ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" серпня 2012 р. Справа № 22/369 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіПершикова Є.В., суддівПолянського А.Г., Ходаківської І.П.(доповідач), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трієра-Лізинг" на постанову від 17.04.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі№22/369 господарського суду м. Києва за позовомКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Нивки" Шевченківської районної у місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трієра-Лізинг" простягнення заборгованості та штрафних санкцій За участю представників сторін:
Від позивача- не з'явились
Від відповідача- Пампуха Л.О. (дов. від 02.08.12)
Антощук Е.І. (дов. від 02.08.12)
Відповідно до розпорядження Секретаря Другої судової палати від 01.08.2012 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Полянський А.Г., Ходаківська І.П.
ВСТАНОВИЛА:
КП "Житлово-експлуатаційна контора "Нивки" Шевченківської районної у місті Києві ради звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Трієра-Лізинг" про стягнення заборгованості.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30 січня 2012 року (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Трієра-Лізинг" на користь КП "Житлово-експлуатаційна контора "Нивки" Шевченківської районної у місті Києві ради 4 278 грн. 22 коп. основного боргу, 211 грн. 17 коп. інфляційних збитків, 51 грн. 74 коп. 3% річних.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у складі: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Суховий В.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ТОВ "Трієра-Лізинг" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.2 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 267, 509 Цивільного кодексу України.
КП "Житлово-експлуатаційна контора "Нивки" Шевченківської районної у місті Києві ради у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій у даній справі залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанції встановлено, що 01 квітня 2007 року між ТОВ "Трієра-Лізинг" та КП "Житлово-експлуатаційна контора "Нивки" Шевченківської районної у місті Києві ради було укладено Договір № 41 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 33, а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає за характеру послуг, наданих виконавцем за цим Договором. Власник (орендар) володіє приміщенням загальною площею 112,0 кв.м, яке розміщене на підвальному поверсі будівлі та використовується, на момент укладення цього Договору, на підставі Договору оренди від 01 липня 2001 року, відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до Договору.
Згідно п.п. 6.1 та 6.5 Договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 серпня 2007 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Заяв про припинення або зміну цього Договору сторони одна одній не надсилали.
Сторони підписали Додаток № 1 до Договору № 41 від 01 квітня 2007 року, в якому визначили перелік та вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до п. 4.8 Договору у випадку зміни витрат на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території, а також тарифу на аварійне та технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, в період дії договору, сплата власником (орендарем) платежів обумовлених п.п. 4.1-4.3, здійснюється на підставі рахунків виконавця, і не потребує додаткового погодження сторін і зміни умов договору.
Крім того, пунктом 7 Методики визначення розміру відшкодування орендарями та власниками нежитлових будівель та вбудованих в житлові будівлі нежитлових приміщень експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням будинків /будівель/ та прибудинкових територій, затвердженої рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради від 24 квітня 2008 року за № 428, вказано: "Нормативний розмір експлуатаційних витрат з розрахунку на 1 кв.м загальної обслуговуючої площі визначається та затверджується кожним житлово-експлуатаційним підприємством окремо. У разі зміни нормативних витрат на утримання будинків та прибудинкових територій, про новий розмір відшкодуваня експлуатаційних витрат житлово-експлуатаційне підприємство письмово повідомляє власників (орендарів) нежитлових приміщень, що не потребує внесення змін до чинних договорів на відшкодування експлуатаційних витрат."
Судами встановлено, що протягом дії Договору позивач надсилав відповідачеві нові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які були розраховані у відповідності до рішень Шевченківської районної у місті Києві ради від 24 квітня 2003 року за № 180 та від 24 квітня 2008 року за № 428, а також рішень Київської міської ради від 27 квітня 2000 року № 104/825 та від 20 липня 2007 року № 43/1877. Також, позивач виставляв відповідачеві рахунки-фактури на оплату послуг.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2.2.4 Договору визначено, що власник (орендар) зобов'язується до 30 числа поточного місяця перерахувати грошові кошти на рахунок виконавця за утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, у вигляді відшкодування експлуатаційних витрат, відшкодування за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж будівлі пропорційно до займаної площі приміщення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з листопада 2007 року по липень 2009 року позивач надав відповідачеві послуги з утриманню та обслуговуванню будинку на суму 14 805 грн. 02 коп. (з урахуванням зміни тарифів).
Відповідач оплатив надані позивачем послуги частково на суму 5 231 грн. 94 коп., що підтверджується банківськими виписками. Тобто, несплаченою залишилась сума боргу у розмірі 9 573 грн. 08 коп.
30 січня 2012 року відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог у частині стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2007 року по 30 вересня 2008 року.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Зважаючи на умови пункту 2.2.4 Договору, суди дійшли висновку, що позивач знав про виникнення заборгованості на початку кожного наступного за розрахунковим місяця.
З урахуванням того, що КП "Житлово-експлуатаційна контора "Нивки" Шевченківської районної у місті Києві ради звернулось до суду з позовом 14 жовтня 2011 року, що підтверджується відповідною відміткою місцевого господарського суду на першому аркуші позовної заяви, суди обгрунтовано дійшли висновку, що строк позовної давності до вимог про стягнення боргу за період з 01 листопада 2007 року по 14 жовтня 2008 року станом на момент подання позову сплив.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене суди правомірно відмовили в позові в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 5 294 грн. 86 коп. за період з 01 листопада 2007 року по 14 жовтня 2008 року та правомірно задовольнили позов в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 278 грн. 22 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином стягнення з відповідача інфляційних та річних є обгрунтованим.
Суми перевірені апеляційною інстанцією.
Що стосується інших доводів, викладених у касаційній скарзі, вони всі були предметом розгляду Київського апеляційного господарського суду і їм було дано належну правову оцінку.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трієра-Лізинг" залишити без задоволення.
Постанову від 17.04.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі №22/369 господарського суду м. Києва залишити без змін.
Головуючий суддя Є.Першиков
Судді А.Полянський
І.Ходаківська
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 02.08.2012 |
Оприлюднено | 10.08.2012 |
Номер документу | 25562363 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Ходаківська І.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні