Ухвала

від 11.10.2012 по справі 2а-7644/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7644/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Центр»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2012 року №0001432250, №0001422250, №0001442250,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Акура Центр»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2012 року №0001432250, №0001422250, №0001442250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З матеріалів справи вбачається, що Співробітниками податкового органу проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акура Центр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.04.2012 року №130/22-50/35851252.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2012 року №0001432250, №0001422250, №0001442250.

В результаті оскарження в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується апеляційна інстанція.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДП «Автопрокат», ТОВ «Реверс Україна», ТОВ «Київ - Транссервіс», ТОВ «Полярна ніч»було укладено дилерські договори поставки, демонстрації, реалізації та збереження автомобілів: №0112/01 від 01.12.2010 року, №11/05 від 21.04.2011 року, №0111/02-10 від 01.11.2010 року, №0103/04 від 01.03.2011 року.

Зазначені дилерські договори укладені між позивачем та контрагентами за своєю правовою природою є змішаними договорами, та поєднують у собі елементи договору комісії та поставки.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, довідка - рахунок - це документ, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, а документами, що встановлюють право власності на транспортні засоби, є договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи.

Довідка-рахунок підтверджує правомірність придбання транспортного засобу.

Відповідно до ст. 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року №1200 - для дистриб'юторів, що ввозять транспортні засоби на митну територію України та розподіляють їх у дилерській мережі, але не здійснюють роздрібну торгівлю ними, використання бланків довідок-рахунків не обов'язкове.

З урахуванням зазначеного, довідка-рахунок не є документом, на підставі якого здійснюється продаж транспортних засобів.

Твердження апелянта, що позивач здійснював продаж транспортних засобів фізичним особам на підставі довідок-рахунків є помилковим.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключно (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до статті 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст.1013 ЦКУ навіть якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Частиною 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.(ч.3 ст.1013 ЦК України).

Позивачем правомірно включено до складу валового доходу за перевіряємий період суму в розмірі 36 672 833,34 грн., яка підтверджена продажем товару (автомобілів) контрагентам.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення позивачем пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України.

Положеннями п.п. 14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України визначено ознаки безнадійної заборгованості.

Строк позовної давності за вимогами, що випливають з векселя за пред'явленням, спливає по закінченні трьох років від граничної дати пред'явлення векселя до платежу.

Векселі серій АА 1328826 від 12.03.2010 року, АА 1328827 від 12.03.2010 року та серій АА 1328828 від 12.03.2010 року позивач повинен сплатити пред'явнику цих векселі.

Строк позовної давності за пред'явленням векселів до оплати настане 12.03.2013 року, а тому вказані векселі не є безнадійною заборгованістю та обліковуються позивачем як його кредиторська заборгованість.

У зв'язку з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Японські автомобілі»05.05.2011 року позивач отримав листа про передачу векселів іншій фірмі шляхом індосаменту.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначає поняття вексель, тобто це цінний папір, відповідно до останнього повинні також застосовуватись вимоги ст. 194 Цивільного кодексу України.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі , який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

Сума заборгованості за векселями, із терміном погашення «по пред'явленню», в обліку векселедавця не може включатися до валового доходу відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року як безповоротна фінансова допомога.

З урахуванням вище викладеного позивач діяв правомірно, а тому відображення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є обґрунтованим та відповідає вимогам п. п. З.1.1. п 3.1 ст.3, п. 4.1, ст..4, п. п. 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 189.1 ст. 189 Податкового Кодексу України.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст. 215 , 228 ЦК України .

Апелянтом не обґрунтовано належним чином у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2012 року №0001432250, №0001422250, №0001442250.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 17.10.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.