Постанова

від 07.08.2012 по справі 13/230

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 13/230

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора м.Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.11р. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. у справі№13/230 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вейрон-Амробуд" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна " 2.Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві провизнання права власності та зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування за участю представників сторін: від позивача:Долгополов В.Ю., за довіреністю від відповідачів:не з'явився від третьої особи: не з'явився від прокуратури:Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі №13/230 позов задоволено повністю. Визнано право власності Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд.6, загальною площею 22536,4 кв. м., який складається з наступних об'єктів: ЛІТЕРА "А" загальною площею 11967,1 кв.м; ЛІТЕРА "Б" загальною площею 1794,3 кв.м; ЛІТЕРА "В" загальною площею 3592,8 кв.м; ЛІТЕРА "Г" загальною площею 3011,5 кв.м; ЛІТЕРА "Д" загальною площею 508,5 кв.м; ЛІТЕРА "Е" загальною площею 803,6 кв.м; ЛІТЕРА "Ж" загальною площею 169,7 кв.м; ЛІТЕРА "З" загальною площею 202,5 кв.м; ЛІТЕРА "О" загальною площею 201,8 кв.м; ЛІТЕРА "Р" загальною площею 16,2 кв.м; ЛІТЕРА "Л" загальною площею 11,0 кв.м; ЛІТЕРА "Н" загальною площею 115,9 кв.м; ЛІТЕРА "И" загальною площею 12,6 кв.м; ЛІТЕРА "К" загальною площею 128,9кв.м. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейрон -Амробуд" усунути перешкоди у здійсненні Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" права користування та розпорядження Майновим комплексом, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд. 6, загальною площею 22536,4 кв.м. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейрон-Амробуд" передати виконані роботи відповідно до Договору №11/01/2011 від 11 січня 2011 року шляхом підписання Актів за формою КБ-2 №2 за лютий 2011 року та №3 за березень 2011 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі №13/230 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі №13/230 - без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Заступник прокурора м.Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові акти попередніх інстанцій , а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про визнання права власності, за відсутності будь-яких доказів стосовно того, що майно загальною площею 22536,4кв.м є тим самим майном, яке було придбане за договором купівлі-продажу ЦМК, не врахували , що будівлі та споруди, що входили до складу ЦМК, на момент їх придбання, не мали власних окремих поштових адрес, технічний паспорт БТІ на майно загальною площею 22536,4кв.м., на який суд послався як доказ, був виготовлений лише 14.03.11р., а договір підряду від 11.01.11р. між позивачем та відповідачем фактично передбачав здійснення реконструкції ЦМК , яка і була проведена, внаслідок чого утворилася нова річ. Враховуючи наведені обставини, прокурор вважає, що висновки судів про набуття позивачем права власності на спірне майно загальною площею 22536,4кв.м є необґрунтованими та передчасними, здійснені без належного дослідження судом обставин справи. Крім того, скаржник посилається на те, що при наявності доказів, які свідчать про відсутність дозволів на здійснення будівництва суди не встановили періоду здійснення реконструкції об'єкту, факту створення за своїми технологічними показниками нової речі, відповідності проведених робіт призначенню земельної ділянки згідно рішення відповідної ради. Також, на думку заявника, невиконання умов договору в частині передання документації не свідчать про невизнання відповідачем права власності.

В призначене судове засідання представники відповідача та третіх осіб не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга Заступника прокурора м.Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", яке в свою чергу було правонаступником всіх прав та обов'язків Організації Орендарів Київського заводу безалкогольних напоїв "Росинка", що підтверджується положеннями статутних документів.

18.02.1993 між Організацією орендарів Київського заводу безалкогольних напоїв "Росинка" та Фондом державного майна України укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6.

Договір посвідчено першою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11-404, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації - запис в реєстровій книзі № 463-"з"; реєстраційне посвідчення від 04.12.1998.

При укладенні договору було складено Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі ЦМК згідно з договором від 18.02.1993 №КП-23, а саме: будівля цеху№2, будівля заводської котельні, головний корпус, цех № 1 квасцех, допоміжний корпус, будівля артезіанської свердловини, будівля трансформаторної підстанції, будівля насосної станції ІІІ підйому, компресорна, склад сировини і тари, побутовий будинок, виробничий корпус, цех №3, зарядна станція, експериментальна дільниця, модульний склад, фінський модуль, навіс розливу квасу, будівля цеху № 4, будівля сиропо-варочного відділення, будівля гаражу, залізна огорожа, димова труба, арт. свердловина, арт. свердловина 2, градірня, бункер для склобою, навіс безбалонного, зберігання вуглекислоти, водопровід на території промплощадки, зливнева каналізація, навіс розливу квасу, позаплощадочна каналізаційна мережа, внутрішня каналізаційна мережа, газопровід, майданчики і доріжки, підпірна стіна і відкоси, перенос кабельної лінії, комплектна трансформаторна підстанція зовнішня, теплотраса, огорожа, внутрішня каналізаційна мережа, водорозподільна мережа, зовнішня каналізаційна мережа, турнікет, градірня.

Судами, також, було встановлено, що на момент укладення договору та відчуження об'єктів нерухомого майна, їх державна реєстрація була проведена, з дотриманням Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 за №56, зареєстрованого в Мінюсті 19.01.1996 за №31/1056.

У травні 2008 року між позивачем та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київміськради та Київською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд підприємства на вул. Ежена Потьє, 6 у Шевченківському районі м. Києва.

11.01.2011 між Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вейрон-Амробуд" (Підрядник) укладено Договір №11/01/2011, згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався до 20.03.2011 на власний ризик, власними та залученими силами, засобами, устаткуванням, матеріалами виконати за завданням позивача відповідно до умов Договору та проектної документації модернізацію виробничих потужностей на об'єкті позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6.

По закінченню виконання робіт, передбачених договором, відповідач роботи не передав, зокрема, в порушення умов Договору не підписав акти виконаних робіт.

Позивач листом від 04.04.2011 № 261/1 звернувся до відповідача, в якому зазначив про вищенаведені порушення відповідачем умов договору та вимагав надати письмову відповідь про причини відмови передати фактично виконані за Договором роботи.

Відповідач листом від 18.04.2011 № 18/05-1 повідомив, що причиною відмови передати виконані за договором роботи є ненадання позивачем належним чином оформленої проектної та технічної документації, що підтверджує право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6. На думку відповідача ці обставини є порушенням договірних умов і вказують на те, що позивач не є власником майнового комплексу, що в свою чергу, унеможливлює підписання акту виконаних робіт з неналежним власником.

Приватне акціонерне товариство „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вейрон-Амробуд" про визнання права власності на майновий комплекс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд.6, загальною площею 22536,4 кв.м.), що складається з наступних об'єктів: - ЛІТЕРА "А"загальною площею 11967,1 кв.м; - ЛІТЕРА "Б"загальною площею 1794,3 кв.м; - ЛІТЕРА "В"загальною площею 3592,8 кв.м; - ЛІТЕРА "Г"загальною площею 3011,5 кв.м; - ЛІТЕРА "Д"загальною площею 508,5 кв.м; - ЛІТЕРА "Е"загальною площею 803,6 кв.м; - ЛІТЕРА "Ж"загальною площею 169,7 кв.м; - ЛІТЕРА "З"загальною площею 202,5 кв.м; - ЛІТЕРА "О" загальною площею 201,8 кв.м; - ЛІТЕРА "Р"загальною площею 16,2 кв.м; - ЛІТЕРА "Л"загальною площею 11,0 кв.м; - ЛІТЕРА "Н"загальною площею 115,9 кв.м; - ЛІТЕРА "И"загальною площею 12,6 кв.м; - ЛІТЕРА "К"загальною площею 128,9 кв.м., а також про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування й розпорядження зазначеним майновим комплексом; зобов'язання передати виконані роботи відповідно до Договору №11/01/2011 від 11.01.2011 шляхом підписання Актів за формою КБ-2 №2 за лютий 2011 року та №3 за березень 2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі №13/230 позов задоволено повністю. Визнано право власності Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд.6, загальною площею 22536,4 кв. м., який складається з наступних об'єктів: ЛІТЕРА "А" загальною площею 11967,1 кв.м; ЛІТЕРА "Б" загальною площею 1794,3 кв.м; ЛІТЕРА "В" загальною площею 3592,8 кв.м; ЛІТЕРА "Г" загальною площею 3011,5 кв.м; ЛІТЕРА "Д" загальною площею 508,5 кв.м; ЛІТЕРА "Е" загальною площею 803,6 кв.м; ЛІТЕРА "Ж" загальною площею 169,7 кв.м; ЛІТЕРА "З" загальною площею 202,5 кв.м; ЛІТЕРА "О" загальною площею 201,8 кв.м; ЛІТЕРА "Р" загальною площею 16,2 кв.м; ЛІТЕРА "Л" загальною площею 11,0 кв.м; ЛІТЕРА "Н" загальною площею 115,9 кв.м; ЛІТЕРА "И" загальною площею 12,6 кв.м; ЛІТЕРА "К" загальною площею 128,9кв.м. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейрон -Амробуд" усунути перешкоди у здійсненні Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" права користування та розпорядження Майновим комплексом, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд. 6, загальною площею 22536,4 кв.м. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейрон-Амробуд" передати виконані роботи відповідно до Договору №11/01/2011 від 11 січня 2011 року шляхом підписання Актів за формою КБ-2 №2 за лютий 2011 року та №3 за березень 2011 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі №13/230 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі №13/230 - без змін.

Приймаючи оскаржені судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що не передання виконаних робіт за актами передачі виконаних робіт позбавляють позивача в повній мірі реалізувати і здійснювати права користування та розпорядження своїм майном. З технічного паспорту, виготовленого БТІ 14.03.2011 вбачається, що за адресою м.Київ, вул.Ежена Потьє, 6 наявні споруди, які відповідають Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі ЦМК згідно з договором від 18.02.1993 №КП-23, їх загальна площа складає 22536,4 кв.м.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке. Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За приписами ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було встановлено та ідентифіковано за переліком та місцем знаходження майно, яке належить позивачу за договором від 18.02.1993 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6. Означений договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, не розірвано. Спірне майно знаходиться на орендованій, у визначеному законом порядку, земельній ділянці, що була надана позивачу для експлуатації та обслуговування будівель і споруд підприємства на вул. Ежена Потьє, 6 у Шевченківському районі м. Києва.

Посилання скаржника на те, що в результаті реконструкції було створено нову річ, судовою колегією не приймається, оскільки не доведено належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 34,35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, як це встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за договором № 11/01/2011 від 11.01.11р. відповідач зобов'язувався до 20.03.2011 на власний ризик, власними та залученими силами, засобами, устаткуванням, матеріалами виконати, за завданням позивача відповідно до умов Договору та проектної документації, модернізацію виробничих потужностей на об'єкті позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6. З цього приводу, слід зазначити, що модернізація це удосконалення конструкції, яке забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, що модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей до рівня сучасних технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці, поліпшенню якісних характеристик об'єкта (потужність, продуктивність, інше).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Як це вірно було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач листом від 18.04.2011 № 18/05-1 відмовився передати виконані за договором роботи з підстав ненадання позивачем документації, що підтверджує право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6.

Таким чином, судова колегія вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що непередання відповідачем виконаних робіт за актами передачі виконаних робіт позбавляють позивача в повній мірі реалізувати і здійснювати права користування та розпорядження своїм майном, в зв'язку з чим суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майновим комплексом, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє,6, загальною площею 22536,4 кв. м.

Окрім означеного вище, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що прокурор, звертаючись з апеляційною та касаційною скаргою вважає, що оскаржуваними судовими рішеннями визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, яке не введене в експлуатацію та створене за відсутності, передбаченої законом, дозвільної документації, а також на земельній ділянці, що, на думку скаржника, порушує інтереси Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено, що оскаржувані ним рішення стосуються прав та обов'язків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві , з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи спір, у даному випадку, стосується визнання права власності, тобто судом розглядався спір про матеріальне право.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняті у справі рішення не стосуються її матеріальних прав або права на судовий захист.

Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу з прийняттям в експлуатацію об'єктів нерухомості у правовідносинах власності.

Мотивувальна та резолютивна частини оскаржених рішень у даній справі не містять жодних посилань, які б стосувались прав та обов'язків скаржника, який за змістом касаційної скарги також не є особою, що претендує на право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Згідно з положеннями пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 (далі -Положення), основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Однак питання, пов'язані з діяльністю Інспекції, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об'єкта.

Крім того, відповідно до п. 5 Положення вона (Інспекція) має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, прокурором при оскаржені судових актів в даній справі не доведено порушення інтересів держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, судова колегія погоджується висновками судів попередніх інстанцій , вважає їх виваженими та обґрунтованими. Порушень норм матеріального права при постановленні оскаржених судових актів судовою колегією під час касаційного провадження не встановлено.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та містять заперечення, які були предметом дослідження апеляційним судом і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваної постанови.

Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.07.11р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. у справі №13/230 -залишити без змін.

Головуючий суддя: М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко