Постанова

від 03.12.2008 по справі 25/3-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/3-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           03.12.2008                                                                                  Справа№  25/3-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: Шевченко З.А.

        відповідач-1: не з'явився

        відповідач-2: не з'явився  

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної організації товариства сприяння обороні України, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2008 року у справі № 25/3-08

за позовом Дніпропетровської обласної організації товариства сприяння обороні України, м. Дніпропетровськ

до В-1 Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ

   В-2 Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 39358 грн.,

                                                             ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року позивач звернувся до господарського суду  Дніпропетровської області з позовом до відповідача про відшкодування шкоди у сумі 51 295,11 грн., спричиненої бездіяльністю відповідача щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2001р. у справі №3/120.

Рішенням господарського суду від 18.03.2008 року у справі № 25/3-08 (суддя Чередко А.Є.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем вчинялися необхідні дії для виконання наказу суду, однак, на час порушення виконавчого провадження у боржника (ТОВ „Ферротрейдінг”) було відсутнє майно, на яке було б можливо звернути стягнення; доказом відсутності господарської діяльності ТОВ „Ферротрейдінг” вже в 2001 році є скасування державної реєстрації даного підприємства рішенням господарського суду у справі №А2/2584 від 29.03.2002р. внаслідок неподання останнім протягом року податкової та бухгалтерської звітності.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постановити інше рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник посилається на те, що відділ ДВС в АНД районі м. Дніпропетровська безпідставно знищив документацію по виконавчому провадженню, не зважаючи на приписи господарського суду щодо виконання наказу; не виконав заходів по розшуку майна; не наклав арешт та не здійснив заходів з передачі автомобілів, які належали ТОВ „Ферротрейдінг”; несвоєчасно наклав арешт на поточні рахунки підприємства тощо.  

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, однак, наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2001р. у справі № 3/120 з ТОВ „Ферротрейдінг” на користь позивача - Дніпропетровської обласної організації Товариства сприяння обороні України (надалі ТСО України), було стягнуто 39358,0грн., з яких, 38900,0 грн. становила заборгованість по орендній платі та 458,0 –судові витрати. На виконання рішення суду було видано відповідний наказ.

В подальшому ухвалою суду від 12.04.2001р. спосіб виконання вказаного рішення було змінено та звернуто стягнення на майно боржника.

15.06.2001р. відповідачем було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №3/120 та 14.10.2003р. –останнє закінчено в зв'язку із скасуванням господарським судом Дніпропетровської області державної реєстрації ТОВ „Ферротрейдінг” (рішення від 29.03.2002р. у справі №А2/2584).

Скасування державної реєстрації юридичної особи як підстави для закінчення виконавчого провадження не передбачено ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”.

На момент розгляду справи підприємство-боржник (ТОВ „Ферротрейдінг”) не ліквідовано, з державного реєстру не виключено.

Господарський суд Дніпропетровської області визнав незаконною вказану постанову відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження та двічі (ухвалами від 09.03.04р. та від 20.09.06р.) зобов'язував відповідача-1 виконати наказ господарського суду  від 12.04.2001р. у справі №3/120.

Заходів на виконання приписів господарського суду протягом 2004-2006р.р. відповідач не вжив, натомість 11.01.07р. закінчене виконавче провадження було знищено в зв'язку із закінченням терміну його зберігання.

Оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області ґрунтується на висновку суду про те, що відділом Державної виконавчої служби вживалися необхідні дії для виконання наказу суду, однак, з даним висновком погодитись не можна.

Досліджуючи питання повноти та достатності дій відділу ДВС в АНД районі м. Дніпропетровська по здійсненню виконавчих проваджень по примусовому виконанню наказу господарського суду, суд встановив:

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентуються Законом України „Про виконавче провадження” (надалі - Закон), відповідно до якого виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження і представляє собою сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та здійснюваних на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом.

Послідовність та порядок звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи встановлено ст. 64 Закону, відповідно до якої у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Закону України  “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Законом регламентовані і строки вчинення виконавчих дій, а саме:

- у 3-денний строк з дня надходження виконавчого документа державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та визначає строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів (ч.2 ст. 24),

- одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові (ч.4 ст.24),

- дані про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях державний виконавець одержує у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк (ч.3 ст. 63)

- проводить виконавчі дії та виконує рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа; продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених цим Законом. (ч. 1 ст. 25).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин на проведення виконавчих дій (не пов'язаних з реалізацією майна боржника)  законодавством був встановлений двохмісячний строк.

На протязі встановленого законом строку відділ виконавчої служби виконання рішення суду за рахунок майна боржника не здійснив; доказів своєчасності проведення відповідних дій відповідач не надав з причини відсутності матеріалів виконавчого провадження.

Хід виконання даного рішення висвітлюється у листі керівника відділу ДВС в АНД районі м. Дніпропетровська №5963 від 13.06.06р., з якого убачається факт порушення державним виконавцем законодавчо встановлених строків при проведенні виконавчих дій.

Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено15.06.2001р.;

- арешт коштів боржника, які містилися на рахунках боржника у АКБ „Прем'єрбанк” та ДОД АППБ „Аваль”, було проведено на підставі відповідей ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, отриманих відповідачем 22.10.01р. та 14.11.01р. (тобто, через чотири та п'ять місяців після відкриття виконавчого провадження);

- постанову про розшук майна боржника (транспортних засобів) винесено 10.12.01р. на підставі відповіді МРЕВ-2 щодо реєстрації за ТОВ „Ферротрейдінг” легкових автомобілів ДЕУ ТІКО д/н 14648АВ та ДЕУ д/н 30176АН (через шість місяців після відкриття виконавчого провадження);

- запит на адресу УДАІ щодо повідомлення про хід розшуку транспортних засобів надіслано 04.06.2002р. (рік поспіль).

Як убачається з матеріалів справи, наслідком несвоєчасних та неповних виконавчих дій явилося визнання автомобіля ДЕУ д/н 30176АН безхазяйним на підставі рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради від 19.09.2003р. за №340, передача останнього на реалізацію відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у АНД районі м. Дніпропетровська та перереєстрація його в органах ДАІ на іншу особу.

Щодо автомобіля ДЕУ ТІКО д/н 14648АВ, то останній впродовж всього часу рахувався за боржником.  

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2001р. у справі № 3/120 на даний час не виконано і можливість його виконання втрачена, чим позивачу при здійсненні виконавчого провадження спричинені збитки, які відповідно до частини другої статті 86 Закону України  “Про виконавче провадження” підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 86 Закону України  “Про виконавче провадження” стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.  

В силу ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою, якої зазнав позивач та бездіяльністю виконавчого органу.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТСО України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідальність за шкоду завдану органом державної влади несе держава Україна незалежно від її вини, за рахунок власного майна, в тому числі в грошових коштах, при цьому розпорядження коштами здійснюється Державним казначейством України та його органами.  

З зазначеною правовою нормою кореспондуються приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Здійснення безспірного списання коштів з рахунків на яких обліковуються кошти Державного  бюджету  України  та місцевих  бюджетів покладено на Державне казначейство України ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про "Державний бюджет України на 2008 рік".

За вказаних обставин виконання вказаного рішення належить покласти на відповідача-2.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються підставними і підлягають задоволенню.   

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної організації товариства сприяння обороні України задовольнити.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2008р. у справі № 25/3-08 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети „Правда”, 42, код ЄДРПОУ 34984493)

- на користь Дніпропетровської обласної організації товариства сприяння обороні України (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 9, р/р 26008200038001 ДФ ВАТ КБ „Причорномор”я”, МФО 307316, код ЄДРПОУ 02726014) 39 358,0 грн. шкоди,

- на користь державного бюджету України 590,37грн. державного мита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області здійснити вказане стягнення за рахунок державного бюджету попередньо проінформувавши Міністерство фінансів України.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                   І.В. Тищик

      Судді:                                                                               Л.О.Чимбар

                                                                                                        Л.В. Чоха