Постанова

від 31.07.2012 по справі 5016/642/2012(8/49)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р.Справа № 5016/642/2012(8/49) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів Бойко Л.І., Таран С.В. (на підставі розпорядження голови суду №561 від 30.07.2012р.);

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - Брюханов А.А., Уманський С.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Актон"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2012р.

у справі № 5016/642/2012(8/49)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з додатковою відповідальністю "Актон"

про визнання права на частку майна

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до ТДВ "Актон" про визнання за ним, ОСОБА_1, права на одержання у строк до 08.06.2012 року від ТДВ "Актон" вартості частини майна ТДВ "Актон", пропорційній 12,22 % статутного капіталу ТДВ "Актон".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.06.2011 року позивачем через представника було подано відповідачу нотаріально засвідчену заяву про вихід з ТДВ "Актон" від 03.06.2011 року, в якій він просив також виплатити вартість частини майна товариства пропорційно своєї частці у статутному капіталі. Позивач вважає, що вибув із складу засновників ТДВ "Актон" з 08.06.2011 року і набув право на отримання вартості своєї частини майна у строки, встановлені ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" (після затвердження звіту за 2011 рік і в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто -до 08.06.2012 року).

Відповідач не визнає право позивача на отримання вартості майна ТДВ "Актон" пропорційно його частці у статутному капіталі, а тому це питання підлягає вирішенню в судовому порядку.

У відзові на позовну заяву ТДВ "Актон" вважає, що підстав для задоволення позову не має, оскільки відсутній предмет спору. Позивачем подано 07.06.2011 року заяву від 03.06.2011 року, в якій він просив вивести його зі складу засновників ТДВ "Актон", що не є тотожним заяві про вихід згідно ст. 148 ЦК України. Вихід зі складу товариства пов'язується в першу чергу з прийняттям рішення уповноваженим органом управління товариства про зміну складу засновників.

Питання про виведення позивача зі складу засновників ТДВ "Актон" загальними зборами не розглядалося, а тому у позивача не виникло ніякого суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, який би необхідно було захищати шляхом подання такого позову.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2012 року (суддя Гриньова -Новицька Т.В.) позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право на одержання у строк до 08.06.2012року від ТДВ "Актон вартості частини майна ТДВ "Актон", пропорційній 12,22% статутного капіталу ТДВ "Актон".

Стягнуто з ТДВ "Актон" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073 грн.

Судове рішення мотивоване посиланням на п.п. 5.5.1-5.5.3, 5.5.5 Статуту товариства, ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства", ст.ст. 148, 151 ЦК України, а саме -отримавши 08.06.2011 року нотаріально оформлену заяву позивача про вихід з товариства, відповідач був зобов'язаний виплатити йому частину вартості майна в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу позивача, тобто, до 08.06.2012 року.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ТДВ "Актон" просить скасувати рішення суду першої інстанції і припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доводи скаржника ґрунтуються на такому:

- позивач звернувся до товариства із заявою, в якій просив вивести його зі складу засновників ТДВ "Актон", тоді як законодавчо визначеним (ст. 148 ЦК України) є „вихід" учасника з товариства, що пов'язується в першу чергу із прийняттям рішення уповноваженим органом управління товариства про зміну складу засновників, що не є тотожними поняттями і прохання до товариства „вивести його зі складу засновників" не створює жодних юридичних наслідків;

- у позивача відсутнє суб'єктивне матеріальне право або законний інтерес, який необхідно було б захищати в судовому порядку, отже, відсутній предмет спору;

- суд повинен був встановити наявність чи відсутність рішення загальних зборів про виключення учасника (позивача) на підставі поданої ним заяви про вихід, а в разі відсутності такого -також встановити дату закінчення строку для повідомлення про вихід, яким є 3-х місячний строк, що також виключає задоволення позову щодо права на отримання частини майна -до 08.06.2012 року.

У відзові на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає ухвалене 12.06.2012 року господарським судом рішення по даній справі обґрунтованим, порушень норм процесуального або матеріального права при розгляді справи судом допущено не було.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає виходячи з такого.

Відповідно до ст. 65 ЗУ „Про господарські товариства" товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52 - 64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Згідно із п. „в" ст. 10 ЗУ „Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства. Вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника. Товариство є суб'єктом лише пасивного обов'язку не перешкоджати реалізації його права. Воно не може бути обмежене установчими документами, такі норми недійсні, як такі, що обмежують правоздатність учасника.

Єдиним обмеженням, яке допускається, це письмово попередити товариство про свій вихід у строк, передбачений установчими документами.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повині керуватися тим, що відповідно до ЦК та ЗУ „Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників товариства та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У разі, якщо товариство не вчинило дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід ( не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію) учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства в зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі ст. 7 ЗУ „Про господарські товариства".

Вихід учасника товариства здійснюється на підставі заяви, яка повинна, бути нотаріально посвідчена, якщо учасником є фізична особа.

ОСОБА_1 через представника за довіреністю ОСОБА_2(довіреність від 15.12.2010 року) направив на адресу ТДВ "Актон" нотаріально завірену заяву про вихід з товариства, в якій просив вивести його зі складу засновників ТДВ "Актон" і у відповідності до ст. 151, 148 ЦК України, ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" виплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, яка складає 12,22%.

Дана заява була зареєстрована ТДВ "Актон" 07.06.2011 року за вх.№16.

Право на вихід з товариства -це одностороннє, безумовне право учасника. Зміст заяви законодавство не визначає. Але формулювання в заяві прохання „вивести зі складу засновників" з посиланням на ст. 148, 151 ЦК України та ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" не можна вважати таким, що позивач не подав заяви про вихід з товариства і що його вихід не відбувся, оскільки в заяві відсутній вираз „про вихід" зі складу з товариства.

Ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" передбачає, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Статутом ТДВ "Актон" в редакції від 17.05.2011 року (п.5.5) визначено порядок виходу з товариства, а саме: (п.п.5.5.1-5.5.6)

- учасник має право в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників;

- вихід учасника - фізичної особи відбувається на підставі поданої товариству заяви про вихід, підпис учасника на якій засвідчується нотаріально. Заява про вихід подається особисто або через представника;

- учасник вважається таким, що вибув з товариства, з наступного дня після подання заяви про вихід, якщо інший строк не передбачений у заяві;

- з моменту виходу учасника його частка надходить в розпорядження товариства. Це частина не враховується при визначенні кворуму на зборах учасників та розподілі прибутку;

- при виході учасника товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки, зокрема, припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства.

Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати збори учасників для затвердження змін до установчих документів.

Збори не вирішують питання про вихід учасника, і його явка на збори не обов'язкова. Збори лише враховують цей факт у власній діяльності і на виконання вимог закону зобов'язані затвердити зміни до установчих документів та подати їх на державну реєстрацію. Вихід з товариства розглядається на підставі припинення правовідносин між учасником і товариством, наслідком якого є виділення частки, зміна складу учасників, внесення змін до установчих документів та інше.

Згідно зі ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Тобто, порядок розрахунків при виході з товариства має бути врегульовано статутом товариства і спеціальним законом.

Відповідно до вказаної статті, при виході з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Така виплата має бути проведена після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, у строк до 12 місяців з дня виходу (п.п. 5.5.5 Статуту).

Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Таким чином, за свою правовою природою вихід учасника з господарського товариства є одностороннім право чином, який зумовлює обов'язок товариства провести відповідно до закону розрахунки з учасником, який вибуває.

Як свідчать матеріали справи, (листи ТДВ „Актон" від 23.12.2011р. вих. №139, від 22.02.2012р. вих. №448) товариство в травні 2012р. планувало виконати свої обов'язки щодо виплати ОСОБА_1 вартості його частки у статутному капіталі із наданням всіх обґрунтувань і підтверджуючих документів щодо розміру належної до виплати грошової суми.

Як пояснив присутній в судовому засіданні голова правління ТДВ „Актон" Брюханов А.А., виплату не здійснено у зв'язку з неузгодженістю суми грошової виплати.

Конституція України у ст.55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівок на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції). Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом можуть заслуговувати на судовий захист.

ОСОБА_1 звернувся 09.04.2012 року з позовом про визнання за ним права на одержання в строк до 08.06.2012 року від ТДВ "Актон" вартості частини майна ТДВ "Актон", пропорційній 12, 22% статутного капіталу ТДВ "Актон". При цьому, вимога про виплату вартості частини майна, її розмір позивачем не заявлялась.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим товариством.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т. ч. (п.2 ст. 16):

- визнання права.

Визнання права -спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами правовідносин, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку. Але визнання право не прив'язується із настанням якоїсь конкретної дати, оскільки таке право або є (визначене законом, установчими документами), або його немає.

Колегія суддів вважає, що волевиявлення позивача про вихід з товариства було реалізоване в порядку визначеному діючим законодавством, фактів, які б це волевиявлення заперечували не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.5.3 статуту ТДВ "Актон" ОСОБА_1 вважається таким, що вибув з товариства з наступного дня після подання заяви про вихід -а саме -з 08.06.2011 року. Заява про вихід прийнята і зареєстрована товариством, а тому відсутні підстави вважати її не прийнятою тільки на підставі послідуючого листування між позивачем і товариством.

Вихід з товариства пов'язується із виплатою учаснику, який вибув, вартості майна, пропорційній його частці у статутному капіталі товариства. Визначений законом і Статутом товариства строк виплати вартості майна в разі виходу із товариства (до 12 місяців з дня виходу), не пов'язується із остаточним строком останнього дня 12 місячного строку на таку виплату.

Докази звернення за вирішенням спору щодо визначення розміру вартості майна, порядку і строків виплати позивачем не надані, а тому вимога про визнання права на отримання вартості частини майна з визначенням встановленого строку, а саме -до 08.06.2012р. - є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, рішення господарського суду в такому варіанті не може бути виконано і не захищає право позивача на отримання своєї частини майна, за виплатою якої він не звертався, її розмір не визначав.

Апеляційна інстанція вважає, що позивачем був обрано неправильний спосіб захисту права, передбачений чинним законодавством, а тому у господарського суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Питання стягнення належної позивачу вартості майна, пропорційного його частці у статутному капіталі товариства, вирішується в межах строків позовної давності, встановлених ст.257 ЦК України, і не обмежене конкретною датою.

Із урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105

ГПК України, суд постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2012 року у справі №5016/642/2012(8/49) -скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ "Актон" 536 грн. 50 коп. -судового збору за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

судді : Л.І. Бойко

С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 03.08.2012р.