Постанова

від 02.08.2012 по справі 9/196

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р. Справа № 9/196 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Софієнко І.О. -дов. від 04.01.12, Павлова К.О. -дов. від 12.01.12, відповідача: Ковальчук І.В. -дов. від 30.07.12, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуВідділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.03.12 у справі№9/196 за позовомКомунального підприємства "Фармація" до третя особаВідділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві Київська міська державна адміністрація простягнення 165000 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 31.07.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Комунальне підприємство "Фармація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві 165000 грн. боргу за поставлений товар. Позивач посилався на несплату відповідачем вартості отриманих за видатковою накладною від 04.11.09 №2-00002766 бактерицидних опромінювачів з лампами. Позов обґрунтований приписами статей 252, 530, 639, 640, 64, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.11 (суддя Бондаренко Г.П.) в позові відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про неукладеність між сторонами у справі у спрощений спосіб договору поставки, а відтак визнав необґрунтованим стягнення боргу. Судове рішення обґрунтоване приписами статі 48 Бюджетного кодексу України, статті 387 Цивільного кодексу України, статей 12, 13 Господарського кодексу України, пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти" від 17.10.08.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.12 (судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Іоннікова І.А.) перевірене рішення господарського суду скасовано. Позов задоволено. Апеляційний господарський суд виходив з факту несплати відповідачем вартості отриманих за видатковою накладною від 04.11.09 №2-00002766 бактерицидних опромінювачів. Суд апеляційної інстанції установив, що між сторонами у справі виникли договірні відносини з поставки спірного товару.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Відділ медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, який просить постанову у справі скасувати, та рішення залишити в силі. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 207, 208, 215, 638, 640 Цивільного кодексу України, статті 48 Бюджетного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що між сторонами у справі був укладений договір поставки. Водночас скаржник зазначає, що відповідачеві не виділялися відповідні бюджетні кошти на оплату спірного обладнання.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що Комунальне підприємство "Фармація" на підставі видаткової накладної №2-00002766 від 04.11.09 поставило Відділу медичного забезпечення ГУ МВС України в місті Києві медичні вироби, а саме, 50 штук опромінювачів бактерицидних ОБПе-225М з лампами на загальну суму 165000 грн. Відповідач отримав спірні опромінювачі через представника за довіреністю серії ЯПН №306916 від 04.11.09, проте не розрахувався за них. Відтак, сума боргу відповідача складає 165000 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату вартості поставленого товару, яка останнім була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємство "Фармація" про стягнення з Відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві 165000 грн. боргу за поставлений товар. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України ). За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарський суд апеляційної інстанції установив, що спірні опромінювачі були поставлені відповідачеві за видатковою накладною №2-00002766 від 04.11.09. Водночас, суд апеляційної інстанції установив і те, що спірний товар був отриманий відповідачем, проте ним не оплачений. Відтак, сума боргу відповідача становить 165000 грн. Тобто, як установив апеляційний господарський суд, зобов'язання з оплати поставленого товару виникли на підставі видаткової накладної №2-00002766 від 04.11.09, за якою цей товар був отриманий. Відповідно до приписів статі 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Довід касаційної скарги про неоплату спірного товару через відсутність бюджетних коштів у відповідача на ці цілі не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»від 18.10.05 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.12 у справі №11/446. Водночас визнаються неспроможними та такими, що спростовуються обставинами встановленими апеляційним господарським судом та матеріалами справи і посилання скаржника на невиникнення між сторонами у справі договірних відносин. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.12 у справі №9/196 залишити без змін.

Касаційну скаргу Відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова