Рішення від 24.11.2008 по справі 18/174

18/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "24" листопада 2008 р.Справа №  18/174

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/174

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Український пожежний дім", м. Київ  

до відповідача: Корпорація "Система ССБ" (Виробниче об'єднання),                            м. Кіровоград     

про стягнення  141 323,16 грн.

Представники сторін:

від позивача - Кравчук В.Ю., довіреність № б/н від 15.09.08;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою  відповідальністю  “НВП Український пожежний дім” в  порядку господарського   судочинства   подано   позовну  заяву  про стягнення з Корпорації “Система ССБ” (Виробниче об"єднання)  141 323,16 грн., з  яких: 64 514 грн.  сума заборгованості з оплати виконаних робіт по вогнезахисту металевих конструкцій за договором № 17 від 05.05.2005 р., 5 785,05 грн. три відсотка річних, 35 218,84 грн. пені та 35 805,27 грн. інфляційного збільшення заборгованості.

Клопотанням від 06.10.2008 р. (а.с. 44) позивач просить стягнути з відповідача  в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені ним судові витрати на надання юридичних послуг у розмірі  7 500 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2008 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/174.

Розгляд справи № 18/174 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 18.09. та 06.10.2008 р. В судовому засіданні 20.11.2008 р. оголошено перерву до 24.11.2008 р.

В судовому засіданні 24.11.2008 р. представником позивача заявлені позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання  після оголошеної перерви не з"явився.

В судовому засіданні 24.11.2008 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм відповідну оцінку, заслухавши пояснення представників сторін, які наведені в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, господарський суд,

                                                        ВСТАНОВИВ:

05.05.2005 р. між Корпорацією “Система ССБ” (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “НВП Український пожежний дім” (Виконавець) укладено договір № 17 на виконання робіт по вогнезахисту металевих конструкцій (а.с. 11-12). Договір укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

За умовами укладеного договору Замовник передав, а  Виконавець прийняв  зобов'язання виконати роботи по антикорозійній обробці та вогнезахисту несучих металевих конструкцій колон та перекриття (з метою досягнення межі вогнестійкості конструкцій R45) на об'єкті: розширення виробництва рафінованих масел жирів та маргаринів  на їх основі потужністю 100 т/діб за адресою: проспект Промисловий в м. Кіровограді (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору  встановлено загальну вартість робіт - 100 000 грн., яка розрахована на об'єм робіт, що становить 1000,00 кв.м. В пункті 2.4. договору передбачено, що сторони приймають заходи для уточнення договірної ціни, якщо обсяг робіт у процесі їх виконання зміниться у ту чи іншу сторону порівняно з договірним об'ємом  та оформляють це уточнення письмово.

Згідно пункту 3.3. договору Виконавець зобов'язався розпочати роботи протягом 3-х робочих днів з моменту отримання авансу та виконати роботи якісно, згідно існуючих норм, в установлений договором термін (протягом 20 днів з моменту перерахування авансу на поточний рахунок Виконавця) і здати виконані роботи органам Держпожнагляду по акту.

Відповідно до пункту 4.1. договору Замовник зобов"язаний розрахуватись з Виконавцем за виконані роботи, згідно підписаних актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки вартості цих робіт (форма КБ-3) на протязі 3 банківських днів при умові наявності всієї виконавчої документації та акту здачі виконаних робіт органам Держпожнагляду.

В пункті 4.2. договору сторонами передбачено внесення авансу у розмірі 11 600 грн., який сплачується на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору, та проведення остаточного розрахунку  згідно пункту 4.1. договору.

За нормами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, яким кореспондують приписи статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як повідомляє позивач, передбачені умовами договору № 17 від  05.05.2005р. роботи ним виконано на суму 134 298 грн. Виконані роботи прийняті відповідачем за актом приймання.

Вказане підтверджує оформленими між сторонами документами, що передбачені умовами договору, а саме:  довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2005 р. за формою № КБ-3  (а.с. 14) та актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2005 року за формою № КБ-2в ( а.с. 15).

Між тим, як зазначає позивач, вартість виконаних робіт оплачена відповідачем частково в сумі 69 784 грн., остаточний розрахунок на суму 64 514 грн. відповідачем не здійснено.

Згідно статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.   

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст укладеного договору свідчить про виникнення  між сторонами  підрядних правовідносин.  

В силу статті 837 Цивільного кодексу України  за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач у відзиві (а.с. 37-38, 72-73) не заперечує факту виконання позивачем і  прийняття відповідачем робіт за договором № 17 від 05.05.2005 р. на суму 134 298 грн. та підтверджує зазначену позивачем інформацію про оплату  робіт лише в сумі 69 784 грн.

З викладеного господарський суд приходить до висновку про наявність порушених прав позивача щодо отримання плати за виконані ним роботи за договором № 17 від  05.05.2005 р.

Поряд з цим, відповідачем подано заяву від 02.10.2008 р. про застосування строку позовної давності, за текстом якої останній вказує на порушення позивачем даного строку та просить з цих підстав відмовити у задоволенні позову  (а.с. 43).

За визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статей 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порушення строку позовної давності щодо суми основного боргу відповідач обґрунтовує посиланням на пункт 4.1. договору та вказує на те, що оскільки конкретна  дата підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт та акту їх приймання відсутня,  початок перебігу строку позовної давності слід обліковувати  з травня 2005 року. Так як  позовна заява подана позивачем у липні 2008 року, трирічний строк строк позовної давності ним пропущено.

Позивач у наданих до суду поясненнях від 20.11.2008 р., посилаючись на дату підписання акту № 1/17 прийняття виконаних вогнезахисних робіт  органом Держпожежнагляду (а.с. 75-78), вказав про відсутність порушення строку позовної давності.

Господарський суд при дослідженні обставин щодо дотримання позивачем строку позовної давності по  вимозі про стягнення  боргу з оплати виконаних робіт, виходить з наступного.  

Згідно статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Сторонами в пункті 4.1. договору  №17 від 05.05.2005 р. передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником  згідно підписаних актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки вартості цих робіт (форма КБ-3) протягом 3 банківських днів при умові наявності всієї виконавчої документації та акту здачі виконаних робіт органам Держпожнагляду.

З наведеного пункту договору слідує, що необхідною умовою для оплати Замовником виконаних робіт, яка здійснюється згідно підписаних довідки про вартість і акту прийняття робіт, є наявність всієї виконавчої документації та акту здачі виконаних робіт органам Держпожнагляду. Виникнення у відповідача зобов'язання провести остаточний розрахунок за виконані роботи не може передувати зазначеним  в пункті 4.1.  обставинам.

Сторонами будь-які заперечення щодо відсутності виконавчої документації на час підписання довідки  про вартість робіт та акту прийняття робіт  не наводяться. Між тим, з наданого до суду акту  № 1/17 вбачається, що виконані позивачем роботи за договором № 17 від 05.05.2005 р. прийнято органами Державного пожежного нагляду   28.07.2005 р. (а.с. 16).  

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язання по остаточному розрахунку слід обліковувати по закінченню 3 банківських днів з дати підписання акту прийняття виконаних робіт  органами Держпожнагляду.

Позовна заява  ТОВ "НВП Український пожежний дім" надійшла до господарського суду 29.07.2008 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, виходячи з наявних в матеріалах справи документів та відсутності доказів  сплати відповідачем боргу, позовні вимоги про стягнення з Корпорації “Система  ССБ” (Виробниче об'єднання) суми заборгованості з оплати виконаних робіт по вогнезахисту металевих конструкцій за договором № 17 від 05.05.2005 р. у розмірі  64 514 грн.  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі названої норми позивач просить стягнути з відповідача  інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 35 805,27 грн. за період з серпня 2005 р.  по липень 2008 р. та  три  проценти річних  в розмірі 5 785,05 грн. за період з 03.08.2005 р. по 28.07.2008 р.

Господарський суд вважає, що вказані вимоги  підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних з тих обставин, що  лист-вимога позивачем на вказане стягнення відповідачу не направлялась є юридично необґрунтуванним.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 35 218,84 грн. за період прострочення виконання зобов"язання з 03.08.2005 р. по 28.07.2008 р. (а.с. 13).

Відповідач у заяві  від 02.10.2008 р.  (а.с. 43)  просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені та, вказуючи на пропущення строку, просить відмовити у стягненні.

За правилами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтями 546, 547, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами в пункті 5.1. договору  передбачено відповідальність Замовника за несвоєчасну оплату згідно пункту 4.1. договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Між тим, позивачем при розрахунку пені не враховано граничний строк її нарахування, який визначено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Так, за вимогами названої норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умови  укладеного між сторонами договору не встановлюють інший строк нарахування пені, а лише визначають спосіб її нарахування – за кожний день прострочення (п. 5.1. договору).

З огляду на викладене, враховуючи встановлені вище обставини щодо строку виконання зобов'язання,  граничним періодом нарахування пені є з 03.08.2005 р. по 03.02.2006 р.  

Таким чином,  у господарського суду відсутні правові підстави для стягнення пені за період з 03.08.2005 р. по 28.07.2008 р., оскільки таке стягнення можливо лише  за період нарахування пені з 03.08.2005 р. по 03.02.2006 р.

Згідно статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Господарський суд враховує, що якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності обчислюється щодо кожного дня окремо.

З огляду на викладене,  враховуючи  наведений вище граничний термін нарахування пені господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені заявлена до суду поза межами строку позовної давності.

Частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Між тим, позивач у наданих до суду поясненнях (а.с. 75-78) причини пропуску строку позовної давності не наводить та вказує на те, що ним такий строк не пропущено, оскільки  вимога про стягнення пені є додатковою (похідною) вимогою, а тому право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.

Однак, наведене позивачем мотивування є нормативно необґрунтованим, оскільки вказані ним застереження правовими нормами не передбачені.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України  унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного,  позовні  вимоги  в  частині  стягнення  пені задоволенню не підлягають у зв"язку зі спливом строку позовної давності.

Клопотанням від 06.10.2008 р. (а.с. 44) позивач, з посиланням на статті 22, 28, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, просить відшкодувати понесені ним витрати за надання юридичних послуг в розмірі 7 500 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 01.07.2008 р., що укладений між позивачем (замовник) і приватним підприємством “Приватна фірма “Софія” (виконавець);  платіжне доручення № 669 від 16.07.2008 р. та рахунок  від 16.07.2008 р. (а.с. 46-50, 99).

При розгляді поданого клопотання господарський суд виходить з наступного.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Отже, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення поданого позивачем клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведені вище обставини, наявні в матеріалах справи документи та відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх договірних зобов"язань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 106 104,32 грн., з яких:  64 514 грн. сума заборгованості з оплати виконаних робіт по вогнезахисту металевих конструкцій за договором № 17 від 05.05.2005 р.,   5 785,05 грн.  три  процента річних та 35 805,05 грн. інфляційних.  Вимоги  в  частині  стягнення   пені  в   розмірі 35 218,27 грн. задоволенню не підлягають.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Корпорації "Система ССБ" (Виробниче об'єднання) (25014, м.Кіровоград, просп. Промисловий, 1, ідентифікаційний код 23235177, р/р №6002000694003 в КРУ ВАТ "Надра" в м. Кіровограді, МФО 323624) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Український пожежний дім" (01034, м. Київ, вул. Гончара, 15, кв. 1, ідентифікаційний код 30435946, р/р №26008010224800 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Києва, МФО 300733) - 106 104 грн. 32 коп., з яких: 64 514 грн. сума заборгованості з оплати виконаних робіт по вогнезахисту металевих конструкцій за договором № 17 від 05.05.2005 р., 5 785 грн. 05 коп. три проценти річних та 35 805 грн. 27 коп. інфляційних, а також  1 061 грн. 04 коп. державного мита та 88 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня його підписання.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у встановленому законом порядку.

Суддя