Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а-17540/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17540/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" липня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Парінова А.Б., Бабенка К.А.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2012 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

18.01.2011 ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0003461730/0 та 0003471730/0 від 30.10.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2012 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду -скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0003461730/0 та 0003471730/0 від 30.10.2009, однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за результатами якої 19.10.2009 складено акт № 95/17-405/280611926 про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.

Актом перевірки встановлено порушення: ст.1 Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» зі змінами та доповненнями, а саме: неправомірне застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в IV кварталі 2007 року внаслідок перевищення обсягу виручки від реалізації товарів, робіт, послуг за рік 500 тис. грн. (за 9 місяців 2007 року), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 зі змінами та доповненнями, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , а саме: заниження валового доходу, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу за 9 місяців 2007 року та в IV кварталі 2007 року.

Донараховано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму - 904950,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2007 року - 899775,00 грн., за IV квартал 2007 року 5175,00 грн.;

пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 п.п.3.1.1. п. 3.1 ст. 3 п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ; пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» , а саме: приватним підприємцем не було подано податкові декларації по ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 року.

Донараховано податку на додану вартість на загальну суму 9200,00 грн., в тому числі: за жовтень 2007 року - 9200,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 30.10.2009 винесені податкові повідомлення - рішення № 0003461730/0, яким за порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов'язання усього на суму 13 800 грн., у тому числі за основним платежем - 9 200,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 4 600,00 грн. та № 0003471730/0, яким за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» позивачу визначено податкове зобов'язання усього на суму 904 950,00 грн., у тому числі за основним платежем - 904 950,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

До спеціального законодавства належить Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 , який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .

Відповідно до пп. 9.12.1, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 вказаного Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Вищевказаним Указом визначено, що фізична особа-суб`єкт підприємницької діяльності може самостійно за своїм бажанням обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про оплату єдиного податку при обов`язковому додержанні умов, визначених ст. 1 Указу.

Із наведеного вбачається, що підприємець отримавши інші доходи від здійснення підприємницької діяльності, ніж ті, які можуть обкладатись єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, повинен сплачувати з цих доходів податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином можна зробити висновок, що за змістом статті 1 зазначеного Указу Президента України єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн.

За приписом підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Абзац 1 пп. 9.6.6. п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року, який оподатковується за ставкою встановленого п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до пп. 9.6.1. п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Згідно пп. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» інвестиційний актив - це, зокрема, пакет цінних паперів, тобто, окремий цінний пакет чи сукупність цінних паперів випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

У разі здійснення платником податку продажу окремих інвестиційних активів, у тому числі операцій, вказаних у пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об`єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб (інвестиційний прибуток від продажу пакету акцій) дорівнює різниці між сумою доходу, отриманого від продажу акцій (вартість цінних паперів є сумою доходу платника податку) та витратами, понесеними платником податку на попереднє придбання цих акцій.

Судом встановлено, що під час роботи на загальній системі оподаткування в І кварталі 2007 року позивачем отримано дохід від ТОВ ФГ «Партнер»(код ЄДРПОУ 33995635) на суму 7 998 000,00грн. Зазначене підприємство перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Обліковий стан підприємства 11 «Припинено, але не знято з обліку».

Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого ОСОБА_2 01.10.2007 серії Е № 167649 види діяльності, до яких застосована спрощена система оподаткування зазначені -дослідження ринку та вивчення суспільної думки, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт.

Доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку видів діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб (п. 2 Указу).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що інвестиційний дохід від продажу пакету акцій ЗАТ «СК Інтертехполіс»на суму 7 998 000,00 грн. не включається до валового доходу від здійснення підприємницької діяльності.

У той же час позивачем надано платіжні доручення № 1 від 24.01.2007 на суму 4 000 000,00 грн. та № 2 від 25.01.2207 на суму 3 998 000,00 грн. згідно яких громадянкою України ОСОБА_2 сплачено 7 998 000,00 грн. внеску до статутного фонду ЗАТ «Страхова Компанія «Інтертехполіс».

Таким чином у 2007 році позивачем витрачено на придбання пакету цінних паперів 7 998 000,00 грн. та отримано кошти у тій самій сумі від відчуження цього пакету акцій. Тобто об'єкт оподаткування дорівнює 0,00 грн.

Окрім того, податковим органом не надано жодних доказів того, що операції з цінними паперами проводилися ОСОБА_2 як фізичною особою -підприємцем. Колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_2 у 2007 році операцій з цінними паперами, як фізичною особою -підприємцем.

Так відповідно протоколу № 1 загальних зборів ЗАТ «СК Інтертехполіс»від 24.01.2007 та Статуту товариства його засновниками виступили фізичні особи, і в тому числі громадянка України ОСОБА_2 Відчуження пакету акцій страхової компанії на користь ТОВ «Фінансова група «Партнер»(договір № Т/9-6-07 від 05.03.2007) проведено так само громадянкою України ОСОБА_2

Оплату за придбані акції ТОВ «Фінансова група «Партнер»провело на банківський рахунок позивачки 262055014650. За планом банківських рахунків (Постанова Правління НБУ від 17.06.2004 № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», зі змінами та доповненнями), рахунки класифікації «262»віднесено до рахунків фізичних осіб -не суб'єктів господарювання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2012 -скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №№ 0003461730/0 та 0003471730/0 від 30.10.2009.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено 31.07.2012.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Парінов А.Б.

Бабенко К.А