Постанова

від 15.04.2014 по справі 13/230

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа№ 13/230

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Кабанцев Я. І. - представник за довіреністю № 37 від 17.03.2014

Зарерцов М. О. - представник за довіреністю № 38 від 17.03.2014

від відповідача: Стужук Н. В. - представник за довіреністю № 287 від 03.12.2013

від третьої особи: Ніколаєнко Ю. М. - представник за довіреністю № 91/2013/10/14-1 від 14.10.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-9»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014

у справі № 13/230 (суддя Курдельчук І. Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-9»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 45 760,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 34 870,13 грн. за послуги, надані за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 02355/4-03 від 06.05.2003 в період з 01.06.2006 по 01.06.2009, та збитків від інфляції в сумі 10 890,80 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано Уточнений розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника ЖБК «Шовковик-9», в якому збитки від інфляції позивачем визначені в сумі 10 887,48 грн., а основний борг - в сумі 34 870,10 грн., проте, враховуючи, що з відповідною заявою про зміну або зменшення позовних вимог позивач до суду в порядку, встановленому ГПК України, не звернувся, суд першої інстанції обгрунтовано розглядав позовні вимоги про стягнення з відповідача заявлені у позові 34 870,13 грн. основного боргу та 10 890,80 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2014, повний текст якого підписаний 27.01.2014, у справі №13/230 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 25 228,51 грн., збитки від інфляції в сумі 10 569 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу складається з заборгованості по коду 3-661 (питна вода) в сумі 12 073,28 грн. та заборгованості по коду 3-50661 (питна вода, яка йде на підігрів) в сумі 22 796,83 грн.

Позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті послуг, отриманих протягом спірного періоду по коду 3-661 (питна вода), в сумі 12 073,27 грн., з огляду на що позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Частково, в сумі 13 155,23 грн., задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по коду 3-50661 (питна вода, яка йде на підігрів), суд першої інстанції виходив з того, що Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, встановлено, що: договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», і що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення, а отже, вартість спожитої води, яка іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Суд зазначив, що, зважаючи на те, що балансоутримувачем теплових пунктів є ПАТ «Київенерго», акти про зняття показань з приладу обліку води відсутні, відповідач не зобов'язаний сплачувати позивачу вартість гарячої води, яка була ним спожита після набрання Правилами №190 чинності, з огляду на що, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення боргу за питну воду, яка йде на підігрів, у розмірі 13 155,23 грн. за період з 01.06.2006 до 18.10.2008 дати набрання чинності Правилами № 190.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Шовковик-9» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 по справі № 13/230 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 3 098,48 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача заборгованість по коду 3-661 (питна вода) в сумі 12 073,27 грн., оскільки зазначену заборгованість відповідач оплатив платіжним доручення № 108 від 20.07.2012, на чому він наголошував під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Також відповідач вважає безпідставним й задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення заборгованості по коду 3-50661 (питна вода, яка йде на підігрів) з огляду на те, що при укладенні спірного договору позивачем відповідачу було присвоєно один абонентський номер 3-661 (код абонента), за яким зареєстрований один прилад обліку питної води, проте в подальшому, всупереч укладеному між сторонами договору та в порушення приписів чинного законодавства, позивач одноособово ввів код 3-50661, за яким не зареєстровано приладів обліку, і з 2006 року почав виставляти не облікований об'єм води.

Крім того, відповідач зауважив на помилках, допущених позивачем при розрахунку суми збитків від інфляції, та на тому, що, оскільки ним не визнається заборгованість по коду 3-50661 (питна вода, яка йде на підігрів), відповідно, ним не визнаються й інфляційні, нараховані на вказану суму, та зазначив про те, що при перерахунку відповідачем суми збитків від інфляції по коду 3-661 (питна вода) їх сума становить 3 872,77 грн.

Ухвалою від 19.02.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М. Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-9» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014, враховуючи перебування судді Баранця О. М. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 13/230 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г.

Розпорядженням в. о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2014, враховуючи перебування судді Сітайло Л. Г. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 13/230 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А.

Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представники позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

06.05.2003 ВАТ «АК «Київводоканал», найменування якого змінено на «Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як Постачальник та відповідач як Абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02355/4-03 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила 1).

Правила 1 втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв'язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі Правила 2).

З наданого позивачем Уточненого розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Шовковик-9» (а.с.114-119 т.1) вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код №3-661) за період з 01.11.2006 по 31.05.2009 в сумі 12 073,27 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка йде на підігрів (код №3-50661), за період з 01.06.2006 по 31.05.2009 в сумі 22 796,83 грн.

Враховуючи, що протягом періоду, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила 1 (до 18.10.2008), так і Правила 2 (з 18.10.2008), а відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон) правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила 1 та Правила 2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води, яка йде на підігрів (далі гаряча вода) (код 3-50661), в сумі 22 796,83 грн. слід зазначити таке.

Суд першої інстанції вказані вимоги позивача задовольнив частково, в сумі 13 155,23 грн., виходячи з того, що борг відповідача перед позивачем за питну воду, що йде на підігрів, за період з 01.06.2006 до 18.10.2008 - дати набрання чинності Правилами 2 дорівнює 13 155,23 грн. Відповідного розрахунку суд першої інстанції в тексті рішення не навів.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо розміру боргу за гарячу воду станом на 18.10.2008 помилковим, оскільки з вищезгаданого Уточненого розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Шовковик-9» вбачається, що станом на 30.09.2008 позивач рахує за відповідачем борг по коду 3-50661 в сумі 15 153,36 грн., станом на 31.10.2008 - 15 771,51 грн. (15 153,36 + 618,15 грн., які виставлені позивачем для оплати за жовтень 2008) (а.с.119 т.1). Відповідно, сума боргу станом на 18.10.2008 дорівнює 15 492,35 грн., яку можна вирахувати за формулою: 15 153,36 грн. + 618,15 грн. / 31 * 17.

Проте, на вирішення по суті спору сторін щодо розрахунків за гарячу воду викладені в попередньому абзаці обставини не впливають, оскільки, на думку колегії суддів, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Як встановлено судом, борг в сумі 22 796,83 грн., що його за спірний період позивач рахує за відповідачем за гарячу воду, складається з двох сум: 15 492,35 грн. за період з 01.06.2006 по 17.10.2008 (до набрання чинності Правилами 2) і 7 304,48 грн. за період з 18.10.2008 по 31.05.2009 (після набрання чинності Правилами 2).

Щодо вимог в частині стягнення боргу за гарячу воду, спожиту відповідачем до дати набрання чинності Правилами 2, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Пунктом 12.1 Правил 1 та статтею 19 Закону встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам Водоканалом на підставі договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил 1 передбачено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

Пунктом 4.1 Правил 1 встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Отже, особовий рахунок (абонентська картка) має бути відкритий щодо кожного вводу води на підставі заяви та розрахунку-заявки абонента щодо потрібної кількості води, і облік води по кожному вводу має здійснюватись за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що відповідач за Договором має два особових рахунки (коди абонента) - № 3-661 та № 3-50661.

При цьому, до будинку відповідача питна вода за кодом № 3-661 поступає через ввід, обладнаний приладом обліку води, а гаряча вода за кодом № 3-50661 - через ввід, який приладом обліку води не обладнаний.

Докази того, що відповідач звертався до позивача з заявою та відповідним розрахунком-заявкою на потрібну кількість гарячої води, відсутні, і відповідач факт такого звернення заперечує, що свідчить про те, що позивач без відповідного звернення відповідача, фактично одноособово відкрив останньому особовий рахунок № 3-50661 для обліку гарячої води без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до існуючого.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом «а» пункту 2.1 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна».

Отже, спірний Договір укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин щодо постачання позивачем відповідачу гарячої води позивачем суду не надано.

Пунктом 12.17 Правил 1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні договірні відносини щодо постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 15 492,35 грн., наданих у період дії Правил 1 - з 01.06.2006 по 17.10.2008, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 7 304,48 грн. у період з 18.10.2006 по 31.05.2009, колі діяли Правила 2, слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується учасниками судового процесу, постачання в будинок відповідача гарячої води здійснюється через бойлер, на вході до якого встановлений прилад обліку, в той час як на вводі, через який гаряча вода подається до будинку відповідача, відсутній.

Правилами 2 встановлено наступне:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.2);

- суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (п. 3.13).

Отже, виходячи зі змісту Правил 2, вартість питної води, що йде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

З матеріалів справи слідує та учасниками судового процесу не заперечується той факт, що балансоутримувачем теплового пункту, через який в будинок відповідача подається гаряча вода, є третя особа, а не відповідач, а відтак, правові підстави вимагати оплати відповідачем гарячої води після набрання Правилами 2 чинності також відсутні.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 7 304,48 грн., наданих у період дії Правил 2 - з 18.10.2006 по 31.05.2009, задоволенню також не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Отже, позивачем не доведено правомірність його вимог про стягнення з відповідача плати за гарячу воду.

При цьому, зміст пункту 2.3 спірного Договору, де згадується про холодну воду для приготування гарячої води і на який послався представник позивача в обґрунтування того, що договірні відносини між сторонами щодо постачання гарячої води існують, вищевказаних обставин не спростовує.

Можливість поширення на умови Договору, без узгодження сторонами, нового порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами у випадку прийняття органами виконавчої влади рішень щодо внесення змін до існуючого порядку, про що погодились сторони у п. 5.2 Договору і на що представник позивача також послався, заперечуючи проти апеляційної скарги, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки позивачем не надано суду доказів прийняття органом виконавчої влади рішення про зміну порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, які б звільняли сторони від встановленого законом та Договором зобов'язання оформлювати договірні відносини щодо надання послуг за Договором у встановленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання гарячої води (код № 3-50661) за період з 01.06.2006 по 31.05.2009 на загальну суму 22 796,83 грн. відмовляється у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код № 3-661) в сумі 12 073,27 грн., наданих у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, слід зазначити таке.

Враховуючи, що предметом укладеного сторонами Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, позивач має законне право вимагати у судовому порядку погашення відповідачем боргу за ці послуги у випадку його наявності.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, він рахує за відповідачем борг за послуги з постачання питної води та прийняття стоків холодної і гарячої води, надані у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, в сумі 12 073,28 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Згідно з п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності із п. 21.1 Правил 1.

Факт надання спірних послуг та їх обсяги відповідачем не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з розрахункового листа (а.с.10,12 т.1), копіями витягів з маршрутних карт та актів про зняття показників з приладів обліку (а.с.121-150 т.1).

В пункті 3.4 Договору сторонами погоджено, що позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи відповідача.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існував спір щодо тарифів, що їх застосовував позивач при визначенні вартості послуг за Договором, який тривав і під час розгляду судом першої інстанції цієї справи.

Так, ухвалою від 23.09.2009 (а.с.74 т.1) суд першої інстанції зупиняв провадження у справі № 13/230 до вирішення справи № 8/131, в якій вирішувався спір щодо законності тарифів, на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг; Ухвалою від 10.12.2013 (а.с.87 т.1) провадження у справі поновлено в зв'язку з усуненням обставин, що зумовлювали його зупинення.

За відсутності доказів визнання у встановленому законодавством порядку недійсним тарифів, за якими позивач нараховував відповідачу плату за спірні послуги, заперечення відповідача щодо вказаних тарифів колегією суддів до уваги не приймаються.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в період часу, коли тривало зупинення провадження у справі № 13/230, позивач звернувся до відповідача з Попередженням про термінову сплату заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом № 3-661, де просив терміново сплатити заборгованість, яка станом на 01.07.2012 дорівнює 17 548,18 грн.

Як вбачається з Витягу з розрахункового листа по коду № 3-661 за період з квітня 2004 по березень 2014 - додатку до наданих позивачем на виконання ухвали апеляційного суду Пояснень по справі № 13/320 від 04.04.2014 № 147, сума 17 548,18 грн., яку позивач визначив як борг за Договором станом на 01.07.2012 і яку вимагав терміново сплатити у вказаному Попередженні, складається з двох частин: 12 073,27 грн. - заборгованості станом на 01.06.2009, спір щодо стягнення якої вирішується у цій справі, і 5 474,90 грн. (17 548,18 грн. - 12 073,27) заборгованості за період з 01.06.2009 до 01.07.2012, стягнення якої не є предметом розгляду у цій справі.

20.07.2012 платіжним дорученням № 108 відповідач перерахував позивачу12 206,73 грн. за послуги по коду №3-661 з посиланням на Попередження.

Відповідач наполягає на тому, що до вказаної суми входить спірний борг в сумі 12 073,27 грн. за послуги по коду № 3-661 за період з 01.11.2006 по 31.05.2009, і що на дату прийняття судом першої інстанції рішення про стягнення з нього цієї суми спір між сторонами в цій частині був відсутній.

Позивач вказаних обставин належними і допустимими доказами не спростував, в тому числі не виконав вимоги ухвали апеляційного суду від 11.03.2014 надати письмові пояснення, в рахунок оплати послуг, наданих ним в якому періоді зараховані кошти в сумі 12 206,73 грн., перераховані відповідачем 20.07.2012 платіжним дорученням № 108.

Водночас будь-яких заперечень щодо перерахування відповідачем вказаної суми позивач відповідачу не заявив і гроші не повернув, а відтак, виконання відповідачем зобов'язання зі сплати 12 206,73 грн. є таким, що прийняте позивачем як належне, і за правилами статті 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, вважається припиненим.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним факт погашення відповідачем перед позивачем боргу в сумі 12 073,27 грн. за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код № 3-661) в сумі 12 073,27 грн., наданих у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, стягнення якого вимагав позивач, звертаючись до суду з цим позовом.

Незважаючи на те, що після поновлення провадження у справі відповідач повідомив суд першої інстанції у Відзиві на позову заяву від 24.12.2013 (а.с.91-94 т.1) про те, що в повному обсязі перерахував кошти в оплату заявленого позивачем до стягнення боргу за кодом № 3-661 в сумі 12 073,28 грн. за період з 01.06.2006 по 01.06.2009, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12 073,27 грн., вказані обставини не врахував і не дослідив, долученим відповідачем до матеріалів справи доказам щодо вказаних обставин правової оцінки не надав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що процесуальним законодавством сторонам у спорі, що вирішується у судовому порядку, не заборонено врегулювати спір у позасудовому порядку, в тому числі шляхом погашення відповідачем заявленої до стягнення суми боргу, колегія суддів погоджується з відповідачем про відсутність між сторонами спору щодо боргу в сумі 12 073,27 грн. на дату винесення судом першої інстанції спірного рішення.

Згідно п. 1-1) ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За обставин, що склалися, провадження у справі № 13/230 в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код № 3-661) в сумі 12 073,27 грн., наданих у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, слід припинити за відсутністю предмету спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 10 890,80 грн. слід зазначити таке.

Відповідач у апеляційній скарзі погодився із стягненням з нього лише інфляційних втрат в сумі 3 872,77 грн., нарахованих на суму боргу за послуги з постачання питної води за кодом 3-661, і заперечив проти стягнення з нього інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за послуги з постачання гарячої води за кодом 3-50661.

Суд першої інстанції частково, в сумі 10 569 грн., задовольнив позовні вимоги в цій частині, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати нараховані ним на загальну суму заявленого до стягнення боргу - як того, який позивач рахує за послуги з постачання гарячої води, так і того, що рахується як заборгованість за послуги з постачання питної води і водовідведення.

Проте, вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за послуги з постачання гарячої води, є похідними від заявлених основних вимог, і, враховуючи, що у задоволенні вимог в цій частині судом позивачу відмовлено, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за послуги з постачання гарячої води, задоволенню не підлягають як недоведені.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на борг за послуги з постачання питної води і водовідведення, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для визначення дійсного розміру інфляційних втрат, які кредитор має право вимагати стягнути з боржника, необхідно довести факт прострочення та встановити дату, починаючи з якої зобов'язання вважається боржником простроченим.

Згідно з п. 3.6 Договору позивач щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно Договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В пункті 3.4 Договору сторонами погоджено, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

В матеріалах справи відсутні докази представлення позивачем до банківської установи платіжних документів, у випадку неоплати протягом п'яти днів яких відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання з оплати вказаних документів, а також не вказано дат такого представлення, якщо воно мале місце.

За таких обставин, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за послуги з постачання питної холодної води та водовідведення заявлених позивачем до стягнення з відповідача, не може вважатися доведеним.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 890,80 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають як недоведені. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/230 підлягає зміні, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-9» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, покладаються на позивача

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-9» на рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/230 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/230 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста від 22.01.2014 у справі № 13/230 в наступній редакції:

«1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 12 073,27 грн. припинити.

2. В решті позову відмовити.»

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 - А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-9» (02222, м. Київ, пр. Маяковського, 32-В, ідентифікаційний код 22934134) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 13/230.

Повний текст постанови складено: 22.04.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна