Постанова

від 02.08.2012 по справі 30/17-669-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р.Справа № 30/17-669-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ „Оптіма-Фарм" ЛТД" -Кан О.Є. (за дорученням),

Приватного підприємства „Хелп"- Василенко М.В. та Фоміч І.В. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства „ Хелп" на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. по справі № 30/17-669- 2011 за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ „Оптіма-Фарм" ЛТД" до Приватного підприємства „Хелп"

про стягнення 49231,04 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

23.02.2012 р. у господарському суді Одеської області Спільним українсько-естонським підприємством у формі ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" ( позивач або СП) пред'явлено позов до Приватного підприємства „Хелп" (далі відповідач або ПП) стягнення 246 155,22 грн. заборгованості, 49231, 04 грн. - 20% за користування чужими грошовими коштами, а також 2953, 87 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.(а.с.1-4 т.1) Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач у порушення укладеного між ними договору поставки № 5571 від 01.01.2011р., отримавши від нього (позивача) товар медичного призначення на загальну суму 246 155,22 грн. не оплатив цей товар у встановлені договором строки, а тому ця заборгованість та нараховані згідно п.10.4. відсотки за користування чужими грошовими коштами підлягають стягненню в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2011р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (а.с.1 т.1).

В процесі розгляду справі в суді першої інстанції позивач 17.03.2011р. звернувся до суду з заявою про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 246 155,22 грн. з посиланням на те, що відповідач розрахувався з ним та просив стягнути з відповідача 49231, 04 грн. - 20% за користування чужими грошовими коштами та судові витрати (а.с.68.т.1).

За матеріалах справи відсутній процесуальний документ який б приймався за наслідками розгляду цієї заяви, однак з рішенні суду першої інстанції вбачається, що це рішення стосується лише стягнення 49231, 04 грн. - 20% за користування чужими грошовими коштами та судових витрат, тобто питання стягнення заборгованості ним не вирішувалось, а також в рішенні зазначено, що ухвалою суду від 03.11.2011р. (тобто в день ухвалення рішення) провадження у справі в частині стягнення заборгованості припинено.

Відповідач надав до суду відзив на позов ( а.с. 80 - 83 т.1) в якому просив суд відмовити в позові в частині стягнення 49231, 04 грн. - 20% за користування чужими грошовими коштами з посиланням на наступне.

Частину отриманого від позивача товару на загальну суму 93 072,83 грн. він повернув позивачу, що передбачено умовами договору і очікував яке рішення з цього приводу прийме позивач і коли той направить йому акти по цьому поверненню. Крім того він також приготував ще одну партію товару для повернення, однак позивач не забрав товар і він був змушений реалізовувати його. Решту товару за відсутності точних відомостей щодо суми вартості погодженої кількості товару ним було оплачено в сумі 153084,28 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №265 від 09.03.2011р., №286 від 14.03. 2011р. та №287 від 15.03.2011р. Відповідач також зазначив, що на його переконання позивач умисно затягував процес здіснення остаточних розрахунків , а тому підстави для нарахування та стягнення відсотків відсутні .

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції сторони неодноразово надавали суду додаткові письмові пояснення у яких уточнювали та обґрунтовували свої позиції.

По справі також було призначено та проведено судово-технічну експертизу (а.с.28- 32, т.2), якою було встановлено наступне.

Наданий на експертизу екземпляр договору №5571 від 01.01.2011р. що знаходиться в матеріалах справи на а.с.139-143 виготовлений без монтажу фрагментів тексту, відтисків, печаток, штампів, підписів із інших документів, аркушів документа за допомогою комп'ютерної копіювальної техніки, а крім того в цьому договору аркуші не змінювались.

У наданому на експертизу екземплярі договору №5571 від 01.01.2011р. що знаходиться в матеріалах справи на (а.с. 148-152) зображення штампу, що розміщене на четвертому аркуші договору виготовлено шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної техніки, а крім того в цьому договорі четвертий аркуш був змінений.

Експертиза також встановила, що тексти обох вищевказаних екземплярів договору виготовлені із одного файлу (оригіналу) за винятком строки у п.10.4. на четвертих аркушах договорів і що текст що розміщений на 4-ому аркуші екземпляру договору, що знаходиться в матеріалах справи на (а.с. 148-152) та тексти, що розміщені на аркушах 1-3,5 цього договору виготовлені на різних друкарських засобах.

Викладене свідчить, що експертиза встановила, що екземпляр договору наданий позивачем, у пункті 10.4 якого встановлено сплату 20 % річних за прострочення здіснення оплати товару, не змінювався, а в екземплярі договору наданого відповідачем змінювався, тобто цей висновок свідчить, що згідно умов договору відповідач повинен сплачувати позивачу за прострочку виконання грошового зобов'язання 20 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. (повний текст підписано суддею Рога Н.В. 08.11.2011 р. ) позов, з урахуванням заяви позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, задоволено, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 49231, 04 грн. -20% за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати : 3409,87 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи ці вимоги суд виходив з того, що матеріалами справи доведено, що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий від позивача товар (остаточний розрахунок здійснено після порушення провадження у справі) , а тому вимоги про стягнення 20 % річних передбачені умовами договору є обґрунтованими.

Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове , яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що місцевий суд дав невірну оцінку фактичним обставинам справи та не врахував, що відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем з суми 246 155,22 грн., тобто без урахування повернення відповідачем товару на суму 93 072,83 грн. Крім того скаржник зазначив, що вказане стягнення взагалі необґрунтоване навівши при цьому доводи які він викладав у відзиві на позов та додаткових поясненнях наданих суду першої інстанції. Скаржник також зазначив, що місцевий суд стягнув з нього судові витрати у розмірі більш ніж їх сплатив позивач (а.с. 62-67, т.2).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі суддів Мацюри П.Ф. (головуючий), Андрєєвої Е.І. та Ліпчанської Н.В.(а.с.58.т.2).

Під час розгляду справи вищезазначеним складом колегії судді її розгляд , за клопотанням учасників процесу, неодноразово відкладався , провадження по ній зупинялось та поновлювалось.

25.06.2012р. зазначена справа (у зв'язку з відпусткою вищевказаної колегії суддів) було перерозподілена іншій колегії суддів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 р. ( даті призначення справи до розгляду передували чотири вихідних дня з дня отримання справи) зазначену скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі суддів Мирошниченко М.А. (головуючий), Головея В.М. та Шевченко В.В та призначено до розгляду на 24.07.2012р. о 12.00 про що сторони були повідомлені належним чином. Крім того цією ж ухвалою було зобов'язано позивача у строк до 17.07.2012р. надати суду розгорнутий розрахунок заявленої ним до стягнення суми 20% річних по кожній партії (накладній) товару окремо. При цьому суд зобов'язав позивача надати два варіанти розрахунку, а саме один без урахування зазначеної відповідачем вартості повернутої ним продукції на суму 93072, 83 грн., а другий з урахуванням вказаного повернення.

20.07.2012р. позивач надав суду витребуваний в нього ухвалою суду від 02.07.2012 р. розгорнутий розрахунок. заявленої ним до стягнення суми 20% річних по кожній партії товару окремо, однак лише в одному варіанті, а саме без урахування зазначеної відповідачем вартості повернутої ним продукції (93072, 83 грн.), тобто надав розрахунок річних нарахованих на всю визначену ним суму заборгованості (246 155,22 грн.)

24.07.2012р. надійшло письмове клопотання представника скаржника в якому він просив відкласти розгляд справи у зв'язку з находженням його на лікарняному.

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про технічну фіксацію судового засідання така фіксація 24.07.2012р. не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

В судовому засіданні 24.07.2012р. представник позивача заявив клопотання про залучення до справи розрахунки коригування кількісних і вартісних показників по податкових накладних, які, на його думку, підтверджують зроблений нам наданий суду 20.07.2012р. розрахунок 20% і колегія суддів задовольнила це клопотання .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. письмове клопотання представника відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 02.08.2012р. о 10.30, про що сторони були повідомлені належним чином.

Фіксація судового засідання 02.08.2012р. здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник позивача надав суду новий розрахунок з якого вбачається що позивач змінив розмір річних які підлягають стягненню та визначив його у розмірі 36006, 66 грн. врахувавши повернення йому відповідачем продукції на суму 65941, 52 грн., на яку річні в цей раз він не нараховував. До цього розрахунку він додав документи які підтверджують кількість та вартість повернутого йому відповідачем товару і просив суд залучити їх до справи

Колегія суддів, задовольнила це клопотання, залучивши цей розрахунок з доданими до нього документами до матеріалів справи.

Представники скаржника в усних поясненнях наданих суду просили задовольнити скаргу в повному обсягу.

Представник позивача просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази , а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини дослідив місцевий суд, 01 січня 2011 р. між позивачем (Постачальник) відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки № 5571 (далі -Договір) , згідно умов якого Постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною. Предметом поставки є лікарські засоби та вироби медичного призначення. (далі -товар). Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на протязі 2 (двох) календарних років, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного Договору.

За умовами розділу 3 Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Покупцем та погоджених постачальником Замовлень на поставку Товару. Асортимент, кількість, ціну Товару, умови оплати кожної партії Товару Покупець вказує в Замовленні на поставку відповідної партії Товару. Датою поставки Товару є дата отримання відповідної партії Товару Покупцем. Доказом передачі Товару Покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії Товару, що підписана уповноваженою особою Покупця та містить відбиток печатки (штампу) Покупця.

Згідно розділу 5 Договору ціна за одиницю Товару визначається (погоджується) сторонами на підставі Прайс - листа Постачальника, що діє на момент замовлення Товару Покупцем, в якому наведено перелік (асортимент) Товару, що є предметом поставки та його ціна. Загальна сума по Договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного Договору.

За умовами розділу 6 Договору оплата Покупцем товару за Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається Покупцем самостійно при поданні Замовлення на поставку. При здійсненні Покупцем оплати Товару за Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару з відстроченням платежу не є обов`язковим. Покупець здійснює оплату Товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. До моменту здійснення повної оплати Товару Покупцем, Покупець має право за згодою сторін повернути неоплачений товар Постачальнику, за умови збереження його товарного виду. Факт повернення Товару підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками Сторін. Покупець зобов`язаний в 3-денний строк з дня отримання вимоги Постачальника надати письмовий звіт щодо реалізації отриманого від Постачальника, але неоплаченого Товару, із зазначенням найменування, кількості та дати його продажу. В разі ненадання вищевказаного звіту або надання недостовірних відомостей щодо реалізованого Товару, Постачальник має право вимагати від Покупця оплати всього поставленого, але неоплаченого Товару. В такому разі Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3 денний строк з дня отримання вимоги Постачальника щодо його оплати.

Відповідно п. 10.4 екземпляру Договору наданого позивачем ( який як встановлено судовою експертизою не є підробленим на відміну від екземпляру договору (аркуша договору де міститься вказаний пункт договору) наданого відповідачем) за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар за Договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати .

Матеріали справи (а.с. 20-62, т. 1) свідчать, і цей факт не оспорюється відповідачем, що позивач відпустив відповідачу , а останній прийняв за вказаним Договором товар на загальну суму 246 155,22 грн ., в тому числі :

на суму 28 149 грн. за видатковою накладною № 11002018 від 06.01.2011р.;

на суму 639 грн. 28 коп. за видатковою накладною № 11002019 від 06.01.2011р.;

на суму 23 336 грн. 58 коп. за видатковою накладною № 11002060 від 06.01.2011р.;

на суму 940 грн. 44 коп. за видатковою накладною № 11002061 від 06.01.2011р.;

на суму 24 831 грн. 83 коп. за видатковою накладною № 11002066 від 06.01.2011р.;

на суму 607 грн. 13 коп. за видатковою накладною № 11002067 від 06.01.2011р.;

на суму 21 695 грн. 62 коп. за видатковою накладною № 11002228 від 10.01.2011р.;

на суму 884 грн. 40 коп. за видатковою накладною № 11002229 від 10.01.2011р.;

на суму 6 807 грн. за видатковою накладною № 11002413 від 11.01.2011р.;

на суму 27 196 грн. 19 коп. за видатковою накладною № 11002564 від 11.01.2011р.;

на суму 1 919 грн. 11 коп. за видатковою накладною № 11002565 від 11.01.2011р.;

на суму 4 541 грн. 69 коп. за видатковою накладною № 11002936 від 12.01.2011р.;

на суму 146 грн. 38 коп. за видатковою накладною № 11002937 від 12.01.2011р.;

на суму 75 600 грн. 53 коп. за видатковою накладною № 11004196 від 13.01.2011р.;

на суму 4 401 грн. 31 коп. за видатковою накладною № 11004197 від 13.01.2011р.;

на суму 23 974 грн. 22 коп. за видатковою накладною № 11006766 від 20.01.2011р.;

на суму 484 грн. 51 коп. за видатковою накладною № 11006767 від 20.01.2011р.

З матеріалів справи, а саме з платіжних доручень (а.с. 69- 72, т.1) також вбачається, що відповідач здійснив оплату вказаного товару в розмірі 183 084, 28 грн., у період з 04.03.2011р. по 15.03.2011р., тобто з порушенням строків встановлених Договором і вже після звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Місцевий суд, враховуючи цю оплату та заяву позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, не розглядав по суті вимогу про стягнення боргу, зазначивши в описової частині рішення що провадження у справі в частині стягнення боргу припинено ухвалою суду 03.11.2011р., однак як свідчать матеріали справи та Єдиний державний реєстр судових рішень такої ухали не приймав.

Проте колегія суддів не повністю погоджується з вказаною позицією місцевого суду з огляду на таке.

Так позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 246 155,22 грн. а відповідач, як вбачається з платіжних доручень, сплатив йому лише 183 084, 28 грн., а відтак припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, можливо лише в частині позовних вимог про стягнення 183 084, 28 грн.

Щодо решти суми заборгованості а саме 63 070, 94 грн. ( 246 155,22 грн. -183 084, 28 грн.) то, необхідно встановити факт її наявності, тобто факт обґрунтованості заявленої позивачем вимоги в цієї частині.

Відповідач посилаючись на надані суду першої інстанції накладні, стверджує в що він скориставшись правом наданим йому Договором повернув позивачу частину отриманої за Договором продукції на загальну суму 93072, 83 грн. (а.с. 90-126т.1; 15-22 т.3).

Проте позивач у наданому ним суду 20.07.20012р. та 02.08.2012р. розрахунку зазначив, що відповідач повернув йому продукцію на суму 65 941, 52грн .

До цього розрахунку позивач надав документацію, а саме розрахунки коригування кількісних і вартісних показників по податкових накладних та накладні про повернення товару підписані представниками позивача і відповідача та завірені їх печатками, з якої вбачається, що позивач прийняв від відповідача повернуту останнім продукцію саме на вказану суму і колегія суддів визнає ці докази належним та достатніми

Проте надані відповідачем копії накладних не можуть вважатись належними доказами повернення ним товару на суму 93072, 83 грн., оскільки в них всіх відсутня печатка позивача і в декотрих стоїть тільки підпис невідомої особи без зазначення її прізвища та посади.

Оцінюючи вказані документи , як надані позивачем так і відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач дійсно повернув, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 65 941, 52 грн., а не на 93072, 83 грн., як це зазначає відповідач, оскільки надані позивачем документи, як зазначалось вище, безумовно підтверджують цей факт.

З викладеного вбачається, що відповідач, з урахуванням вищезазначеної оплати здійсненої під час розгляду справи в суді першої інстанції, повністю розрахувався з позивачем за поставлену продукцію . (переплативши при цьому 2870, 58 грн.)

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення решти заборгованості в сумі 63 070, 94 грн. необґрунтовані, тобто заявлені безпідставно, а тому в цій частині вимог не можна припиняти провадження у справі, а слід відмовляти в їх задоволенні.

Приймаючи до уваги що місцевий суд не ухвалював процесуальний документ по вказаній вимозі (стягнення заборгованості в розмірі 246 155,22 грн.) колегія суддів вважає за необхідно прийняти по цієї вимозі своє рішення, у якому визначити, що в частині стягнення заборгованості в розмірі 183 084, 28 грн. провадження у справі припиняється , а в частин стягнення заборгованості у розмірі 63 070, 94 грн. в позові відмовляється .

Оцінюючи висновки місцевого суду щодо стягнення 20% річних в сумі 49231,04 грн., колегія суддів встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач заявив цю вимогу та розрахував її розмір без урахування того факту що відповідач повернув йому продукцію на суму 65 941,52 грн., тобто він нарахував річні, в тому числі за прострочення оплати і той продукції, яку відповідач, у зв'язку з її поверненням, не повинен був оплачувати, що не припустимо , оскільки суперечить умовам Договору, приписам чинного законодавства і призведе до незаконного збагачення позивача за рахунок відповідача, а у останнього виникнення збитків.

Місцевий суд не врахував ці обставини, і як наслідок дійшов помилкового висновку, щодо обґрунтованості вказаної вимоги в повному обсягу.

Водночас наданий суду апеляційної інстанції другий розрахунок в якому визначені до стягнення річні розмірі 36006, 66 грн. зроблено позивачем з урахуванням вищевказаного повернення.

Перевіривши цей розрахунок колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено правильно, і що саме такий розмір річних, з урахуванням дати здійснення оплати заборгованості, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин рішення місцевого суду в частині стягнення 49231,04 грн. підлягає зміні, з зазначенням в ньому, що стягненню підлягають 36006, 66 грн. річних.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів встановила наступне.

При зверненні до місцевого суду з позовом позивач сплатив 3409, 87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, хоча відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а саме Декрету КМ України „Про державне мито" повинен був сплатити державне мито у розмірі 2953, 87 грн.

Приймаючи до уваги , що позивач погасив заборгованість перед позивачем у сумі 183 084, 28 грн. вже після подання позивачем позову та відкриття провадження у справі, а вимога про стягнення заборгованості у сумі 63 070, 94 грн. визнається судом необґрунтованою, а вимога про стягнення 49231,04 грн. задовольняється лише частково у сумі 36006, 66 грн., то згідно приписів ст. 49 ГПК України (пропорціональність розподілу судових витрат) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2190,90 грн. (1 % від суми 183084, 28 грн. + 36006, 66 грн.) витрат по сплаті державного мита при поданні позову та 174, 87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

Скаржник при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою сплатив 493,00 грн. судового збору, хоча згідно приписів Закону України „ Про судовий збір" повинен був сплатити 804,75 грн.

Враховуючи, вказані обставини та те, що апеляційна скарга задовольняється частково ( на 27 % ) відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції буде у такому співвідношенні:

з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 311,75 грн. - недоплаченого ним судового збору при поданні апеляційної скарги.

з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 217,28 грн. витрат по сплаті останнім судового збору при поданні апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105,122 ГПК України,

колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Хелп" -задовольнити частково .

2) Рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. по справі №30/17-669- 2011 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1 Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 183 084, 28 грн. - припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору).

2 В позові в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 63 070, 94 грн. -відмовити (у зв'язку з відсутністю такої заборгованості).

3 Позов в частині вимог про стягнення 20% річних в сумі 49231,04 грн. задовольнити частково .

Стягнути з Приватного підприємства „Хелп" на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ „Оптіма-Фарм " ЛТД" 36006 (тридцять шість тисяч шість) грн. 66 коп. - 20 % річних

В стягненні решті суми річних ( 13224 грн. 38 коп.) - відмовити.

4 Стягнути з Приватного підприємства „Хелп" на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ „Оптіма-Фарм" ЛТД" - 2190 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита при поданні позову та 174 грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

3) Стягнути з Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ „Оптіма-Фарм" ЛТД" на користь Приватного підприємства „Хелп" 217,28 грн. витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги .

4) Стягнути з Приватного підприємства „Хелп" в доход Державного бюджету України -311 грн. 75 коп. недоплаченого ним судового збору при поданні апеляційної скарги.

5) Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 03.08. 2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.