, у тому числі підписувати договори.

В судовому засіданні 25 липня 2012 року викликаний та допитаний в якості свідка ОСОБА_3, він підтвердив наявність факту поставки товарів за договором поставки №5/05 від 05.05.2011 та справжність його підпису на податковій накладній № 10 від 07.11.2011 року, а також здійснення оплати з поточного рахунку за постачання товарів відповідно до умов вказаного договору. Свідок також повідомив, що ПП «ОПТ-БЕСТ»у 2012 році господарську діяльність не здійснювало.

Також позивачем в судовому засіданні було надано копію постанови від 02.02.2012 року Вишгородського районного суду Київської області про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю правопорушення, а саме: ведення податкового обліку, порушення п.8 розділу 3 «Положення про твердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41.

Окрім вищевикладеного, факт реалізації позивачем придбаного у ПП «ОПТ-БЕСТ»товару підтверджується книгою обліку продажу товарів за період з 01.11.2011 до 30.11.2011 року.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Адольфо Дизайн»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «ОПТ-БЕСТ», що підтверджується наявними матеріалами справи первинними документами.

Слід зазначити, що порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права і обов'язки іншого платника податків; якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи; зазначена обставина не є підставою для позбавлення права платника податку на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Викладене узгоджується з положенням інформаційного листа Вищого адміністративного суду України щодо однакового застосування окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та про протиправність донарахування позивачу податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 15 травня 2012 року № 0002112220.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн" (код за ЄДРПОУ 34619696 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. ( дві тисячі сто сорок шість гривень, 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.07.2012 р.