Ухвала

від 13.09.2012 по справі 2а-7450/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7450/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн»(далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002112220 від 15 травня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн»зареєстроване Шевченківської районної у м. Києва державною адміністрацією як юридична особа 02 жовтня 2006 року та взято на облік як платник податків у ДПІ в Шевченківському районі м. Києва з 03 жовтня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцію в Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Адольфо Дизайн»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з приватним підприємством «ОПТ-БЕСТ»за листопад, грудень 2011 року, про що складено Акт № 333/22-20/34619696 від 26 квітня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6, ст. 198 та п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: занижено суми сплати податку на додану вартість до бюджету за листопад 2011 року на суму 72 199 грн., за грудень 2011 року - 92 311 грн., внаслідок нікчемних правочинів з ПП «ОПТ-БЕСТ».

На підставі вказаного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0002112220 від 15 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з на податку на додану вартість за основним платежем на 164 510 грн. та за штрафними санкціями на 41 128 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вищевказану суму бюджетного відшкодування було зменшено у зв'язку з тим, що ПП «ОПТ-БЕСТ»в ланцюгу постачання не виконує свої податкові зобов'язання зі сплати податку до бюджету з продажу товару, що дає підстави вважати фіктивність господарської операції, оскільки сам факт складання податкової та товарно-транспортної накладної не є підставою для підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товарів.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним рішення про зменшення ТОВ «Адольфо Дизайн»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 5 травня 2011 року між ТОВ «Адольфо Дизайн»та ПП «ОПТ-БЕСТ»було укладено договір поставки № 5/05, предметом якого є поставка товарів, фурнітури, прикладних матеріалів, згідно специфікацій, які є додатками до договору.

Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується сторонами, що поставка та одержання вказаного товару підтверджується первинними документами, а саме: копією договору поставки № 5/05 від 05 травня 2011 року, видатковою накладною № РН-00003 від 07 листопада 2011 року, отриманої від постачальника ПП «ОПТ-БЕСТ», податковою накладною від 07 листопада 2011 року № 10 щодо операцій з постачання товарів на загальну суму з податком на додану вартість 798 657,60 грн.

Факт оплати поставленого товару, згідно договору № 5/05 від 05 травня 2011 року підтверджується виписками з банку по рахункам ТОВ «Адольфо Дизайн»в ПАТ «Інтеграл -Банк».

Поставка та транспортування товару здійснювалась ПП «ОПТ-БЕСТ»на умовах EXE (відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»(в редакції 2000 р.).

Щодо неправомірності формування податкового кредиту та нікчемності вказаного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.181. ст. 14 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Порядок обчислення та формування податкового кредиту передбачено Розділом V Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що основною діяльністю товариства є виробництво верхнього одягу з тканини, трикотажного полотна, нетканих матеріалів, тощо.

Таким чином, операції позивача з купівлі вищевказаних товарів вчинені з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме продажу і отримання прибутку, що не суперечить статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, оплата отриманих товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами. Податкова накладна видається для покупця, однак вона є податковим документом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», в разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру ПП «ОПТ-БЕСТ»на момент укладення чи виконання договорів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0002112220 від 15 травня 2012 року прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.