Рішення

від 25.07.2012 по справі 5020-348/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року справа № 5020-348/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

(вул. Борщагівська, б.145, м. Київ, 03056)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрибьютерська компанія "Еллада"

(ідентифікаційний код 25131016, вул. Надії Краєвої, б.15, м. Севастополь, 99013;

Камишове шосе, б.15, м. Севастополь, 99014),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистріб'юторська компанія "Еллада"

(ідентифікаційний код 32624463, 99804, м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, б.10)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 5 546,92 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада" - не з'явився;

відповідача ТОВ "Дистріб'юторська компанія "Еллада" - Чередніченко М.В., довіреність б/н від 03.05.2012;

третьої особи -не з'явився.

Приватне акціонерне товариство „Українська охоронно-страхова компанія" (далі -ПАТ „Українська охоронно-страхова компанія", Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрибьютерська компанія "Еллада" (далі -ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада", Відповідач 1) про стягнення витрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 5 316,92 грн. та витрат, пов'язаних з оцінкою транспортного засобу, у розмірі 230,00 грн. у порядку регресу.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 267, 993, 1172, 1178 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування»обґрунтовані обов'язком Відповідача 1 відшкодувати збитки від дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП), котра сталася з вини особи, яка під час вчинення ДТП перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада" та виконувала свої трудові та службові обов'язки. Крім того, Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для подання позовної заяви та поновити його.

Ухвалою суду від 15.05.2012 залучено до участі у справі іншого відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистріб'юторська компанія "Еллада" (далі -ТОВ "Дистріб'юторська компанія "Еллада", Відповідач 2) (ідентифікаційний код 32624463) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1).

Представник Позивача у судове засідання 25.07.2012 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.07.2012 /т.2 а.с.92/ та завчасно, про причини неявки суду не повідомив.

Представник Відповідача 1 у судове засідання 25.07.2012 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.07.2012 /т.2 а.с.90/ та завчасно, про причини неявки суду не повідомив. Раніше, 05.06.2012 за вх. №4995/12 /т.2 а.с.14-15/ та 10.07.2012 за вх. №6138/12 /т.2 а.с.82-83/ до суду від Відповідача 1 надійшли відзиви від 05.06.2012 та 02.07.2012, відповідно до яких він проти позову заперечує з підстав, викладених у зазначених відзивах, зокрема, зазначає, що транспортний засіб "ТАТА" державний номер НОМЕР_1 належить ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада", але ОСОБА_1, якого визнано винним у вчиненні ДТП, яка сталася 22.12.2006, у трудових відносинах з ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада" ніколи не перебував. Крім того, у відзивах Відповідач 1 вказує, що строк позовної давності на момент подання позову сплинув, а довід Позивача, про те, що йому не було відомо про належність транспортного засобу саме ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада", не відповідає дійсності, оскільки дані відомості містяться у матеріалах страхової справи.

Третя особа у засідання суду 25.07.2012 не з'явилася, явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином /повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.07.2012 /т.2 а.с.91/ та завчасно, про причини неявки суду не повідомив. 06.06.2012 на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення б/н від 01.06.2012 /т.2 а.с.44/, в яких зазначено, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "ТАТА" державний номер НОМЕР_1, перебував у трудових відносинах з ТОВ "Дистріб'юторська компанія "Еллада", про належність зазначеного транспортного засобу ТОВ ДК «Еллада»у м. Севастополі зазначено у довідці Головного управління МВС України в АР Крим за вих. №11/1790 від 31.08.2007, а також вказано на сплив строку позовної давності для подання позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач 2 у судовому засіданні 25.07.2012 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві б/н від 05.06.2012 /т.2 а.с.23-25/, зокрема зазначив, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ "Дистріб'юторська компанія "Еллада" наказом за №174 від 30.09.2005 на посаду вантажника і керування транспортним засобами не входило до його обов'язків, тому неможливо стверджувати про виконання ним своїх трудових обов'язків при керуванні транспортним засобом "ТАТА" державний номер НОМЕР_1 та вчиненні ДТП, крім того, вказаний транспортний засіб Відповідачу 2 не належить. Також Відповідач 2 просив суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

У судовому засіданні 25.07.2012 суд у порядку статті 82 1 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення.

25.07.2012 о 17 годині 18 хвилин одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2006 між Позивачем (Страховик) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №И1-04.40443 (далі -Договір) /т.1 а.с.10-22/, відповідно до пункту 1 якого Страховик приймає на себе обов'язок сплатити Страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми за шкоду, пов'язану з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованих транспортних засобів та (або) додаткового обладнання, які належать Страхувальнику, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього Договору та Правил страхування И1-04.

Пунктом 2 Договору передбачено, що об'єктом страхування є майновий інтерес Страхувальника та (або) Вигодонабувача, що не суперечить законодавству України, пов'язаний з володінням та (або) розпорядженням, та (або) користуванням транспортних засобів, причепом до нього додаткового обладнання, що зазначені у Додатку №1 до цього Договору.

За вищевказаним Договором автомобіль «Daewoo Sens»державний номер НОМЕР_2 було застраховано від низькі ризиків /т.1 а.с.24/, у тому числі, від дорожньо-транспортної пригоди (пункт 3.2.1 Договору). Страхова сума за Договором для «Daewoo Sens» державний номер НОМЕР_2 встановлена у розмірі 32 895,00 грн. (пункт 2 Додатку №1 до Договору).

Згідно з довідкою 2-го міжрайонного відділу при УДАІ ГУМВС України від 31.08.2007 №11/1790 /т.1 а.с.28-30/, 22.12.2006 по вул. Блюхера, 1у м. Ялта сталася ДТП за участю легкового автомобіля марки «Daewoo Sens» державний номер НОМЕР_2, який належить Управлінню Державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим, під керуванням водія ОСОБА_3, та транспортним засобом "ТАТА", державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ ДК «Еллада»під керуванням водія ОСОБА_1. Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль марки «Daewoo Sens» державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до звіту №723-02/07 від 08.02.2007 про оцінку матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу /т.1 ас.с.36-41/, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Daewoo Sens» державний номер НОМЕР_2, становить 5 447,35 грн.

Заявою-повідомленням за вих. №17/6-3212/Ад від 25.12.2006 Страхувальник звернувся до Позивача із заявою на виплату страхового відшкодування /т.1 а.с.48/.

Страховиком відповідно до умов Договору пошкодження автомобіля «Daewoo Sens» державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП визнано страховим випадком, у зв'язку з чим 11.04.2008 Позивачем складений акт №4331 про настання страхового випадку та здійснено розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого страхове відшкодування, що належить до виплати Страхувальнику, становить 5 316,92 грн. /т.1 а.с.27/.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" (далі -Закон) страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно зі статтею 9 Закону страхове відшкодування -це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. При цьому, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем платіжним дорученням №6649 від 08.05.2008 виплачено Страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 5 316,92 грн. /т.1 а.с.49/.

В силу приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що Страховиком крім виплати страхового відшкодування Страхувальнику були понесені витрати за експертне дослідження автомобіля «Daewoo Sens» державний номер НОМЕР_2 у розмірі 230,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1419 від 11.04.2007, копія якого міститься у матеріалах справи /т.1 а.с.50/.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено, постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2007 ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення вказаною особою Правил дорожнього руху /т.1 а.с.31/.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українська охоронно-страхова компанія", стягнуто з ОСОБА_1 на його користь в порядку регресу матеріальний збиток у сумі 5 546,92 грн.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2012 рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2011 скасовано, в позові відмовлено /т.1 а.с.56-57/. При цьому у мотивувальній частині рішення від 30.01.2012 встановлено, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 в період з 30.09.2005 до 09.01.2007 він працював в ТОВ "ДК "Еллада".

Позивач листами за вих. №535 від 22.02.2012 /т.1 а.с.140-141, 145-146/ звертався до Відповідача 1 з вимогою про оплату суми страхового відшкодування та фактичних затрат на загальну суму 5546,92 грн., проте ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада" вказана сума сплачена не була.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва реєстрації транспортного засобу РСА НОМЕР_3 від 04.07.2006 транспортний засіб "ТАТА" державний номер НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дістрибьютерська компанія "Еллада" (ідентифікаційний код 25131016) /т.2 а.с.84/.

ОСОБА_1, який 22.12.2006 керував транспортним засобом "ТАТА" державний номер НОМЕР_1 та визнаний винним в скоєнні ДТП, яка сталася по вул. Блюхера, 1 у м. Ялта, у період з 30.09.2005 по 09.01.2007 був працівником ТОВ "Дистріб'юторська компанія "Еллада" (ідентифікаційний код 32624463), обіймав посаду вантажника, про що свідчать відповідні накази Відповідача 2: №174 від 30.09.2005 /т.2 а.с.32-34/ та №2-а від 09.01.2007 /т.2 а.с.35/.

Частинами третьою та четвертою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Проте Відповідачем 1 у справі не надано суду належних та допустимих доказів, того що належний йому транспортний засіб "ТАТА" державний номер НОМЕР_1 станом на час вчинення ДТП -22.12.2006 вибув з їх законного володіння.

В той же час Відповідачем 2 не надано суду доказів того, що його працівник ОСОБА_1 22.12.2006 під час скоєння ДТП був відсутній на робочому місці.

З пояснень третьої особи вбачається, що він 22.12.2006, керуючи автомобілем марки "ТАТА " державний номер НОМЕР_1, перебував з власником цього транспортного засобу у трудових відносинах та виконував свої обов'язки.

З урахуванням викладеного, оскільки джерело підвищеної небезпеки -транспортний засіб "ТАТА" державний номер НОМЕР_1, з використанням якого завдана шкода автомобілю марки «Daewoo Sens» державний номер НОМЕР_2 у ДТП, яке відбулося 22.12.2006, належить ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада" (ідентифікаційний код 25131016) суд дійшов висновку про законність вимог Позивача до Відповідача 1 щодо стягнення з останнього витрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 5 316,92 грн. та фактичних витрат в розмірі 230,00 грн.

Відносно стягнення витрат по виплаті страхового відшкодування та витрат, пов'язаних з оцінкою транспортного засобу у порядку регресу з Відповідача 2 - ТОВ "Дистріб'юторська компанія "Еллада", суд зазначає наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (постанова Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі №33/341).

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку Страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача 2.

З матеріалів справи не вбачається, та Позивачем не доведено пред'явлення ним на момент звернення з позовом належної вимоги до ТОВ "Дистріб'юторська компанія "Еллада", що свідчить про ненастання строку виконання Відповідачем 2 зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач передчасно звернувся до суду з позовом до Відповідача 2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, не довівши порушення своїх прав на добровільну виплату Відповідачем 2 страхового відшкодування, оскільки як на момент пред'явлення позову, так і на момент прийняття судом рішення Позивач з відповідною вимогою до Відповідача 2 не звертався.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги до Відповідача 2 задоволенню не підлягають.

Щодо доводу Відповідачів про застосування позовної давності на підставі статті 267 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою та шостою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як вже зазначалося, Позивачем фактичне виконання зобов'язання стосовно виплати Страхувальнику страхового відшкодування відбулося 08.05.2008. Саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України. Закінчується вказаний строк, відповідно, 08.05.2011.

До господарського суду міста Севастополя ПАТ „Українська охоронно-страхова компанія" звернулось з позовом лише в березні 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини другої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Про застосування позовної давності у даній справі було заявлено Відповідачем 1 у відзиві від 05.06.2012, а Відповідачем 2 у відзиві від 05.06.2012.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, частиною п'ятою наведеної статті передбачено можливість захисту порушеного права після спливу позовної давності у випадку визнання судом наявності поважних причин її пропущення.

В свою чергу, до поважних причин пропуску позовної давності відносяться обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги, та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Позивач обґрунтовує вимогу щодо поновлення строку позовної давності тим, що відомості щодо перебування водія ОСОБА_1 в трудових відносинах з власником транспортного засобу стали відомі йому лише в ході судового розгляду справи в Апеляційному суді Автономної Республіки Крим.

Проте, судом при розгляді справи встановлено, що 11.04.2008 комісією у складі представників Страховика при дослідженні події, яка відбулася 22.12.2006 та вирішенні питання стосовно віднесення її до страхового випадку, передбаченого умовами Договору, було досліджено розгорнуту довідку ДАІ, у якій було визначено, що власником транспортного засобу "ТАТА" державний номер НОМЕР_1 є ТОВ "ДК "Еллада", а керував ним ОСОБА_1, у зв'язку з чим Позивач мав можливість встановити наявність або відсутність правових відносин між водієм вказаного транспортного засобу та ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада", а відтак і можливість звернутися з позовом до належного відповідача в межах строків позовної давності.

Крім того, звернення ПАТ „Українська охоронно-страхова компанія" з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу не свідчать про переривання перебігу позовної давності відповідно до частини другої статті 264 ЦК України за вимогою до Відповідача 1 та Відповідача 2.

Враховуючи викладене, суд вважає, що поважні причини для поновлення строку позовної давності відсутні, що в свою чергу є підставою для відмови у позові, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено Відповідачами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрибьютерська компанія "Еллада" (ідентифікаційний код 25131016, вул. Надії Краєвої, б.15, м. Севастополь, 99013, Камишове шосе, б.15, м. Севастополь, 99014) 5 546,92 грн. відмовити повністю.

2. В задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистріб'юторська компанія "Еллада" (ідентифікаційний код 32624463, 99804, м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, б.10) 5 546,92 грн. відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.07.2012 .

Суддя ис О.М. Юріна