Рішення

від 22.01.2014 по справі 13/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/230 22.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

До Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-9", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача-Публічне акціонерне товариство "Київенерго", м. Київ

Про стягнення 45 760,93 грн.

Суддя: Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Березова І.Г., Кабанцев Я.І.- пред. по дов.

Від відповідача Стужук Н.В.- пред. по дов., Колос Т.П.- Голова ЖБК

Від третьої особи не з'явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення та інфляційних втрат у розмірі - 45 760,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2009р. порушено провадження у справі №13/230 та судовий розгляд призначено на 02.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 23.09.2009р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерну енергогенеруючу компанію «Київенерго».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2009р. зупинено провадження у справі, до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаної з даною справи № 8/131.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд адміністративної справи № 8/131 завершено.

Щодо обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначено наступне.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року у справі № 2а-1552/11 у задоволенні адміністративного позову ВАТ "Київгума" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 року № № 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 року № № 1780, 1780/1, від 30.12.2008 року № 1792, від 16.01.2009 року № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Компанія ФАХ" на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ "Київгума" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ" набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18.04.2011 року без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 року ПП "Компанія ФАХ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року у справі № 2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року - без змін.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.05.2007 року N 640, від 30.05.2007 року N 641, від 30.05.2007 року N 642, від 30.05.2007 року N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.2009 року касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа - АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. було поновлено провадження у справі № 13/230 та призначено судовий розгляд на 25.12.2013р.

25.12.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, посилаючись на те, що борг сплачено в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача повідомив про зміну найменування організаційно-правової форми юридичної особи позивача. Так, відповідно до вимог та положень Закону України від 17 вересня 2008 товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» перейменована у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Враховуючи викладене суд визнав клопотання про зміну найменування позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 15.01.2014р., продовжено строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін.

15.01.2014р. від третьої особи надійшло клопотання про заміну найменування організаційно-правової форми юридичної особи. Так, відповідно до вимог та положень Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що 13.04.2011р. здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В підтвердження викладеного, позивач надав суду копію довідки АБ № 152345, витяг зі статуту та копію свідоцтва серія А01 № 769840.

Враховуючи викладене суд визнав клопотання про зміну найменування третьої особи обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

15.01.2014р. від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 15.01.2014р. представник третьої особи надав письмові пояснення.

В судовому засіданні 15.01.2014р. було оголошено перерву до 22.01.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

21.01.2014р. від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач заперечив щодо доводів відповідача та надав судову практику, в підтвердження викладених обставин.

Третя особа в судове засідання, не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили повністю, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 22.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2003р. між сторонами було укладено Договір № 02355/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно п. 1 якого позивач, як постачальник, зобов'язався забезпечувати відповідача, як абонента, питною водою та приймати від нього каналізаційні стоки, а абонент, в свою чергу зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (надалі-Правила №65).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Директором Розрахункового департаменту Львовим В.М, який діяв на підставі довіреності та положення, та від відповідача - Головою правління Пастушок О.К., яка діяла на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 12. 5. Правил вказано, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.

Згідно п. 2.1 Договору позивач надавав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення. Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п.3.1 Договору).

Відповідно до Договору, щомісячно відповідачеві через банківську установу, засобами електронного зв'язку направляються платіжні документи, де зазначаються кількість та вартість наданих послуг згідно діючих тарифів з урахуванням ПДВ.

Керуючись п. 3.4 Договору абонент зобов'язаний розраховуватись за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови данні позивача вважаються прийнятими відповідачем (п. 3.5 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі питної води зобов'язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

За період з 01.06.2006р. по 01.06.2009р. відповідачем, за розрахунком позивача, було спожито послуг на суму 76 606, 79 грн., знижка - 4 052, 88 грн., сплачено - 37 381, 88 грн., в наслідок чого виник борг.

Позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 32 253,96 грн. за період з 01.06.2006 р. по 01.06.2009 р. та 2 616,17 грн. станом на 01.06.2006р., а всього - 34 870,13 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язується оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд перевіривши розрахунок позовних вимог, дійшов висновку, що задоволенню підлягає сума боргу у розмірі - 25 228,51 грн., що складає заборгованість у розмірі - 12 073,28 грн. (питна вода, код 661) та 13 155,23 грн. (питна вода, що йде на підігрів, код 50661), виходячи з такого.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Наказ про затвердження Правил №65 втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 затверджено "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення це - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Наведене свідчить, що законодавець розрізняє послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання це - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Звертаючись з позовом, позивач не надав доказів, відповідно до яких на відповідача покладався обов'язок сплачувати за постачання питної води, що йде на підігрів за період з 01.10.2008р. по 01.06.2009р.

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання , у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Зважаючи на те, що балансоутримувачем теплових пунктів є ПАТ «Київенерго», акти про зняття показань з приладу обліку води відсутні, останній не зобов'язаний сплачувати позивачу вартість зазначеної води, яка була ним спожита пісял набрання Правилами №190 чинності.

Доказів укладення додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів між сторонами, після набрання Правилами №190 чинності, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд повністю стягує борг за питну воду у розмірі - 12 073,28 грн. та частково задовольняє позовні вимоги щодо стягнення боргу за питну воду, що йде на підігрів у розмірі - 13 155,23 грн. (період з 01.06.2006р. по 18.10.2008р.).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 10 890,80 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив свій розрахунок інфляційних втрат, оскільки сума, що була нарахована позивачем є завищеною. За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат складає - 10 569 грн.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі - 10 569 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

За таких обставин, позов є доведеним обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-9" (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 32-В, код ЄДРПОУ 22934134) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 25 228 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі - 10 569 (десять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі - 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 246 (двісті сорок шість) грн. 42 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 27 січня 2014 року.

Суддя І.Д. Курдельчук