Постанова

від 06.08.2012 по справі 05-5-39/12569-19/294

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2012 № 05-5-39/12569-19/294

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» на рішення господарського суду м.Києва від 14.05.2012 року № 05-5-39/12569-19/294 (судді Шаптала Є.Ю., Івченко А.М., Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного підприємства «Тріікс»

до Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське»

про стягнення 174 327,50 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №05-5-39/12569-19/294 від 14.05.2012р. задоволений позов ПП «Тріікс» до ЗАТ ««Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» про стягнення 174 327,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність повідомлення відділення поштового зв'язку про отримання ухвали апеляційного суду про розгляд справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, за усною домовленістю про ремонт човнової станції, позивач виконав комплекс робіт, що підтверджується актом виконаних робіт, що підписаний обома сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач виконані роботи оплатив частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 172 232,40грн. Вимога про виконання зобов'язань в частині оплати залишена без відповіді та виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що за змістом ст. 530 ЦК України строк прострочення виконання зобов'язання у відповідача настав 23.05.2011р., в межах строку позовної давності. Враховуючи, що відповідачем не задоволена вимога про оплату, обґрунтованої відповіді на вимогу не надіслав, то з нього підлягає стягненню сума боргу з урахуванням інфляційних витрат та річних.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що сторони не надавали один одному ніяких пропозицій щодо укладання договору підряду, тому акт виконання робіт за жовтень 2008р. не є пропозицією укласти договір, в розумінні ст. 641 ЦК України, оскільки не відображає намір укласти договір. Крім того, сторони є юридичними особами і укладання договору у письмовій формі є обов'язковим. Відповідач не вів переговорів щодо ремонту станції, що підтверджується пред'явленням вимоги на оплату на ім'я ТОВ ПСП «Азовінтекс»- засновника ЗАТ «Айвазовське». Судом безпідставно не прийнято до уваги, що акт виконаних робіт підписаний з зауваженнями, тому оплата повинна проводитися або після усунення недоліків, або після остаточної здачі об'єкта.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Так, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Зміст ст. 882 ЦК України не передбачає іншого способу оформлення передачі робот, виконаних за договором підряду, ніж акт.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.

Статті 641-642 ЦК України передбачають, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правомірно виходив з того, що підписання акту виконаних робіт за жовтень 2008р. свідчить про прийняття відповідачем пропозиції щодо виконання позивачем робіт на суму 262 232,40грн., та обов'язок відповідача оплатити їх вартість. Прийняття відповідачем пропозиції, також підтверджується здійсненням часткової оплати в розмірі 90 000грн.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що сторони є юридичними особами і укладання договору у письмовій формі є обов'язковим, оскільки згідно ст. 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вище зазначено, відповідач не утримався від дій (часткова оплата виконаних позивачем робіт), у встановлений строк для надання відповіді на пропозицію не відповів безумовною відмовою, допустив позивача до об'єкту, на якому проводились роботи, спростовує доводи апелянта про відсутність будь-яких домовленостей щодо підрядних робіт.

Щодо посилань на те, що господарський суд безпідставно послався на акт виконаних робіт, що підписаний з зауваженнями, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не доведено того, що позивач усунувся від виправлення недоліків.

Крім того, відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідачем не надано жодного доказу направлення на адресу позивача претензії( листів, тощо), що б свідчили про неналежне виконання зобов'язань щодо виправлення недоліків.

За таких обставин, підписаний акт виконаних робіт є підставою для розрахунків між сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України). змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Спростованими є твердження відповідача, що претензія зі сплати боргу направлена на адресу його засновника ТОВ ПСП «Азовінтекс», та домовленість про виконання робіт саме з засновником, оскільки акт виконання робіт скріплений печаткою «ЛОК «Айвазовське» , і претензія направлена на адресу відповідача(а.с.21-29).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ЗАТ «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 05-5-39/12569-19/294 від 14.05.2012р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.

08.08.12 (відправлено)