Рішення

від 24.07.2012 по справі 5020-5/471-12/264-148/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року справа № 5020-5/471-12/264-148/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040)

до відповідача - закритого акціонерного товариства "Рябіна -90"

(пр. Перемоги, буд. 50, м. Севастополь, 99046)

про стягнення 9153,10 грн

суддя Плієва Н.Г.

за участю представників сторін:

позивача -Зінченко О.В., довіреність № 18/0/2-12 від 03.01.2012

відповідача -Зубкова М.Ю., довіреність б/н від 05.12.2011

Суть спору:

Позивач - відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до закритого акціонерного товариства "Рябіна -90" та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 57870,94 грн, у тому числі за активну електроенергію -27499,28 грн, за перевищення договірної величини споживання -26452,46 грн, пеню -2170,10 грн, 3% річних -576,30 грн, інфляційне відшкодування -1172,80 грн (т.1 а.с. 131-132).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив суму заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, за активну електричну енергію, а також пеню, 3% річних та інфляційне відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.11.2011 у справі № 20-5/471-12/264 позов задоволено. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Рябіна-90" на користь відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" суму заборгованості за активну електроенергію - 27499,28 грн, за перевищення договірної величини споживання - 26452,46 грн, пеню у сумі 2170,10 грн, 3% річних - 576,30 грн, інфляційне відшкодування - 1172,80 грн, державне мито у розмірі 578,71 грн, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 здійснено заміну позивача -відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»його правонаступником -публічним акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 апеляційна скарга ЗАТ «Рябіна-90»залишена без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 15.02.2011 у справі № 20-5/471-12/264 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 15.02.2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду.

08.02.2012 справа повернулась до господарського суду міста Севастополя та, відповідно до повторного розподілу справ між суддями, передана судді Плієвій Н.Г.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2012 справа за позовом публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до закритого акціонерного товариства "Рябіна -90" про стягнення заборгованості за спожиту енергію у розмірі 57 870,94 грн прийнята до провадження, та призначена до розгляду у судовому засіданні на 01.03.2012.

Ухвалою суду від 06.03.2012 у справі було призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса. Провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 22.06.2012 провадження у справі поновлено, та справу призначено до судового розгляду на 10.07.2012.

У судовому засіданні 10.07.2012 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить сягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 2530,07 грн, перевищення договірної величини споживання електричної енергії -5728,08 грн, а також пеню у розмірі 413,42 грн, 3 % річних -156,74 грн, збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції - 216,79 грн.

Згідно з положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення позовних вимог до прийняття рішення по справі є правом позивача, та заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 10.07.2012 розгляд справи було відкладено на 23.07.2012.

Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Пояснила, що заборгованість у відповідача утворилась за жовтень 2006 року та була виявлена під час перевірки технічного стану електрогосподарства ЗАТ «Рябіна-90»; розрахунок заборгованості зроблено позивачем із врахуванням середньодобового споживання електричної енергії виходячи з показників розрахункових засобів обліку з моменту контрольного зняття показників 27.04.2006 до моменту контрольної перевірки технічного стану електрогосподарства 20.09.2006.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вважає, що у ЗАТ «Рябіна-90»не існує заборгованість перед ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», позовні вимоги не підтверджені належними доказами та підстави для їх задоволення відсутні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2004 між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія «Севастопольенерго»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія «Севастопольенерго»(далі - постачальник) та закритим акціонерним товариством "Рябіна-90" (далі - споживач) був укладений договір № 1736 на поставку електричної енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додатків до нього (пункт 1 договору) (т. 1 а.с. 9-13).

У відповідності до пункту 2.1.2 договору постачальник зобов'язався, поставляти споживачу електричну енергію, як різновид товару в об'ємах, визначених у відповідності з розділом 5 та з урахуванням умов, передбачених розділами 6, 7, 8 договору (Додаток №1 до договору "Об'єми поставки електричної енергії").

Згідно з пунктом 2.2.2 договору споживач зобов'язався дотримуватися режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору.

Споживач зобов'язався щомісячно в установлений договором строк подавати постачальнику звіт про обсяги поставленої електроенергії за розрахунковий період; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Перелік місць установки розрахункових приборів обліку та тарифів, що застосовуються, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію" та №4 - "Розрахунок втрат в мережах споживача" відповідно до умов, що оговорені в розділі 8 договору (пункти 2.2.3-2.2.4).

Пунктом 5.1 передбачений порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 8.1 договору розрахунковим вважається період з 17 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку.

За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівкових коштів у касу постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися платником протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що споживач щомісячно 17 числа подає постачальнику звіт щодо об'ємів поставленої електроенергії за розрахунковий період за формою, передбаченою додатком № 6. Якщо дата подання звіту приходиться на вихідний або святковий день, звіт подається протягом першого робочого дня після встановленої дати.

Згідно пункту 8.4 договору оплата спожитої електричної енергії здійснюється плановими платежами у наступному порядку:

- в строк до 2 числа розрахункового місяця 50% від договірної величини електроспоживання.

Остаточний розрахунок - 22 числа календарного місяця.

Споживач самостійно розраховує суму планованого платежу шляхом умноження діючого в розрахунковому періоді рівня тарифу на об'єм електроенергії, заявленої на поточний розрахунковий період з урахуванням відсотку планового платежу.

У відповідності з фактичним об'ємом споживання електроенергії постачальник визначає величину необхідної доплати у випадку перевищення фактичного об'єму понад заявленого та виписує споживачу рахунок для здійснення остаточного розрахунку (пункт 8.5 договору).

Також, пунктом 4.2.1 договору передбачена відповідальність споживача за недотримання строків платежів, передбачених пунктами 2.2.4, 2.2.5 договору, вказаних в додатку "Порядок розрахунків", а саме, споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Сума пені нараховується споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається до платіжної вимоги окремим рядком.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2004 року та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Листом від 21.11.2005 позивач у відповідності до пункту 5.1 договору довів споживачу встановлені об'єми поставки електроенергії за місяцями на 2006 рік у зв'язку з не поданням закритим акціонерним товариством "Рябіна -90" відомостей про розмір очікуваного споживання електроенергії на 2006 рік (т. 1 а.с. 16).

Як вбачається з акта про використання електроенергії станом на 17 жовтня 2006 року, у жовтні 2006 року відповідачем було спожито активної енергії 90426 кВ/ч та перевищення договірної величини склало 88426 кВ/ч (т. 1 а.с.17)

Відповідно до рахунку № 48579 від 17 жовтня 2006 року відповідачу була нарахована плата за перевищення договірної величини споживання у розмірі 26452,46 грн (т. 1 а.с. 42).

Оскільки вказаний рахунок закритим акціонерним товариством "Рябіна -90" не було сплачено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми у примусовому порядку.

Крім того позивач просив стягнути на його користь заборгованість за активну енергію за рахунками-актами виконаних робіт за період з 18.09.2006 року по 17.07.2007 року у розмірі 27499,28 грн у зав'язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, які відповідно до положень статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, ухвалою суду від 06.03.2012 у справі було призначено судову інженерно - технічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи мало закрите акціонерне товариство "Рябіна-90" технічну можливість спожити у жовтні 2006 року 90426 кВт/ч електричної енергії?

2) Чи мало закрите акціонерне товариство "Рябіна-90" технічну можливість спожити у жовтні 2006 року 90426 кВт/ч електричної енергії за умови втручання у роботу приладу обліку внаслідок пошкодження пломби?

3) Який обсяг електричної енергії було фактично спожито відповідачем у жовтні 2006 року?

Згідно з висновком судової електротехнічної експертизи № 3431 від 07.06.2012 максимально можлива величина споживання електричної енергії при використанні схеми живлення споживача ЗАТ «Рябіна-90»за розрахунковий період з 01.10.2006 по 31.10.2006 (включно) складає 9791 кВт/год. ЗАТ «Рябіна-90»не мало технічної можливості у жовтні 2006 року спожити 90426 кВт/год електричної енергії.

Максимально можлива величина споживання електричної енергії при максимальному навантаженні при порушенні схеми обліку споживача ЗАТ «Рябіна-90», а саме при можливому приєднанні навантаження до мережі до приладу обліку, за розрахунковий період з 01.10.2006 по 31.10.2006 складає 12238,8 кВт/год. ЗАТ «Рябіна-90»не мала технічної можливості у жовтні 2006 року спожити 90426 кВт/год електричної енергії. Розрахункова величина споживання електричної енергії при використанні електричного обладнання споживача ЗАТ «Рябіна-90»за розрахунковий період з 01.10.2006 по 31.10.2006 складає 3106,2 кВ/год.

Після отримання висновку експертизи позивачем було зменшено позовні вимоги, відповідно до яких він просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 2530,07 грн, перевищення договірної величини споживання електричної енергії -5728,08грн, а також пеню у розмірі 413,42 грн, 3 % річних -156,74 грн, збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції -216,79 грн. Як на підставу зменшення позовних вимог посилається на рахунок-акт виконаних робіт № 34520 від 05.07.2012 за відпущену електричну енергію з 20.09.2006 по 17.10.2006 і рахунок № 34640 від 05.07.2012 перевищення договірної величини споживання електричної енергії з 19.09.2006 по 17.10.2006.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею Цивільного кодексу України.

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (з наступними змінами і доповненнями) (далі -ПКЕЕ)

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що регулюють загальні питання виконання господарських договорів.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 1.3. Правил користування електричною енергією, споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини. У разі потреби місцеві енергопостачальні організації можуть вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Відповідно до частини третьої пункту 4.2 Правил користування електричною енергією, розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

Судом встановлено, що сторонами були визначені обсяги споживання електричної енергії.

Відповідно до положень частини шостої статті 26 Закону України "Про електроенергетику»споживачі, у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно з 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Пунктом 3.18 ПКЕЕ передбачено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку. Технічна перевірка здійснюється електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на три роки. Роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії проводяться у присутності уповноважених представників споживача та оформляються актом про проведені роботи із зазначенням в акті прізвища уповноваженого представника електропередавальної організації, який проводив роботи, та номера його службового посвідчення, підстави проведення технічної перевірки або контрольного огляду засобу обліку та детального опису результатів обстеження.

Відповідно до визначення, наведеного в ПКЕЕ (п.1.2) - технічна перевірка - виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку "Правилам устройства электроустановок" та іншим нормативно-технічним документам.

Згідно з пунктом 6.41 ПКЕЕ, в редакції, чинній на час проведення перевірок позивачем, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Пунктом 6.42 ПКЕЕ визначено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу, за винятком випадків оскарження цього рішення в судовому порядку.

Акт перевірки -це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами.

Як встановлено судом, постановою прокурора Гагарінського району міста Севастополя від 09.10.2007 порушено кримінальну справу № 970753 за фактом підробки актів ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»з метою нарахування суми, яка підлягає сплаті за спожиту електричну енергію ЗАТ «Рябіна-90»за ознаками злочину, передбаченому ст. 358 ч. 1 КК України. З вказаної постанови вбачається що 20.09.2006 невстановлені особи ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»підробили акт № 0091902 про порушення правил користування електричної енергії і акт перевірки технічного стану електрогосподарства від 20.09.2006 з метою подальшого використання для нарахування суми, яка підлягає сплаті за спожиту електроенергію ЗАТ «Рябіна-90»(т.3 а.с. 69)

Провадження у кримінальній справі зупинено постановою дізнавача СД Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі від 15.12.2010 до встановлення особи, яка скоїла даний злочин (т. 3. а.с. 70).

Зняття електроприладу на експертизу зафіксовано актом від 20.09.2006 перевірки технічного стану електрогосподарства, який взагалі не містить підпису представника ЗАТ «Рябіна-90», тобто складений позивачем в однобічному порядку.

Акт про використання електричної енергії за період з 18.09.2006 по 17.10.2006 року станом на 17.10.2006 року, яким встановлено перевищення договірних величин споживання електроенергії не містить показників лічильника на момент складення акту, отже, зафіксовані у ньому показники не можуть вважатися достовірними.

Крім того, як вбачається з висновку судової електро-технічної експертизи № 3431 від 07.06.2012 максимально можлива величина споживання електричної енергії при використанні схеми живлення споживача ЗАТ «Рябіна-90»за період з 01.10.2006 по 31.10.2006 складає 9791 кВт/год. Суд враховує, що кількість днів у зазначеному періоді дорівнює кількості днів у спірному періоді. Проте, який саме обсяг електричної енергії було спожито відповідачем з 18.09.2006 по 17.10.2006 року матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи також і належним чином оформлених актів, якими зафіксовано перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Доводи позивача, що середньодобове споживання електричної енергії відповідачем складає 704,93 кВт/год не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки зазначений розрахунок зроблено позивачем з урахуванням акту про використання електричної енергії за період з 18.09.2006 по 17.10.2006 року станом на 17.10.2006 року, яким, як вже зазначалось, встановлено споживання електричної енергії відповідачем в жовтні 2006 року у розмірі 90426 кВ/год. Зазначене, з огляду на висновок експертизи, технічно є неможливим. Відповідно до експертного висновку, розрахункова величина споживання електричної енергії при використанні електричного обладнання споживача ЗАТ «Рябіна-90»за розрахунковий період складає 3106,2 кВт/год. Отже, середньодобове споживання електричної енергії не може перевищувати 103,54 кВ/т (3106,2 : 30).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювались оплати за спожиту електричну енергію на підставі рахунків-актів виконаних робіт, які складалися позивачем із урахуванням звітів про постачання електроенергії (т. 2 а.с. 174-181).

У пункті першому Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів, у підтвердження заборгованості відповідача у заявленій до стягнення сумі позивачем суду не надано.

Надані розрахунки в якості належних та допустимих доказів не можуть бути покладені судом у підставу для задоволення позову, оскільки вони зроблені позивачем без надання беззаперечних доказів на підтвердження фактичного обсягу спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову господарські витрати покладаються на позивача. Суд дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 9002,95 грн, з яких 289,35 грн -витрати за подачу апеляційної скарги, 754,00 грн -витрати за подачу касаційної скарги, 7959,60 грн -витрати за проведення судової експертизи.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) на користь закритого акціонерного товариства "Рябіна -90" ( 99046, місто Севастополь, проспект Перемоги, 50, ідентифікаційний код 24033458) судові витрати у розмірі 9002,95 грн (дев'ять тисяч дві гривні 95 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.07.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва