Ухвала

від 22.07.2013 по справі 2а-7644/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К/9991/68805/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Телешев С.П.,

відповідача - Литвиненко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 2а-7644/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акура центр"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 17.05.2012 №0001432250, №00014222250, №0001442250.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, складено акт перевірки від 27.04.2012 №130/22-50/35851252, в якому встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 216 Цивільного кодексу України, пп.4.1.1. п.4.1. ст..4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.4.1. п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1, п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. "б" 176.2 п.176 ст.176, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем 17.05.2012 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001432250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 324539,25 грн., з яких за основним платежем - 294809,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29730,25 грн.;

- №0001422250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1205198,00 грн., з яких за основним платежем - 1152020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53178,00 грн.;

- №0001442250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 413344,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що між Позивачем та ДП «Автопрокат», ТОВ «Реверс Україна», ТОВ «Київ-Транссервіс», ТОВ «Полярна ніч», було укладено ряд однотипних дилерських договорів поставки, демонстрації, реалізації та збереження автомобілів.

В ході проведення перевірки встановлено факт передачі товару іншим, ніж передбачено в договорах, особам, що підтверджується довідками-рахунками наданих УПМ ДПС ц м. Києві, які скріплені печаткою продавця (ТОВ «Акура центр») та підписом директора підприємства.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем правомірно включено до складу валового доходу за перевіряємий період суму в розмірі 36672833,34 грн., яка підтверджена продажем товару (автомобілів) контрагентам. Також, позивач правомірно включив до складу податкових зобов'язань за перевіряємий період суму ПДВ в розмірі 7334566,69 грн., яка підтверджена продажем товару (автомобілів) підприємствам-контрагентам, а також, правомірно включив в податкові зобов'язання з податку на додану вартість у рядку 1 Б Декларацій "Операції, на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товару" та рядку 9 колонки Б "Усього податкових зобов'язань" на загальну суму 414636,0 грн., у тому числі за березень 2011 в сумі 12843 грн., за вересень 2011 року в сумі 335383 грн., за листопад 2011 в сумі 66410 грн.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій керувалися Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери (затверджений Постановою КМУ від 11.11.09р. № 1200) (далі - Порядок) та 1011-1013 Цивільного кодексу України. А саме: згідно п. 12 вищезазначеного Порядку, для дистриб'юторів, які ввозять транспортні засоби на митну територію України та розподіляють їх у дилерській мережі, але не здійснюють роздрібну торгівлю ними, використання бланків довідок-рахунків необов'язкове.

Слід зазначити, що за умовами укладених договорів (пункти 3.2.1) поставки здійснювалася позивачем за заявками Дилерів. Доставка за рахунок Дилера здійснювалася лише в межах України. Крім того, Дилери виступали безпосередніми реалізаторами товарів, а тому п.12 Порядку в даному випадку не підлягає застосуванню.

Також, згідно п.15 Порядку, у разі коли продаж транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, видача довідок-рахунків здійснюється за підписом відповідальної посадової особи філії або уповноваженого дилера, що скріплюється круглою печаткою.

На думку судів, різниця між сумою виручки від продажу автомобілів фізичним особам на суму 40 193 950,83 грн. та задекларований валовий дохід позивач в сумі 36 672 833,34 грн. - є комісіонерською (дилерською) винагородою, яку отримали Дилери за надання своїх послуг.

Однак, спірними дилерськими договорами не передбачено комісійної винагороди, розрахунок за дилерські послуги нічим не підтверджений. Крім того, відповідно до пунктів 3.4.2 цих договорів, Дилери мають право здійснювати продаж товарів лише в межах встановлених Фірмою (позивачем) цін.

Щодо факту заниження позивачем валового доходу внаслідок наявності безнадійної заборгованості по непогашеним простим векселям загальною номінальною вартістю 1413530 грн., що були видані позивачем ТОВ «Японські автомобілі» в рахунок кредиторських зобов'язань, слід зазначити наступне.

Позивач, як і суди, посилається на лист ТОВ «Японські автомобілі», в якому йдеться про те, що у зв'язку з його ліквідацією векселі були передані іншій фірмі шляхом індосаменту.

Випадки індосації (передача векселя іншій особі за індосаментом) можуть бути оформлені будь-якими договорами, що регулюють обіг цінних паперів (купівля-продаж, міна, дарування тощо), крім того, індосамент може здійснюватися при передачі векселя на погашення грошового боргу за поставлені товари (надані роботи, послуги), відповідно до договорів цивільно-правового характеру. А особи, що здійснюють передачу та приймання векселів, повинні відображати такі операції у своєму податковому обліку за правилами, встановленими законодавством. Індосамент - спеціальний напис на векселі, за яким векселетримач передає всі або лише певні права набувачу векселя.

Слід зазначити, що лист не є доказом індосації векселів, а в матеріалах справи відсутні копії зворотного боку векселів, де повинен бути вчинений передавальний напис.

Згідно з ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій мали можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що не було ними зроблено.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль