Постанова

від 16.07.2012 по справі 2а-7644/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-7644/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  16 липня 2012 року                      № 2а-7644/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши  в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Центр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 17.05.2012р. №0001432250, №0001422250, №0001442250 На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 17.05.2012р. №0001432250, №0001422250, №0001442250. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування норм цивільного та податкового законодавства України, та всіх обставин справи. Відповідачем заперечень щодо позовної заяви не надав, однак попередньому судовому засіданні щодо позовних вимог заперечував з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірних рішень не має. Під час проведення судового засідання 09 липня 2012 року  було прийнято рішення про розгляд справи  в порядку письмового провадження. На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справу у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Співробітниками податкового органу було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого  законодавства, за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки  від 27.04.2012р. №130/22-50/35851252, яким встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1 , 2 ст.215, ст. 216 Цивільного кодексу України,  п.п.4.1.1. п.4.1. ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.4.1. п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3,. п.4.1. ст.4, п.п7.3.1., п.7.3, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  пп. «б»176.2 п.176 ст.176, п.185.1 ст.185, п.187 1 ст.187, п .189 п.189.1. ст.189 Податкового кодексу України. З підстав виявлених порушень відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012р. №0001432250, яким позивачу  визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 324539,25 грн., з яких за основним платежем – 294809,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29730,25 грн. податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012р. №0001422250, яким позивачу  визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 1205198,00грн., з яких за основним платежем –1152020,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53178,00 грн. податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012р. №0001442250, яким позивачу  зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 413344,00грн. Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак податковими органами залишено без змін. Як свідчать обставини справи, між позивачем та ДП «Автопрокат», ТОВ «Реверс Україна», ТОВ «Київ - Транссервіс», ТОВ «Полярна ніч»(надалі –контрагенти, Дилери) було укладено дилерські договори поставки, демонстрації, реалізації та збереження автомобілів: №0112/01 від 01.12.2010р., №11/05 від 21.04.2011р., №0111/02-10 від 01.11.2010р., №0103/04 від 01.03.2011р. Відповідно до п.п.1.1. договору позивач доручав, а контрагенти приймали на себе зобов'язання по реалізації товару - автомобілів, та забезпеченню після продажу товару його необхідний супровід. Факт передачі товару від позивача до контрагента засвідчувався двохсторонніми актами прийому передачі. Згідно із п.3.1.1. договору позивач мав право виписування і видавати довідку-рахунок  довіреній особі від Дилера або покупцеві після повної оплати вартості автомобіля. Відповідно до п.4.3 договору, позивач надавав товар Дилеру під реалізацію. Розрахунок за отриманий товар Дилер здійснював в одноденний термін після їх реалізації шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  позивача. Пунктом 7.8. договору визначено, що позивач сплачує податок на прибуток на загальних умовах (по ставці 25%) у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дилер сплачує податок на прибуток на загальних умовах (по ставці 25%) у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вимогами Цивільного кодексу України, ст. 628 визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу Україні, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Дослідивши надані позивачем договори суд встановив, що дилерські договори  укладені між позивачем та контрагентами №0112/01 від 01.12.2010р., №11/05 від 21.04.2011р., №0111/02-10 від 01.11.2010р., №0103/04 від 01.03.2011р., за своєю правовою природою є змішаними договорами, та поєднують у собі елементи договору комісії –та поставки. При цьому, до зазначених правовідносин в частині поставки та оплати Дилером вартості поставлених автомобілів, застосовуються вимоги Цивільного кодексу України про договори поставки. В частині продажу автомобілів фізичним особам на яких позивачем було виписано довідки - рахунки, договір комісії. Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 7 вересня 1998 p. N 1388, довідка - рахунок - це документ, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, а документами, що встановлюють право власності на транспортні засоби, є договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках,  інші  засвідчені    в установленому порядку документи. Порядок оплати позивачем за послуги Дилерів –контрагентів обумовлений в додаткових угодах до дилерських договорів. Таким чином, довідка-рахунок з точки зору спеціального підзаконного нормативного акту не підтверджує факт реалізації транспортного засобу, а підтверджує правомірність його придбання. Відповідно до ст. 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року №1200 - для дистриб'юторів, що ввозять транспортні засоби на митну територію України та розподіляють їх у дилерській мережі, але не здійснюють роздрібну торгівлю ними, використання бланків довідок-рахунків не обов'язкове. Таким чином, при торгівлі транспортними засобами, спеціальний підзаконний нормативний акт визначає, що довідка-рахунок не є документом, на підставі якого здійснюється продаж транспортних засобів. Зазначене підтверджує факт, що відповідач дійшов помилкового висновку, що позивач здійснював продаж транспортних засобів фізичним особам на підставі довідок-рахунків. Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключно (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до статті 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За перевіряємий період, а саме з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. позивачем було включено до валового доходу суму в розмірі 36 672 833,34 грн. від продажу товару (автомобілів) контрагентами, що підтверджується  первинними документами бухгалтерського та податкового. Пунктом 2 статті  3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996 встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. На думку суду, різниця між сумою виручки від продажу автомобілів фізичним особам на суму 40 193 950,83 грн. та задекларований валовий дохід позивач  в сумі 36 672 833,34 грн. - є комісіонерською (дилерською) винагородою, яку отримали Дилери за надання своїх послуг. Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до статті 1013 ЦКУ навіть якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Умова «за рахунок»означає відсутність витрат у повіреного (комісіонера) і наявність таких у довірителя (комітента). Частиною 1 ст.1013 Цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.(ч.3 ст.1013 ЦК України). Таким чином, позивачем правомірно включено до складу валового доходу за перевіряємий період суму в розмірі 36672833,34 грн., яка є підтверджена продажем товару (автомобілів) контрагентам. Крім того, на думку відповідача, порушенням позивачем порушено пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до не збільшення валових доходів за перевіряємий період на суму 1413530,0 грн. по безнадійній заборгованості у формі фінансової допомоги, яка виникла за рахунок непогашення векселя власної емісії номінальною вартістю 1413530,0 грн, чим занижено показник рядку 01.6 Декларацій „інші доходи" за 3 квартал 2011 року на суму 1413530,0 грн. та занижено валовий дохід за 2 квартал 2011 року на суму 1413530,0 грн.». З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що п.п. 14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б)          прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в)          заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г)          заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д)          прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі. Векселі серій АА 1328826 від 12.03.10, АА 1328827 від 12.03.10 та серій АА 1328828 від 12.03.2010р. позивач повинен сплатити пред'явнику цих векселів 1413530,0 грн. Позовна давність відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України складає 3 (три) роки. Строк позовної давності за пред'явленням векселів до оплати настане 12.03.2013 року, отже, вказані векселі не є безнадійною заборгованістю та обліковуються позивачем як його кредиторська заборгованість. Крім того, позивачем посилався на копію листа від ТОВ «Японські автомобілі»про те, що ТОВ «Японські автомобілі»в рахунок погашення кредиторських зобов'язань передало векселі серій АА 1328826 від 12.03.10, АА 1328827 від 12.03.2010р. та серій АА 1328828 від 12.03.2010р. іншій фірмі шляхом індосаменту. Судом встановлено, що позивач не збільшував валові доходи за перевіряємий період в сумі 1413530,0 грн., оскільки у березні 2010 видав постачальнику ТОВ «Японські автомобілі»в рахунок заборгованості за отриманий товар прості векселі власної емісії: - серії АА 1328826 від 12.03.2010р. номінальною вартістю 1300161,0 грн. із терміном погашення «по пред'явленню», серії АА 1328827 від 12.03.2010р. номінальною вартістю 26046,0грн. із терміном погашення «по пред'явленню», серії АА 1328828 від 12.03.2010р. номінальною вартістю 87322,98 грн. із терміном погашення «по пред'явленню». Оскільки, ТОВ «Японські автомобілі»було ліквідовано 05.05.2011р., то воно направило позивачу листа  про передачу векселів іншій фірмі шляхом індосаменту. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначає поняття вексель, тобто це цінний папір, відповідно до останнього повинні також застосовуватись вимоги ст. 194 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Поряд з цим відповідно до норми ст.11 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів (ст. 77 Уніфікованого закону). Відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Отже, сума заборгованості за векселями, із терміном погашення «по пред'явленню», в обліку векселедавця не може включатися до валового доходу відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року як безповоротна фінансова допомога, тому що заборгованість як зазначив позивач, існує на сьогоднішній час у зв'язку з передачею  векселів іншій фірмі шляхом індосаменту. Матеріалами справ встановлено, що операції в яких сформувалось заниження податкового зобов'язання, є законними, тому і відображення податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача є такими, що відповідають вимогам п. п. З.1.1. п 3.1 ст.3, п. 4.1, ст..4, п. п. 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 189.1 ст. 189 Податкового Кодексу України. Позивач на думку суду правомірно включив до складу податкових зобов'язань за перевіряємий період суму ПДВ в розмірі 7334566,69 грн., яка підтверджена продажем товару (автомобілів) підприємствам-контрагентам, а також правомірно включив в податкові зобов'язання з податку на додану вартість у рядку 1 Б Декларацій «Операції, на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товару»та рядку 9 колонки Б «Усього податкових зобов'язань»на загальну суму на загальну суму 414636,0 грн., у тому числі за березень 2011 в сумі 12843 грн., за вересень 2011 року в сумі 335383 грн., за листопад 2011 в сумі 66410 грн. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012р. №0001432250, №0001422250, №0001442250, скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідачем не надано достатніх аргументів та доводів, які б свідчили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову у  задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов задовольнити. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення від 17.05.2012р. №0001432250, №0001422250, №0001442250 винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва. 3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Центр»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань. Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук