Постанова

від 18.09.2012 по справі 5011-68/8792-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 5011-68/8792-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Харченко М. М. - представник за довіреністю від 12.07.2012

Федоренко А. М. - представник за довіреністю від 12.07.2012

від відповідача: Міневич М. М. - директор

Ярмак М. М. - представник за довіреністю № 105 від 17.09.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»

на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012

у справі № 5011-68/8792-2012 (суддя Ониськів О. М)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник»

до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»

про стягнення суми боргу та 3% річних.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 34 950,20 грн. за виконані за договором № 1-11-к від 25.03.2011, але неоплачені роботи та 3 % річних в сумі 994,25 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2012, повний текст якого підписаний 06.08.2012, у справі № 5011-68/8792-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами договору № 1-11-к від 25.03.2011 робіт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 по справі № 5011-68/8792-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме той факт, що позивачем завищено обсяги робіт, стягнення заборгованості за які є предметом позову.

На підтвердження зазначених обставин відповідач вказує на те, що товарно-транспортні накладні, на які суд першої інстанції послався як на доказ, що підтверджує такі обсяги, не є належними доказами, оскільки вони підписані не уповноваженими представниками відповідача та не містять відтиску його печатки.

Ухвалою від 28.08.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Ропій Л. М. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

18.09.2012 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідач просив поставити наступне запитання:

- чи підписані товарно-транспортні накладні серії 02 ААТ №№ 005416, 005416/А, 005416/5, 005417, 005418, 005418/А та акт здачі-прийняття робіт від 20.04.2011 директором відповідача Міневичем М. М.?

В судовому засіданні представники відповідача вказане клопотання підтримали.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила, що клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи буде вирішено після заслуховування пояснень сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

25.03.2011 позивач та відповідач уклали договір № 1-11-к (далі -Договір), за яким відповідач замовив, а позивач прийняв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи по вказівкам відповідача механізмами підрядника на паливі замовника для промислово-виробничого комплексу «Миронівський хлібопродукт» на майданчику № 11 Тростинецького району Вінницької області у термін по узгодженню сторін починаючи з 28.03.2011 (а.с. 9).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт визначається вартістю однієї машино-години роботи дорожнього механізму, а саме:

- автогрейдер Д3-143 -145,00 грн. за годину;

- екскаватор ЕО 4322-Б -155,00 грн. за годину.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що роботи, обумовлені Договором, виконуються протягом першого та другого кварталів 2011.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 44 950,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних: серії 02 ААТ №005417 від 30-31 березня 2011 на суму 2 170,06 грн.; серії 02 ААТ №005416/А від 30-31 березня 2011 на суму 2 029,94 грн.; серії 02 ААТ №005418/А від 01-10 квітня 2011 на суму 11 599,68 грн.; серії 02 ААТ №005418 від 01-10 квітня 2011 на суму 12 400,32 грн.; серії 02 ААТ №005416 від 10-20 квітня 2011 на суму 12 400,32 грн.; серії 02 ААТ №005416/5 від 11-13 квітня 2011 на суму 4 349,47 грн. (а.с. 10-15)

Крім того, факт виконання робіт на зазначену суму також підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 20.04.2011 на суму 44 950,20 грн. (а.с. 17), який підписано відповідачем без зауважень щодо якості та об'єму виконаних позивачем робіт.

Оригінал, на виконання ухвали суду першої інстанції, пред'явлений позивачем для огляду в судовому засіданні 23.07.2012, про що зазначено у протоколі судового засідання у справі №5011-68/8792-2012 за означену дату.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться протягом п'яти банківських днів з моменту підписання відповідачем товарно-транспортних накладних про виконані роботи механізмом згідно поданого рахунка позивача.

На оплату спірних робіт позивачем відповідачу виставлено рахунок - фактуру № СФ-0000052 від 20.04.2011 (а.с. 18).

З наявної в матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 19-20) слідує, що в рахунок оплати виконаних за Договором робіт 22.06.2011 відповідач перерахував позивачу 10 000 грн.

Тобто, часткова оплата відбулася після виконання позивачем робіт, з огляду на що та враховуючи відсутність в Договорі умов про сплату авансу, його розмір та дату сплати, посилання представника відповідача на те, що сплачені 10 000 грн. є авансом, до уваги колегією суддів не приймаються як недоведені.

Отже, неоплаченими з виконаних за Договором залишились роботи на суму 34 950,20 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний Договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт на суму 34 950,20 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 34 950,20 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, колегія суддів приймає факт перерахування відповідачем позивачу 10 000 грн. в рахунок оплати виконаних за Договором робіт після їх виконання як додатковий доказ на підтвердження факту виконання спірних робіт і прийняття їх відповідачем..

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем завищено обсяги спірних робіт слід зазначити наступне.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що товарно-транспортні накладні на загальну суму 44 950,20 грн., на які суд першої інстанції послався як на доказ, що підтверджує обсяги виконаних робіт, не є належними доказами, оскільки вони підписані не уповноваженим представником відповідача та не містять відтиску його печатки.

Проте, як було встановлено вище, окрім вищевказаних товарно-транспортних накладних, матеріали справи містять копію підписаного відповідачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 20.04.2011 на суму 44 950,20 грн. Вказаний акт, окрім підпису представника відповідача, містить відбиток печатки відповідача.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Доказів того, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб або з будь-яких інших обставин, суду не надано.

Справжність печатки відповідачем не оспорюється.

Враховуючи, що печаткою юридичної особи завіряється підпис уповноваженої особи, колегія суддів вважає доведеним, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 20.04.2011 є належним доказом на підтвердження факту виконання позивачем для відповідача робіт на загальну суму 44 950,20 грн. і прийняття цих робіт останнім.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо належності підпису на зазначеному акті директору відповідача.

Той факт, що товарно-транспортні накладні серії 02 ААТ №№ 005416, 005416/А, 005416/5, 005417, 005418, 005418/А підписані не керівником відповідача, позивачем не оспорюється, з огляду на що проводити експертизу для підтвердження зазначеного факту також не є доцільним.

Отже, ніяких доказів на підтвердження факту завищення позивачем обсягів виконаних за Договором робіт матеріали справи не містять, з огляду на що посилання відповідача на зазначені обставини до уваги колегією суддів не приймаються як безпідставні та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, посилання відповідача на лист № 74 від 22.06.2011 на ім'я позивача, копію якого додано до матеріалів справи, де відповідач зазначає про незгоду з обсягами відпрацьованого технікою часу, додавши власний розрахунок вартості робіт з оренди техніки позивача, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем не надано ніяких доказів направлення позивачу зазначеного листа.

Щодо посилань відповідача на зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 1 550 грн., про яке заявив відповідач у відзиві на позовну заяву і підтримав під час апеляційного перегляду справи, слід зазначити наступне.

Пунктом 8.1 Договору сторонами погоджено, що відповідач забезпечує працівників позивача на термін виконання робіт житлом та триразовим щоденним харчуванням по вартості 25,00 грн. за добу на одного чоловіка.

Згідно п. 8.2 Договору позивач компенсує витрати відповідача за харчування та житло, що надаватиметься працівникам позивача.

Отже, умовами Договору встановлений обов'язок позивача компенсувати витрати відповідача по забезпеченню працівників позивача за харчування та житло, що надаватиметься працівникам позивача.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

За правилами ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо строків виконання позивачем обов'язку компенсувати витрати відповідача по забезпеченню працівників позивача за харчування та житло, що надаватиметься працівникам позивача, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідачем не надано доказів звернення до позивача із вимогою щодо оплати вказаних коштів, з огляду на що, згідно приписів ст. 530 ЦК України строк виконання позивачем вказаного обов'язку не настав.

Крім того, згідно за правилами ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідач у відзиві на позов повідомляє суд про зарахування ним зустрічних однорідних вимог на суму 1 550 грн.

Проте, відзив на позов не може вважатися заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відзив на позов адресовано не позивачу а суду, і він не вимагає будь-яких дій безпосередньо від позивача.

Докази того, що відповідач звертався з відповідною заявою до позивача в матеріалах справи відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість в розмірі 1 550 грн., на зарахуванні якої наполягає позивач, не є безспірною, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт виконання відповідачем встановленого Договором обов'язку забезпечити працівників позивача на термін виконання робіт житлом та триразовим щоденним харчуванням на зазначену суму, адже сам лише факт погодження сторонами у Договорі такого обов'язку не свідчить про виконання його відповідачем.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього 1 550 грн. на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 994,25 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с. 74), він виконаний з помилками, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 960,75 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 у справі № 5011-68/8792-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 34 950,20 грн. та 3 % річних в сумі 960,75 грн., в решті позову відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «Будівництво і комплектація» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «Будівництво і комплектація» на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.20112 у справі № 5011-68/8792-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 у справі № 5011-68/8792-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 у справі № 5011-68/8792-2012 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» (01010, м. Київ, Арсенальна площа, 1Б, ідентифікаційний код 24364209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Корсунська, 10, ідентифікаційний код 19425966) 34 950 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 20 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 75 коп. та 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили»

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-68/8792-2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Ропій Л.М.

Дата складання та підписання

повного тексту постанови: 20.09.2012