Постанова

від 19.09.2012 по справі 7/5007/679/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

19 вересня 2012 року Справа № 7/5007/679/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Кнапець М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - виробничого кооперативу "Кристал" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.07.12 р. у справі № 7/5007/679/12

за позовом виробничо-комерційної фірми "Верас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м.Коростень, Коростенський район, Житомирська область)

до виробничого кооперативу "Кристал" (м.Коростень, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 40056,55 грн

За участю представників:

Позивача - Черниш О.М. ( довіреність № 7 від 14.09.2012 р. )

Відповідача - не з'явився

До початку розгляду справи розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П., змінено склад суду у даній справі. У справі № 7/5007/679/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Мельник О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.07.12 р. у справі №7/5007/679/12 (суддя Кудряшова Ю.В.) позов виробничо-комерційної фірми "Верас" до виробничого кооперативу "Кристал" про стягнення 40056,55 грн. -задоволено.

Стягнуто з виробничого кооперативу "Кристал" (Житомирська область, м.Коростишів, вул. Рози Люксембург, 90-А, ід. код 13554289) - на користь виробничо - комерційної фірми "Верас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 15, ід. код 13549762) 22345,03 грн. заборгованості, з яких: 21419,26 грн. - борг по орендним платежам, 560,91 грн. - пеня, 144,74 грн. - інфляційні, 220,12 грн. - 3% річних, а також 3500,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та 1609,50 грн. - сплаченого судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 100-103).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 15.08.2012р. надіслав на адресу господарського суду Житомирської області апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на додаткову угоду від 16.03.2012 року та акт прийому передачі майна від 16.03.2012 року є безпідставними оскільки вони не скріплені печатками і відповідно до 5.2 та 9.5, 9.6 договору є неукладеними.

Так позивачем не надано суду належних доказів передання виробничому кооперативу "Кристал" об'єкта оренди на строк з 01.01.2012 року по 16.03.2012 року, а саме належним чином оформленого акту приймання-передачі майна.

Стверджує, що об'єкт оренди перебував у користуванні виробничого кооперативу "Кристал" фактично лише з 12.10.2011 року по 31.12.2011 року, що підтверджується актом виконаних робіт № 58/11/10 від 31.10.2011 р., № 54/11/11 від 30.11.2011р. та №54/11/12 від 31.12.2011р. і заданий період було проведено оплату в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а тому позивач безпідставно звернувся з позовом.

Також вважає, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не було надано належної оцінки витратам на оплату послуг адвоката та заяви про уточнення позовних вимог, якою було зменшено позовні вимоги. Так суд при винесені рішення по справі, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, якою було зменшено позовні вимоги, зобов'язаний був винести рішення про часткове задоволення позовних вимог заявлених в позовній заяві і при цьому розподілити між сторонами судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до статті 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам (арк.справи 111-112).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. у справі №7/5007/679/12 виробничому кооперативу "Кристал" відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до слухання (арк.справи 108-109).

У судове засідання 19.09.2012р. позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Зокрема зазначає, що твердження апелянта про передачу відповідачем позивачу нерухомого майна та обладнання, відповідно до акту прийому-передачі майна відповідно до договору оренди майна №54/11 від 12.10.2011р., спростовується самим апелянтом, обставинами, які він зазначає далі в апеляційній скарзі, де апелянт визнає факт користування приміщеннями та обладнанням зазначеними в акті в період з 12.10.2011р. по 31.12.2011р., при цьому апелянтом не надається жодних належних доказів, що дане приміщення та майно передавалося йому позивачем у володіння та користування на підставі іншого акту прийому-передачі.

Позивач стверджує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано письмові докази того, що нерухоме майно та обладнання, які зазначені в акті прийому-передачі станом на 11.10.2011р., належало позивачу та перебувало на його балансі, а саме: свідоцтво на право власності на нежилі будівлі та споруди №128 від 05.06.2002 року; довідка за вих. №37 від 16.07.2012 року; довідка за вих. №38 від 16.07.2012 року, а тому апелянт не міг його передати в користування позивачу за вище зазначеним актом прийому-передачі. розгляду справи в суді першої інстанції, ні до апеляційної скарги доказів повернення нерухомого майна та обладнання, яке було в його користуванні, а тому відповідно до п.п. 5.4. та 8.7. апелянт зобов'язаний сплачувати орендну плату до моменту повернення приміщення за відповідним актом прийому-передачі.

Посилання апелянта на не вірно вирішене питання про розподіл судових витрат вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки в суді першої інстанції позивач надав суду письмові докази, а саме: наказ про затвердження штатного розкладу, з якого вбачається, що у позивача відсутня штатна одиниця юриста чи юрисконсульта, у зв'язку з чим позивач був змушений залучити до даної справи адвокатську компанію; додаткові угоди ТзОВ «МПК»з іншими клієнтами по таким же категоріям справ та рішення судів по даним справам, з яких вбачається, що відповідно до практики яка склалась на ринку адвокатських послуг на території України вартість послуг по справах щодо стягнення заборгованості за товари та/або послуги з ціною позову до 50 000 грн. складає від 15% до 20% від ціни позову.

Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Житомирської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 120-121).

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене на 19.09.2012р. судове засідання, надіслав клопотання (вх. №10690/12, Д-1 від 17.09.2012 р.), з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги, у зв»зку з перебуванням у відрядженні представника відповідача.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою від 29.08.2012р. суд не зобов»язував конкретну особу з»явитися у судове засідання, а уповноваженого представника юридичної особи, який мав здійснювати представницькі повноваження виробничого кооперативу "Кристал".

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яких доказів перебування представника у іншому судовому процесі до клопотання не було долучено.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

12.10.2011р. виробничо - комерційна фірма "Верас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (орендодавець/позивач) уклала з виробничим кооперативом "Кристал" (орендар/відповідач) договір оренди майна №54/11 (арк.справи 10-14), відповідно до якого орендодавець передає орендареві у тимчасове користування за оплату на строк, визначений цим договором, а орендар приймає у тимчасове користування майно (надалі - об'єкт оренди), за адресою: Житомирська область, м. Коростень, 1-й провулок Гранітний 19, що визначене у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що строк дії цього договору становить: з дати прийняття об'єкта оренди орендарем за актом прийому-передачі до 12 вересня 2014 року.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата складається з орендної плати за об'єкт оренди.

Розмір орендної плати за весь об'єкт оренди становить суму:

- в літній період (березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень ) - 16 000,00 грн. з ПДВ за один календарний місяць та сплачується в національній валюті України - гривні.

- в зимовий період (жовтень, листопад, грудень, січень, лютий) - 8 000,00 грн. з ПДВ за один календарний місяць та сплачується в національній валюті України - гривні (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем, без нагадування останнього, та вноситься в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

При оплаті орендної плати за перший місяць орендар сплачує й за останній місяць оренди у сумі 16000 гривень 00 копійок з ПДВ (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що не пізніше третього робочого дня після сплати щомісячної орендної плати, орендар надсилає орендодавцю письмове повідомлення про сплату орендної плати разом із платіжним дорученням, яким підтверджується факт оплати відповідно до умов цього договору.

У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу. Погашення боргу не звільняє орендаря від обов'язку по сплаті пені. Розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку по сплаті пені, погашенню боргу та відшкодувань завданих орендодавцю з вини орендаря збитків (п.п. 3.5. договору).

Орендар, відповідно до п. 7.1. договору, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим договором платежі.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що орендодавець має право достроково розірвати договір, якщо порушені умови пункту 7.1. даного договору, письмово попередивши про це орендаря в строк 30 днів до дати, з якої орендодавець бажає розірвати даний договір, при цьому сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається. Орендар вважається повідомленим про припинення дії договору у випадку направлення йому поштою письмового повідомлення за адресою, вказаною в даному договорі в розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін».

Згідно п. 5.2. передача та повернення об'єкта оренди, здійснюється за актом прийому-передачі, що складається уповноваженими представниками сторін, підписується та скріплюється печатками на кожному аркуші удвох автентичних примірниках для кожної сторони, що мають однакову юридичну силу.

Об'єкт оренди, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі (пункт 5.3. договору).

Згідно п. 5.4. договору об'єкт оренди вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі про повернення, по закінченню дії строку договору.

Акти прийому-передачі є невід'ємною частиною цього договору, складаються в тій самій формі, що і основний договір, підписується сторонами та скріплюється печатками (п. 9.6. договору).

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі майна від 12.10.11р. до договору оренди майна №54/11 від 12.10.11р., підписаний сторонами договору. Відповідно до акту орендар передав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди згідно переліку (арк.справи 15-17).

Також позивачем та відповідачем на протязі строку дії договору підписувалися акти приймання виконаних робіт, а саме:

- №58/11/10 від 31.10.2011р. (арк.справи 18).

- №54/11/11 від 30.11.2011р. (арк.справи 19).

- №54/11/12 від 31.12.2011р. (арк.справи 20).

- №54/01/12 від 31.01.2012р. (арк.справи 21).

- №54/02/12 від 29.02.2012р. (арк.справи 22).

- №54/02/12 від 16.03.2012р. (арк.справи 23).

Відповідачем 02.11.11р. було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 24000,00 грн. орендної плати, що підтверджується копією платіжного доручення №105 від 02.11.11р. (арк.справи 67).

Позивачем направлено відповідачу повідомлення за вих. №13 від 21.02.12р. про дострокове розірвання договору №54/11 від 12.10.11р. з 16 березня 2012 року (арк.справи 54), оскільки відповідач несвоєчасно вносив оплату за оренду майна,

16.03.12р. сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди майна №54/11 від 12.10.11р. (арк.справи 56), відповідно до якої договір оренди майна достроково припинив дію з 16.03.12р.

На виконання вищезгаданої додаткової угоди сторонами по справі підписано акт прийому-передачі майна від 16.03.12р., згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди згідно переліку (арк.справи 57-59).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України ).

Згідно зі ст.ст. 525 і 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому колегія суддів вважає, господарський суд Житомирської області правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 21419,26 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів обґрунтовані, заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок позивача (арк.справи 38), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про стягнення пені в сумі 560,91 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 144,74 грн. та інфляційні в сумі 220,12 грн.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Колегія суддів перевірила нарахування інфляційних та 3% річних за визначений позивачем період, та з врахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.97р., вважає, що господарським судом Житомирської області правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних в сумі 144,74 грн. та 3% річних в сумі 220,12 грн.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що згідно акту приймання-передачі майна відповідно до договору оренди майна №54/11 від 12.10.11р. саме орендар (відповідач) передав, а орендодавець (позивач) прийняв об'єкт оренди згідно переліку

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що в даному акті має місце суто механічна помилка, що підтверджується матеріалами справи, а саме: акти приймання виконаних робіт, підписані позивачем та відповідачем (арк.справи 18-23), договір №54/11/1 від 20.10.11р. про відшкодування витрат на постачання електричної енергії (арк.справи 78), акти приймання виконаних послуг за період з листопада 2011 року по грудень 2011 року (арк.справи 64, 65), платіжне доручення №105 від 02.11.11р., підтверджуюче сплату орендних платежів (арк.справи 67).

Отже, об'єкт оренди перебував у користуванні відповідача з 12.10.11р. по 16.03.12р.

Також скаржник стверджує, що господарський суд Житомирської області повинен був винести рішення про часткове задоволення позовних вимог заявлених в позовній заяві і при цьому розподілити між сторонами судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення»передбачено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Господарським судом Житомирської області в описовій частині оскаржуваного рішення було зазначено, що 26.06.12р. на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 22345,03 грн. заборгованості, з яких: 21419,26 грн. - борг по орендним платежам, 560,91 грн. - пеня, 144,74 грн. - інфляційні, 220,12 грн. - 3% річних. В судовому засіданні 26.06.12р. судом прийнято до розгляду вищезгадану заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги повністю, а саме на суму 22345,03 грн., оскільки дане рішення винесено з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" . До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/VI від 12.10.99 р., які на підставі статей 15 , 16 Закону "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

У п. 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

В матеріалах справи наявні: договір про надання адвокатських послуг №2/2012-К від 14.03.12р., укладений між ТзОВ "Міжнародний правовий консалтинг" та ВКФ "Верас" у формі ТзОВ, копія Свідоцтва за №568, виданого 10.03.2011р. гр. Чернишу О.М. про право на зайняття адвокатською діяльністю (арк.справи 33), копія довіреності від 24.07.12р. за № в реєстрі 2866, якою гр. Черниша О.М. уповноважено представляти інтереси ТзОВ "Міжнародний правовий консалтинг" в судах.

Середня вартість адвокатських послуг в регіоні у справах щодо стягнення заборгованості за товари та/або послуги з ціною позову до 50000 грн. складає від 15% до 20% від ціни позову, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями додаткової угоди №3 від 30.12.11р. до договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.11р. (арк.справи 79) та додаткової угоди №7 від 01.03.12р. до договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.11р. (арк.справи 80).

Тому колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що вимога про стягнення 3500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - виробничого кооперативу "Кристал" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.07.12 р. у справі № 7/5007/679/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.