Рішення

від 31.07.2012 по справі 5011-68/8792-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/8792-2012 31.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» простягнення суми основного боргу та 3 % річних, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Федоренко А. М., за довіреністю, Харченко М. М., за довіреністю, від відповідача: Проскурня О. І., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»про стягнення 34.950,20 грн. заборгованості за договором № 1-11-к від 25.03.2011 та 3% річних у розмірі 994,25 грн., а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по договору щодо повної та своєчасної оплати робіт, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 34.950,20 грн. За порушення відповідачем договірних зобов'язань, окрім суми основного боргу в розмірі 34.950,20 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 994,25 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/8792-2012 та призначено до розгляду на 23.07.2012.

У судовому засіданні, що відбулося 23.07.2012 було оголошено перерву до 31.07.2012.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на порушення відповідачем п. 8.1 та 8.2 Договору відповідно до яких позивач зобов'язався компенсувати витрати відповідача пов'язані з проживанням та харчуванням працівників та на завищення позивачем фактичного часу виконання робіт. Крім того через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем було подано клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

У судовому засіданні 31.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 25.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожник»(далі -позивач, підрядник) та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»(далі -відповідач, замовник) було укладено договір № 1-11-к (далі -Договір), згідно умов якого відповідач замовив, а позивач прийняв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи по вказівкам відповідача механізмами підрядника на паливі замовника для промислово-виробничого комплексу «Миронівський хлібопродукт»на майданчику № 11 Тростинецького району Вінницької області у термін по узгодженню сторін починаючи з 28.03.2011.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт визначається вартістю однієї машино-години роботи дорожнього механізму, а саме:

- автогрейдер Д3-143 -145,00 грн. за годину;

- екскаватор ЕО 4322-Б -155,00 грн. за годину.

Розрахунки за виконані роботи проводяться протягом п'яти банківських днів з моменту підписання замовником товарно-транспортних накладних про виконані роботи механізмом згідно поданого рахунка підрядника, що визначено у п. 3.1 Договору.

Термін виконання робіт визначено у п. 4.2 Договору де зазначено, що роботи виконуються протягом першого та другого кварталів 2011 року.

Згідно з п. 7.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Крім того умовами Договору, а саме п. 8.1 та п. 8.2 сторони узгодили, що замовник забезпечує працівників підрядника на термін виконання робіт житлом та триразовим щоденним харчуванням по вартості 25,00 грн. за добу на одного чоловіка. Підрядник компенсує витрати замовника за харчування та житло, що надаватиметься працівникам підрядника.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору виконав підрядні роботи на загальну суму 44.950,20 грн., що підтверджується підписаними відповідачем товарно-транспортними накладними: серії 02 ААТ №005417 від 30-31 березня 2011 року на суму 2170,06 грн.; серії 02 ААТ №005416/А від 30-31 березня 2011 року на суму 2029,94 грн.; серії 02 ААТ №005418/А від 01-10 квітня 2011 року на суму 11599,68 грн.; серії 02 ААТ №005418 від 01-10 квітня 2011 року на суму 12400,32 грн.; серії 02 ААТ №005416 від 10-20 квітня 2011 року на суму 12400,32 грн.; серії 02 ААТ №005416/5 від 11-13 квітня 2011 року на суму 4349,47 грн.

Також фактом підтвердження виконання робіт є складений та підписаний обома сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 20 квітня 2011 року на суму 44.950,20 грн., який підписано відповідачем без зауважень щодо якості та об'єму виконаних позивачем робіт.

Зазначені докази, що містяться в матеріалах справи спростовують доводи відповідача стосовно завищення позивачем фактичного часу виконання робіт, оскільки підписавши товарно-транспортні накладні та акт здачі-прийняття робіт відповідач підтвердив виконання позивачем та прийняття відповідачем таких робіт, які відповідають обумовленому сторонами об'єму.

Судом установлено, що за виконані згідно умов договору будівельні роботи позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунок № СФ 0000052 від 20.04.2011 на суму 44.950,20 грн.

Проте, як установлено судом, за виконані будівельні роботи відповідач розрахувався частково, сплативши, згідно банківської виписки БВ-0000126 від 22.06.2011 грошові кошти у розмірі 10.000,00 грн.

Враховуючи частковий розрахунок відповідача за виконані позивачем відповідно до умов Договору роботи, станом на день звернення до суду розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 34.950,20 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору підряду.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно положень ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до умов Договору відповідач зобов'язався проводити розрахунки з позивачем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання замовником товарно-транспортних накладних про виконані роботи механізмом згідно поданого рахунка підрядника.

Позивачем, на виконання умов Договору, було виконано підрядні роботи, що підтверджується підписаними відповідачем товарно-транспортними накладними та актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000038 від 20 квітня 2011 року. Судом установлено, що станом на дату звернення позивача до суду відповідач за виконані позивачем роботи в повному обсязі з позивачем не розрахувався, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 34.950,20 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача також 3 % річних у розмірі 994,25 грн.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати виконаних позивачем робіт визначених у п. 3.1 Договору, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 994,25 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 1.550,00 грн. про яке заявив відповідач у відзиві на позовну заяву, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи існування грошового зобов'язання позивача перед відповідачем, останній зазначав, про неналежне виконання позивачем умов Договору передбачених п. 8.1 та п. 8.2, щодо зобов'язання компенсувати витрати відповідача пов'язані з проживанням та харчуванням працівників.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд враховує, що вказана заява у відповідності до ч. 3 ст. 202 ЦК України є одностороннім правочином.

Відповідно заява однієї з сторін про зарахування зустрічних вимог повинна відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченим ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 3 ст. 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Суд відзначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, але лише за умови, що така заборгованість є безспірною , наприклад, встановленою рішенням суду, тощо.

Припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін. Адже у випадку, коли такі вимоги не є безспірними, відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

За відсутності доказів щодо наявності (дійсності) зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначена у відзиві заява на зарахування вимоги в сумі 1.550,00 грн. є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Враховуючи відсутність безспірності зустрічного зобов'язання та недоведеність факту існування заборгованості перед відповідачем, відсутність розгляду у порядку позовного провадження спору про стягнення заборгованості, твердження відповідача про зарахування (припинення) зустрічних вимог в сумі 1.550,00 грн. є безпідставними.

При цьому дані висновки суду узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 11.04.2012 у справі № 33/267, від 01.02.2011 у справі № 33/224-10 та у листі № 01-08/163 від 12.03.2009 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

Так, у п. 2.2 сказаного листа зазначено, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору .

Суд відзначає, що відповідач не звертався із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК, а тому встановлення у позивача заборгованості в розмірі 1.550,00 грн. підлягає встановленню в межах окремого позовного провадження про стягнення спірної заборгованості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, щодо вимог позивача про стягнення пені суд зазначає, що така заява судом до уваги не береться, оскільки у позовній заяви, що розглядається Господарським судом міста Києва відсутні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»(01010, м. Київ, Арсенальна площа, 1Б, код ЄДРПОУ 24364209) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник»(08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Корсунська, 10, код ЄДРПОУ 19425966) 34.950 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 20 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 25 коп. та 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.