Постанова

від 06.12.2012 по справі 5011-68/8792-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа № 5011-68/8792-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівФролової Г.М., Швеця В.О. за участю представників: позивачаФедоренко А.М., дов. від 12.07.12 Харченко М.М., дов. від 12.07.12 відповідачаЯрмак М.М., дов. від 17.09.12 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.12 у справі№ 5011-68/8792-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" доПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" простягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожник" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" про стягнення заборгованості за договором №1-11-к від 25.03.11 у розмірі 34950,20 грн. та 3% річних у розмірі 994,25 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду. Позов обґрунтовано, зокрема, положеннями статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.12 (суддя Ониськів О.М.) у справі №5011-68/8792-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" заборгованість у розмірі 34950,20 грн., 3% річних у розмірі 994,25 грн. та 1609,50 грн. судового збору. Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами договору № 1-11-к від 25.03.11 робіт.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.12 (судді: Калатай Н.Ф. -головуючий, Баранець О.М., Ропій Л.М.) рішення господарського суду міста Києва від 31.07.12 у справі № 5011-68/8792-2012 змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" 34 950,20 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 960,75 коп. та 1 608 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що розрахунок 3% річних здійснено з помилками, що є підставою для зміни рішення у відповідній частині, в іншій частині рішення суду є обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 207, 509, 525, 526, 530, 601, 611, 612, 625, 626, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 207 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що судові рішення прийнято без урахування дійсних обставин справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожник" надало відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, правовідносини у справі виникли на підставі укладеного між сторонами договору від 25.03.11 № 1-11-к, за умовами якого відповідач замовив, а позивач прийняв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи по вказівкам відповідача механізмами підрядника на паливі замовника для промислово-виробничого комплексу "Миронівський хлібопродукт" на майданчику № 11 Тростянецького району Вінницької області у термін по узгодженню сторін починаючи з 28.03.11.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться упродовж п'яти банківських днів з моменту підписання відповідачем товарно-транспортних накладних про виконані роботи механізмом згідно поданого рахунка позивача.

При цьому судами встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 44 950,20 грн.,

На оплату виконаних робіт позивачем виставлено рахунок -фактуру № СФ-0000052 від 20.04.2011. Однак, роботи були оплачені відповідачем частково у розмірі 10 000 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за виконані роботи складає 34 950,20 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом частини 1 статті 854 Кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за договором робіт на суму 34 950,20 грн. матеріали справи не містять.

При цьому господарськими судами враховано, що факт перерахування відповідачем 10 000 грн. в рахунок оплати виконаних за договором робіт після їх виконання свідчить про прийняття робіт відповідачем та часткову їх оплату.

Доводи відповідача про завищення обсягів робіт судами відхилені як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 20.04.11 на суму 44 950,20 грн., підписаним сторонами без зауважень щодо якості та об'єму виконаних позивачем робіт.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

З урахуванням встановлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 950,20, а також 3% річних у сумі 960,75 коп. (з урахуванням перерахунку, зробленого судом апеляційної інстанції).

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.12 у справі № 5011-68/8792-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В. Швець