Постанова

від 05.08.2014 по справі 13/230

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 13/230 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановувід 15.04.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№13/230 господарського суду м. Києва за позовомПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Шовковик-9" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПАТ "Київенерго" простягнення 45 760,93 грн. за участю представників:

позивача: Кабанцев Я.І., дов. від 13.06.2014 №15;

відповідача: Стужук Н.В., посв. дійсне до 01.04.2017 б/н;

третьої особи: Ніколаєнко Ю.М., дов. від 14.10.2013 №91/2013/10/14-1;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2014 (суддя І. Курдельчук) позов задоволено частково. Стягнуто з ЖБК "Шовковик-9" на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі - 25 228 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі - 10 569 (десять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі - 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 246 (двісті сорок шість) грн. 42 коп. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (судді Н. Калатай, О. Баранець, С. Пашкіна) рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі № 13/230 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 12 073,27 грн. припинити. 2. В решті позову відмовити." Стягнуто з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь ЖБК «Шовковик-9» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014, рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом незастосовано ст. 629 ЦК України, залишено поза увагою положення ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання", ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 №190, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65. Апеляційним судом також недотримано вимог ст. 43 ГПК України.

До Вищого господарського суду України також надійшов відзив відповідача, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено наступне.

06.05.2003 ВАТ «АК «Київводоканал», найменування якого змінено на «Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як Постачальник та відповідач як Абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02355/4-03 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила 1).

Правила 1 втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв'язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі Правила 2).

З наданого позивачем Уточненого розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Шовковик-9» (а.с.114-119 т.1) вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код №3-661) за період з 01.11.2006 по 31.05.2009 в сумі 12 073,27 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка йде на підігрів (код №3-50661), за період з 01.06.2006 по 31.05.2009 в сумі 22 796,83 грн.

Враховуючи, що протягом періоду, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила 1 (до 18.10.2008), так і Правила 2 (з 18.10.2008), а відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон) правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила 1 та Правила 2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води, яка йде на підігрів (далі гаряча вода) (код 3-50661), в сумі 22 796,83 грн. апеляційним судом зазначено таке.

З Уточненого розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Шовковик-9» вбачається, що станом на 30.09.2008 позивач рахує за відповідачем борг по коду 3-50661 в сумі 15 153,36 грн., станом на 31.10.2008 - 15 771,51 грн. (15 153,36 + 618,15 грн., які виставлені позивачем для оплати за жовтень 2008) (а.с.119 т.1). Відповідно, сума боргу станом на 18.10.2008 дорівнює 15 492,35 грн., яку можна вирахувати за формулою: 15 153,36 грн. + 618,15 грн. / 31 * 17.

При цьому, борг в сумі 22 796,83 грн., що його за спірний період позивач рахує за відповідачем за гарячу воду, складається з двох сум: 15 492,35 грн. за період з 01.06.2006 по 17.10.2008 (до набрання чинності Правилами 2) і 7 304,48 грн. за період з 18.10.2008 по 31.05.2009 (після набрання чинності Правилами 2).

Щодо вимог в частині стягнення боргу за гарячу воду, спожиту відповідачем до дати набрання чинності Правилами 2, зазначено таке.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил 1 передбачено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

Пунктом 4.1 Правил 1 встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Отже, особовий рахунок (абонентська картка) має бути відкритий щодо кожного вводу води на підставі заяви та розрахунку-заявки абонента щодо потрібної кількості води, і облік води по кожному вводу має здійснюватись за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що відповідач за Договором має два особових рахунки (коди абонента) - № 3-661 та № 3-50661.

При цьому, до будинку відповідача питна вода за кодом № 3-661 поступає через ввід, обладнаний приладом обліку води, а гаряча вода за кодом № 3-50661 - через ввід, який приладом обліку води не обладнаний.

Докази того, що відповідач звертався до позивача з заявою та відповідним розрахунком-заявкою на потрібну кількість гарячої води, відсутні, і відповідач факт такого звернення заперечує, що свідчить про те, що позивач без відповідного звернення відповідача, фактично одноособово відкрив останньому особовий рахунок № 3-50661 для обліку гарячої води без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до існуючого .

Підпунктом «а» пункту 2.1 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна».

Отже, спірний Договір укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин щодо постачання позивачем відповідачу гарячої води позивачем суду не надано.

Пунктом 12.17 Правил 1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні договірні відносини щодо постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, в сумі 15 492,35 грн., наданих у період дії Правил 1 - з 01.06.2006 по 17.10.2008, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо вимог про стягнення вартості послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів в сумі 7 304,48 грн. у період з 18.10.2006 по 31.05.2009, коли діяли Правила 2, зазначено таке.

Постачання в будинок відповідача гарячої води здійснюється через бойлер, на вході до якого встановлений прилад обліку, в той час як на вводі, через який гаряча вода подається до будинку відповідача, відсутній.

Правилами 2 встановлено наступне:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «;Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.2);

- суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (п. 3.13).

Отже, виходячи зі змісту Правил 2, вартість питної води, що йде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів .

Балансоутримувачем теплового пункту, через який в будинок відповідача подається гаряча вода, є третя особа , а не відповідач, а відтак, правові підстави вимагати оплати відповідачем гарячої води після набрання Правилами 2 чинності також відсутні.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 7 304,48 грн., наданих у період дії Правил 2 - з 18.10.2006 по 31.05.2009, задоволенню також не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код № 3-661) в сумі 12 073,27 грн., наданих у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, апеляційним судом зазначено таке.

Предметом укладеного сторонами Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, відтак позивач має законне право вимагати у судовому порядку погашення відповідачем боргу за ці послуги у випадку його наявності.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, він рахує за відповідачем борг за послуги з постачання питної води та прийняття стоків холодної і гарячої води, надані у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, в сумі 12 073,28 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Згідно з п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності із п. 21.1 Правил 1.

Факт надання спірних послуг та їх обсяги відповідачем не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з розрахункового листа (а.с.10,12 т.1), копіями витягів з маршрутних карт та актів про зняття показників з приладів обліку (а.с.121-150 т.1).

В пункті 3.4 Договору сторонами погоджено, що позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи відповідача.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існував спір щодо тарифів, що їх застосовував позивач при визначенні вартості послуг за Договором, який тривав і під час розгляду судом першої інстанції цієї справи.

Так, ухвалою від 23.09.2009 (а.с.74 т.1) суд першої інстанції зупиняв провадження у справі № 13/230 до вирішення справи № 8/131, в якій вирішувався спір щодо законності тарифів, на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг; Ухвалою від 10.12.2013 (а.с.87 т.1) провадження у справі поновлено в зв'язку з усуненням обставин, що зумовлювали його зупинення.

За відсутності доказів визнання у встановленому законодавством порядку недійсним тарифів, за якими позивач нараховував відповідачу плату за спірні послуги, заперечення відповідача щодо вказаних тарифів апеляційним судом відхилено.

Водночас, в період часу, коли тривало зупинення провадження у справі № 13/230, позивач звернувся до відповідача з Попередженням про термінову сплату заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом № 3-661, де просив терміново сплатити заборгованість, яка станом на 01.07.2012 дорівнює 17 548,18 грн.

Відповідно до Витягу з розрахункового листа по коду № 3-661 за період з квітня 2004 по березень 2014 - додатку до наданих позивачем на виконання ухвали апеляційного суду Пояснень по справі № 13/320 від 04.04.2014 № 147, сума 17 548,18 грн., яку позивач визначив як борг за Договором станом на 01.07.2012 і яку вимагав терміново сплатити у вказаному Попередженні, складається з двох частин: 12 073,27 грн. - заборгованості станом на 01.06.2009, спір щодо стягнення якої вирішується у цій справі, і 5 474,90 грн. (17 548,18 грн. - 12 073,27) заборгованості за період з 01.06.2009 до 01.07.2012, стягнення якої не є предметом розгляду у цій справі.

20.07.2012 платіжним дорученням № 108 відповідач перерахував позивачу12 206,73 грн. за послуги по коду №3-661 з посиланням на Попередження.

Відповідач наполягає на тому, що до вказаної суми входить спірний борг в сумі 12 073,27 грн. за послуги по коду № 3-661 за період з 01.11.2006 по 31.05.2009, і що на дату прийняття судом першої інстанції рішення про стягнення з нього цієї суми спір між сторонами в цій частині був відсутній.

Позивач вказаних обставин належними і допустимими доказами не спростував, в тому числі не виконав вимоги ухвали апеляційного суду від 11.03.2014 надати письмові пояснення, в рахунок оплати послуг, наданих ним в якому періоді зараховані кошти в сумі 12 206,73 грн., перераховані відповідачем 20.07.2012 платіжним дорученням № 108.

Водночас будь-яких заперечень щодо перерахування відповідачем вказаної суми позивач відповідачу не заявив і гроші не повернув, а відтак, виконання відповідачем зобов'язання зі сплати 12 206,73 грн. є таким, що прийняте позивачем як належне, і за правилами статті 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, вважається припиненим.

Апеляційним судом встановлено факт погашення відповідачем перед позивачем боргу в сумі 12 073,27 грн. за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код № 3-661) в сумі 12 073,27 грн., наданих у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, стягнення якого вимагав позивач, звертаючись до суду з цим позовом. В цій частині, провадження у справі апеляційнім судом припинено, з огляду на відсутність предмету спору.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на борг за послуги з постачання питної води і водовідведення, апеляційним судом зауважено, що для визначення дійсного розміру інфляційних втрат, які кредитор має право вимагати стягнути з боржника, необхідно довести факт прострочення та встановити дату, починаючи з якої зобов'язання вважається боржником простроченим.

Згідно з п. 3.6 Договору позивач щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно Договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В пункті 3.4 Договору сторонами погоджено, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази представлення позивачем до банківської установи платіжних документів, у випадку неоплати протягом п'яти днів яких відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання з оплати вказаних документів, а також не вказано дат такого представлення, якщо воно мале місце.

За таких обставин, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за послуги з постачання питної холодної води та водовідведення заявлених позивачем до стягнення з відповідача, не може вважатися доведеним.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 890,80 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають як недоведені.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним судом встановлено, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної води, яка йде на підігрів (код №3-50661), за період з 01.06.2006 по 31.05.2009 в сумі 22 796,83 грн;

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код №3-661) за період з 01.11.2006 по 31.05.2009 в сумі 12 073,27 грн.

Що стосується боргу за постачання питної води, яка йде на підігрів (код №3-50661), за період з 01.06.2006 по 31.05.2009 в сумі 22 796,83 грн.

06.05.2003 позивач, як Постачальник та відповідач як Абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02355/4-03 (далі Договір).

Пунктами 3.1-3.2 договору сторони погодили, що кількість поданої води, що подається постачальником та використовується абонентом, передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору абонент зобов'язався розраховуватися за надані постачальником послуги у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів до банківської установи.

Приписами ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Укладеним між сторонами договором № 02355/4-03 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не передбачено обов'язку відповідача здійснювати оплату обсягів холодної (питної) води, що йде на підігрів.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Таким чином, саме енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише в тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Між тим, апеляційним судом встановлено, що позивачем без узгодження з відповідачем та без внесення змін до договору було відкрито окремий код №3-50666 для додаткового нарахування води, яка використовується для виготовлення гарячої води на обладнані (бойлері), що належить окремому господарюючому суб'єкту ПАТ "Київенерго" та за якість та кількість її надання позивач не несе ніяких зобов'язань.

Враховуючи ту обставину, що між сторонами відсутні договірні правовідносини спрямовані на підігрів води, а також те, що у відповідача на балансі відсутні теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, то у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату зазначених послуг та нарахованих позивачем на суму боргу інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду.

Щодо позовних вимог про стягнення боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код №3-661) за період з 01.11.2006 по 31.05.2009 в сумі 12 073,27 грн. колегія суддів зауважує таке.

Апеляційним судом встановлено, що факт надання спірних послуг та їх обсяги відповідачем не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з розрахункового листа (а.с.10,12 т.1), копіями витягів з маршрутних карт та актів про зняття показників з приладів обліку (а.с.121-150 т.1).

Між тим, розглядаючи позов в цій частині судом з'ясовано, що позивач звернувся до відповідача з Попередженням про термінову сплату заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом № 3-661, де просив терміново сплатити заборгованість, яка станом на 01.07.2012 дорівнює 17 548,18 грн. 20.07.2012 платіжним дорученням № 108 відповідач перерахував позивачу 12 206,73 грн. за послуги по коду №3-661 з посиланням на Попередження.

Судом вирішено, що спірна сума входить до перерахованих відповідачем коштів.

Таким чином, апеляційним судом встановлено факт погашення відповідачем перед позивачем боргу в сумі 12 073,27 грн. за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код № 3-661) в сумі 12 073,27 грн., наданих у період з 01.11.2006 по 31.05.2009, стягнення якого вимагав позивач, звертаючись до суду з цим позовом.

Приписами ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду і в цій частині.

Колегія суддів констатує, що справа розглянута апеляційним судом відповідно встановленим обставинам справи, з правильним застосуванням до спірних правовідносин ст. 629 ЦК України, положеннь ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання", ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 №190, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65. Ним дотримано вимоги ст.ст. 4 2 ,4 3 ,43 ГПК України. Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 у справі №13/230 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун