Рішення

від 24.07.2012 по справі 7/5007/679/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" липня 2012 р. Справа № 7/5007/679/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Черниш О.М. - адвокат, довіреність від 14.03.12р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Виробничо - комерційної фірми "Верас" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Коростень)

до Виробничого кооперативу "Кристал" (м. Коростишів)

про стягнення 40056,55 грн.

В судовому засіданні 10.07.12р. оголошено перерву до 17.07.12р.

В судовому засіданні 17.07.12р. перерву продовжено до 23.07.12р.

23.07.12р. перерву в судовому засіданні продовжено до 24.07.12р.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 40056,55 грн. заборгованості, з яких: 37419,26 грн. - борг по орендним платежам, 2004,90 грн. - пеня, 244,37 грн. - інфляційні, 388,02 грн. - 3% річних.

26.06.12р. на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 22345,03 грн. заборгованості, з яких: 21419,26 грн. - борг по орендним платежам, 560,91 грн. - пеня, 144,74 грн. - інфляційні, 220,12 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 26.06.12р. судом прийнято до розгляду вищезгадану заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 10.07.12р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 26.06.12р. підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки згідно акту приймання-передачі майна від 12.10.12р. (а.с. 15-17) майно передано орендарем (відповідачем) орендодавцю (позивачу).

Після перерви в судовому засіданні 17.07.12р. представник позивача позовні вимоги підтримав, на підтвердження останніх подав суду для долучення до матеріалів справи довідку ВКФ "Верас" у формі ТОВ за вих. №38 від 16.07.12р., підтверджуючу, що перелічене в останній майно було передано в користування ВК "Кристал" на підставі Акту прийому-передачі майна від 12.10.11р., довідку за вих. №37 від 16.07.12р., копію свідоцтва про право власності №263 від 23.05.02р., а також з метою обґрунтувати розмір витрат на послуги адвоката подав договір №54/11/1 від 20.10.11р., додаткову угоду №3 від 30.12.11р. до договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.11р., додаткова угода №7 від 01.03.12р. по договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.11р., копію рішення господарського суду Житомирської області від 01.03.12р. по справі №8/5007/1/12, копію рішення господарського суду Житомирської області від 07.05.12р. по справі №18/5007/32/12.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, розмір витрат на оплату послуг адвоката вважав необґрунтованою.

В судовому засіданні 23.07.12р. подав суду письмове обґрунтування розміру витрат на послуги адвоката та заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання довіреності, підтверджуючої повноваження адвоката Черниша Олександра Миколайовича на представництво інтересів ТОВ "МПК" в судах.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.12р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься розписка (а.с. 91).

В судовому засіданні 24.07.12р. представник позивача подав копію довіреності від 24.07.12р. № в реєстрі 2866 та просив суд задовольнити позовні вимог в повному обсязі.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Доказів поважності причин пропуску судового засідання не надав. Клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання доказів, які можуть суттєво вплинути на розгляд справи, не заявляв.

Тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 12.10.11р. між Виробничо - комерційною фірмою "Верас" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (орендодавець/позивач) та Виробничим кооперативом "Кристал" (орендар/відповідач) укладено договір оренди майна №54/11, відповідно до якого орендодавець передає орендареві у тимчасове користування за оплату на строк, визначений цим Договором, а орендар приймає у тимчасове користування майно (надалі - об'єкт оренди), за адресою: Житомирська область., м. Коростень, 1-й провулок Гранітний 19, що визначене у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Строк дії цього договору становить: з дати прийняття об'єкта оренди орендарем за Актом прийому-передачі до 12 вересня 2014 року (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата складається з орендної плати за об'єкт оренди.

Розмір орендної плати за весь об'єкт оренди становить суму:

- в літній період (березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень ) - 16 000,00 грн. з ПДВ за один календарний місяць та сплачується в національній валюті України - гривні.

- в зимовий період (жовтень, листопад, грудень, січень, лютий) - 8 000,00 грн. з ПДВ за один календарний місяць та сплачується в національній валюті України - гривні (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем, без нагадування останнього, та вноситься в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

При оплаті орендної плати за перший місяць орендар сплачує й за останній місяць оренди у сумі 16000 гривень 00 копійок з ПДВ (п. 3.4 договору).

Не пізніше третього робочого дня після сплати щомісячної орендної плати, орендар надсилає орендодавцю письмове повідомлення про сплату орендної плати разом із платіжним дорученням, яким підтверджується факт оплати відповідно до умов цього договору (п.п. 3.6. договору).

У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу. Погашення боргу не звільняє орендаря від обов'язку по сплаті пені. Розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку по сплаті пені, погашенню боргу та відшкодувань завданих орендодавцю з вини орендаря збитків (п.п. 3.5. договору).

Орендар (відповідач) відповідно до п. 7.1. договору зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим договором, платежі.

Строк дії цього договору становить: з дати прийняття об'єкта оренди орендарем за Актом прийому-передачі до 12 вересня 2014 року (п. 4.1. договору).

Також п. 4.5. договору передбачено, що орендодавець має право достроково розірвати договір, якщо порушені умови пункту 7.1. даного договору, письмово попередивши про не орендаря в строк 30 днів до дати, з якої орендодавець бажає розірвати даний Договір, при цьому сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається. Орендар вважається повідомленим про припинення дії договору у випадку направлення йому поштою письмового повідомлення за адресою, вказаною в даному Договорі в розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін».

Згідно п. 5.2. передача та повернення об'єкта оренди, здійснюється за Актом прийому-передачі, що складається уповноваженими представниками сторін, підписується та скріплюється печатками на кожному аркуші удвох автентичних примірниках для кожної сторони, що мають однакову юридичну силу.

Об'єкт оренди, вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту прийому-передачі (а.с. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору об'єкт оренди вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання Акту прийому-передачі про повернення, по закінченню дії строку договору.

Акти прийому-передачі є невід'ємною частиною цього договору, складаються в тій самій формі, що і основний договір, підписується сторонами та скріплюється печатками (п. 9.6. договору).

12.10.11р. сторонами договору підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до договору оренди майна №54/11 від 12.10.11р., відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди згідно переліку (а.с. 15-17).

Також позивачем та відповідачем на протязі строку дії договору підписувалися акти приймання виконаних робіт (а.с. 18-23).

Відповідачем 02.11.11р. перераховано на розрахунковий рахунок позивача 24000,00 грн. орендної плати, що підтверджується копією платіжного доручення №105 від 02.11.11р. (а.с. 67).

Оскільки в подальшому відповідач несвоєчасно вносив оплату за оренду майна, позивачем направлено відповідачу повідомлення за вих. №13 від 21.02.12р. про дострокове розірвання договору №54/11 від 12.10.11р. з 16 березня 2012 року (а.с. 54).

16.03.12р. сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди майна №54/11 від 12.10.11р. (а.с. 56), відповідно до якої договір оренди майна достроково припинив дію з 16.03.12р.

На виконання вищезгаданої додаткової угоди сторонами по справі підписано акт прийому-передачі майна від 16.03.12р., згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди згідно переліку (а.с. 57-59).

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті орендних платежів сумі 21419,26грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 21419,26 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів обґрунтовані, заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 560,91 грн. - пені.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.38), суд вважає, що вимога про стягнення пені в сумі 560,91 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до наведеної норми закону, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 144,74 грн. та інфляційні в сумі 220,12 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 144,74 грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши нарахування інфляційних за визначений позивачем період та з врахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.97р., господарський суд вважає правомірним нарахування інфляційних в сумі 144,74 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в сумі 144,74 грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 220,12 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заперечення відповідача, щодо того, що згідно акту приймання-передачі майна відповідно до договору оренди майна №54/11 від 12.10.11р. саме орендар (відповідач) передав, а орендодавець (позивач) прийняв об'єкт оренди згідно переліку (а.с. 15-17) спростовуються матеріалами справи, які підтверджують ту обставину, що в даному акті має місце суто механічна помилка. Об'єкт оренди все ж перебував у користуванні відповідача з 12.10.11р. по 16.03.12р.

Такими матеріалами справи є: акти приймання виконаних робіт, підписані позивачем та відповідачем (а.с. 18-23), договір №54/11/1 від 20.10.11р. про відшкодування витрат на постачання електричної енергії (а.с. 78), акти приймання виконаних послуг за період з листопада 2011 року по грудень 2011 року (а.с. 64, 65), платіжне доручення №105 від 02.11.11р., підтверджуюче сплату орендних платежів (а.с. 67).

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення 22345,03 грн. заборгованості, з яких: 21419,26 грн. - борг по орендним платежам, 560,91 грн. - пеня, 144,74 грн. - інфляційні, 220,12 грн. - 3% річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Обґрунтовуючи дану вимогу, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №2/2012-К від 14.03.12р., укладений між ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" та ВКФ "Верас" у формі ТОВ, копію Свідоцтва за НОМЕР_1, виданого 10.03.2011р. гр. Чернишу О.М. про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.33), копію довіреності від 24.07.12р. за № в реєстрі 2866, якою гр. Черниша О.М. уповноважено представляти інтереси ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" в судах.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/VI від 12.10.99 р., які на підставі статей 15, 16 Закону "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

У п. 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Крім того, судом враховано, що розмір відшкодування названих витрат є співрозмірним заявленим позовним вимогам та обсягу виконаних робіт.

Також судом взято до уваги ту обставину, що середня вартість адвокатських послуг в регіоні у справах щодо стягнення заборгованості за товари та/або послуги з ціною позову до 50000 грн. складає від 15% до 20% від ціни позову, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями додаткової угоди №3 від 30.12.11р. до договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.11р. (а.с. 79) та додаткової угоди №7 від 01.03.12р. до договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.11р. (а.с. 80).

За таких обставин, суд вважає такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення 3500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого кооперативу "Кристал" (Житомирська область, м.Коростишів, вул. Рози Люксембург, 90-А, ід. код 13554289)

- на користь Виробничо - комерційної фірми "Верас" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 15, ід. код 13549762) 22345,03 грн. заборгованості, з яких: 21419,26 грн. - борг по орендним платежам, 560,91 грн. - пеня, 144,74 грн. - інфляційні, 220,12 грн. - 3% річних, а також 3500,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1609,50 грн. - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 30.07.12р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)