Постанова

від 09.07.2012 по справі 6/438

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 6/438

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Лисенко І.К., дов. № 10/14-265 від 07.07.2012 року; Лисенка М.М., дов. № 10/14-264 від 07.07.2012 року; Чех Н.В., дов. № 10/14-266 від 07.07.2012 року;

Відповідача: Петренко О.В., дов. № 157/0/25-11 від 09.11.2011 року; Вознюка В.А., дов. № 44/0/25-12 від 23.03.2012 року; Вітченка А.М., дов. № б/н від 06.06.2011 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Оболонь" на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року

та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрпластик" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року

у справі № 6/438 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

до публічного акціонерного товариства "Оболонь"

про стягнення 340 566,21 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство "Укрпластик" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Оболонь", просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Оболонь" на користь публічного акціонерного товариства "Укрпластик" 785 981,11 грн. основної заборгованості, 91 025,77 грн. пені, 39 299,06 грн. штрафу, 2 493,86 грн. 3% річних із простроченої суми, 12 009,85 грн. збитків у вигляді сплачених відсотків за користування банківськими кредитами понад запланованих обсягів та покласти на відповідача судові витрати (т. 1, а.с. 4-13).

Заявлені вимоги мотивовані посиланням на порушення відповідачем умов договору № 175 від 12.04.2011 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважав його безпідставним, посилаючись на неправомірність розрахунку основного боргу, пені, штрафу, 3% річних, збитків (т. 2, а.с. 45-53).

Заявою № 10/14-7611 від 23.11.2011 року про зменшення розміру позовних вимог публічне акціонерне товариство "Укрпластик" просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Оболонь" на користь публічного акціонерного товариства "Укрпластик" 267 771,76 грн. основного боргу, 20 886,20 грн. пені, 32 299,06 грн. штрафу, 572,22 грн. 3% річних, 12 009,85 грн. збитків у вигляді сплачених відсотків за користування банківськими кредитами понад запланованих обсягів, 27,12 грн. збитків у вигляді витрат пов'язаних з одержанням виконання зобов'язання та покласти на відповідача судові витрати (т. 3, .ас. 15-16).

У додаткових поясненнях публічне акціонерне товариство "Оболонь" заперечувало проти застосування позивачем положень ст. 534 Цивільного кодексу України при розрахунку основного боргу (т. 3, а.с. 23-31).

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року (головуючий Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) (т. 4, а.с. 81-88) позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Оболонь" на користь публічного акціонерного товариства "Укрпластик" 31 743,01 грн. боргу, 339,17 грн. пені, 67,83 грн. 3% річних, 37 362,65 грн. штрафу та вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (т. 3, а.с. 153-160).

Не погодившись з оскарженими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Оболонь" звернулося з касаційною скаргою, просило (з урахуванням доповнень від 30.05.2012 року до касаційної скарги ) скасувати оскаржені акти в частині стягнення з відповідача 31 743,01 грн. боргу, 37 362,65 грн. штрафу та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 339,17 грн. пені, 67,83 грн. 3% річних оскаржені судові рішення змінити -стягнути з відповідача 20 886,20 грн. пені та 572,22 грн. 3% річних (т. 4, а.с. 95-100, 161-163).

Публічне акціонерне товариство "Укрпластик" також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року, просило скасувати оскаржений судовий акт, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов (т. 4, а.с. 105-108).

В узагальнюючих доповненнях до касаційної скарги публічне акціонерне товариство "Укрпластик" просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі № 6/438 в частині відмови у стягненні 38 728,17 грн. основного боргу, 12 009,85 грн. збитків, 1 936,41 грн. штрафу, 438,91 грн. пені, 82,77 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити; вирішити питання щодо повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

Заявою № 10/14-4477 від 27.06.2012 року публічне акціонерне товариство "Укрпластик" просило винести ухвалу про повернення 8 487,60 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі № 6/438.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 року заяву публічного акціонерного товариства "Укрпластик" про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі № 6/438 задоволено частково.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 17.05012 року касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Оболонь" та публічного акціонерного товариства "Укрпластик" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.05.2012 року (т. 4, а.с. 94, 104).

У судовому засіданні 29.05.2012 року оголошено перерву до 05.06.2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 13.06.2012 року (т. 4, а.с. 169-170, 171-172).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/593 від 12.06.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із відпусткою судді Демидової А.М. (т. 4, а.с. 175).

Ухвалами Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року розгляд касаційних скарг призначено на 02.07.2012 року (т. 4, а.с. 188-189, 190-191).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/477 від 27.06.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судовому засіданні 02.07.2012 року оголошено перерву до 09.07.2012 року.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/501 від 07.07.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Акулова Н.В., Євсіков О.О.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.04.2011 року між публічним акціонерним товариством "Укрпластик" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Оболонь" (замовник) укладено договір № 175 (далі - договір) (т. 1 ,а.с. 21).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність замовника продукцію за фактичними цінами, які розраховані згідно розділу 5.4 даного договору та базових цін, які узгоджені у додатках № 1, № 2 до нього, а замовник -прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах договору.

Згідно п. 3.3 договору датою поставки партії продукції вважається фактична дата отримання цієї партії продукції замовником згідно відмітки замовника у накладній постачальника.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або дата внесення готівкових коштів у касу постачальника (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору його загальна сума договору складається із загальної вартості поставленої продукції.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата партії продукції за договором здійснюється замовником по фактичним цінам в національній валюті України (гривня) не пізніше тридцяти календарних днів з дати її поставки на підставі рахунку-фактури постачальника.

Фактична ціна (за одну тисячу штук) є розрахунковою і визначається на дату замовлення продукції за формулою: фактична ціна = базова ціна * Кс, (гривень) (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору у випадках, якщо з дати підписання специфікації до дати оплати поставленої партії продукції відбулося підвищення курсу євро до гривні за курсом НБУ більше ніж на 2% , несплачена сума за продукцією підлягає корегуванню (збільшенню) пропорційно зміні курсу на дату здійснення платежу.

Згідно п. 8.2 договору у випадку прострочення розрахунку проти строків, передбачених п. 5.2 договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від несплаченої вартості поставленої продукції за кожний день прострочки оплати до повного виконання зобов'язань.

Суди встановили, що станом на 16.06.2011 року позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до товарно-транспортних накладних на суму 6 890 573,44 грн., строк оплати останньої партії якої наступав 16.07.2011 року. В рахунок оплати продукції, що була отримана до 16.06.2011 року (включно), відповідач на 15.07.20011 року сплатив позивачу 6 924 761,15 грн., тобто, переплата складала 34 187,71 грн. Дана обставина сторонами не оспорюється.

Надалі позивач з 17.06.2011 року по 06.07.2011 року здійснив ще шість поставок продукції на загальну суму 800 942,48 грн. Зокрема, були здійснені наступні поставки:

17.06.2011 року на суму 340 702,82 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 договору, закінчувався 17.07.2011 року;

22.06.2011 року на суму 168 997,61 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 договору, закінчувався 22.07.2011 року;

22.06.2011 року на суму 54 968,89 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 договору, закінчувався 22.07.2011 року;

23.06.2011 року на суму 107 190,89 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 договору, закінчувався 23.07.2011 року;

06.07.2011 року на суму 77 077,92 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 договору, закінчувався 05.08.2011 року;

06.07.2011 року на суму 52 004,35 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 договору, закінчувався 05.08.2011 року.

В рахунок оплати вартості поставленої продукції відповідачем, станом на 30.08.2011 року, 15.07.2011 року була здійснена оплата в сумі 19 501,84 грн. Таким чином, з урахуванням переплати у розмірі 34 187,71 грн. борг складав 747 252,94 грн.

Після порушення провадження у справі заборгованість зі сплати вартості отриманої продукції за договором № 175 від 12.04.2011 року у розмірі 747 252,93 грн. було погашено у повному обсязі платіжними дорученнями № 6417 від 07.10.2011 року та № 6891 від 28.10.2011 року з призначенням платежу "за етикетку поліпропіленову… у томі числі ПДВ.. Дог. № 175 від 12.04.11р.". Отже, на момент розгляду справи всі грошові вимоги позивача по сплаті вартості поставленої продукції (основної суми боргу) відповідачем виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову у позові, а не припинення провадження у справі.

Як було зазначено вище, відповідно до договору № 175 від 12.04.2011 року публічне акціонерне товариство "Укрпластик" зобов'язалося поставити та передати у власність публічного акціонерного товариства "Оболонь" продукцію за фактичними цінами, які розраховані згідно з пунктом 5.4 договору, а публічне акціонерне товариство "Оболонь", в свою чергу, прийняти та оплатити її вартість на умовах договору. Загальна сума договору складається із загальної вартості поставленої продукції (підсумкова сума по всім поставкам, згідно накладних).

Всього згідно накладних за період дії договору, а саме: з 26.04.2011 року по 07.07.2011 року поставлено продукції на загальну суму 7 691 515,92 грн.

Оплачено відповідачем за договором 7 691 515,92 грн. згідно призначення платежу вказаного у платіжних дорученнях "оплата за етикетку поліпропіленову.. у тому числі ПДВ .. Дог. 175 від 12.04.11р." (6 944 262,99 грн. до та 747 252,93 грн. після порушення провадження у справі).

Господарський суд зазначені обставини встановив, однак, дійшов помилкового висновку про існування основної суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки у розмірі 31 743,01 грн. Судом апеляційної інстанції також дана помилка не була виправлена.

Також з прийнятих у справі судових актів вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, ст. 534 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Судами встановлено, що відповідачем за договором № 175 від 12.04.2011 року здійснено оплату у розмірі 7 691 515,92 грн. та у всіх платіжних дорученнях зазначено призначення платежу як оплата за продукцію згідно договору № 175 від 12.04.2011 року.

Судами попередніх інстанцій також була встановлена невідповідність розрахунку розміру пені та 3% річних, що були нараховані позивачем.

Разом з тим, суди самостійно провели перерахунок суми заявлених позовних вимог.

Така позиція судів є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне. Статтею 534 Цивільного кодексу України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Однак, згідно умов договору сума основного боргу та пеня є окремими грошовими зобов'язаннями відповідача.

У свою чергу, грошове зобов'язання відповідача виникло через 30 днів з дати поставки.

У пункті 2.4 розділу 2 договору зазначено, даний договір, крім іншого, визначає порядок оплати (задоволення грошової вимоги). Розділом 5 договору, а саме, п. 5.2 встановлено порядок оплати -"оплата партії продукції по договору здійснюється замовником по фактичним цінам в національній валюті України (гривня), не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки партії продукції на підставі рахунку-фактури постачальника". Тобто, грошове зобов'язання по сплаті вартості поставленої продукції врегульовано договором в іншому порядку, ніж передбачено ст. 534 Цивільного кодексу України та виконано відповідачем у повному обсязі.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 встановлено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції відтворюються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, вчинених відповідно до вимог цього Положення.

Отже, черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, передбачена ст. 534 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, може застосовуватись при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання, отриманого без реквізиту «Призначення платежу»або як загальна підстава -на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, на сторону, яку допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.

Отже, зобов'язання відповідача як сторони за договором припинились після сплати ним повної вартості отриманої продукції.

Однак, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права при стягненні з відповідача штрафу у розмірі 37 362,65 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Господарські суди попередніх інстанцій зазначених положень норм матеріального права не застосували, у зв'язку з чим дійшли до помилкового висновку про існування основної суми заборгованості позивача перед відповідачем за договором поставки у розмірі 31 743,01 грн., стягнення 339,17 грн. пені та 37 362,65 грн. штрафу за прострочення платежу.

Крім того, зважаючи на те, що позивач просив суд стягнути з відповідача 20 886,20 грн. пені та 572,22 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), то з відповідача підлягає стягненню пеня та 3% річних саме у зазначеному позивачем розмірі, оскільки чинне законодавство не дозволяє господарському суду з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог.

Пункт 2 частини 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищенаведене та те, що судами попередніх інстанцій були правильно встановлені обставини справи, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судова колегія вважає за необхідне частково скасувати постановлені у справі судові акти та прийняти у відповідних частинах нове рішення.

З підстав наведених вище, судовою колегією відхиляються доводи та вимоги касаційної скарги позивача про скасування рішення апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 38 728,17 грн. основного боргу, 12 009,85 грн. збитків, 1 936,41 грн. штрафу, 438,91 грн. пені, 82,77 грн. 3% річних та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга відповідача містить прохання про зміну прийнятих судових рішень в частині стягнення з відповідача 339,17 грн. пені, 67,83 грн. 3% річних штрафу та про прийняття нового рішення про стягнення 20 886,20 грн. пені та 572,22 грн. 3% річних.

Однак, оскільки судовою колегією прийняті рішення скасовуються у повному обсязі, касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Оболонь" також підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Оболонь" задовольнити частково.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрпластик" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі № 6/438 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрпластик" до публічного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 340 566,21 грн. задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Оболонь" (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3; код ЄДРПОУ 05391057) на користь публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1; код ЄДРПОУ 00203588) 20 886 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 20 коп. пені, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 22 коп. 3% річних, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 17 коп. судового збору та 63 (шістдесят три) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову публічного акціонерного товариства "Укрпластик" до публічного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 340 566,21 грн. відмовити.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

О.О. Євсіков