Рішення

від 03.08.2012 по справі 5023/2907/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2012 р.Справа № 5023/2907/12 вх. № 2907/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю:

представника позивача - Бороздіна І.В., дов.№ 12/07-1 від 12.07.2012р., Чушкіна Л.М., дов.№ 12/07-2 від 12.07.2012р.

Представник відповідача - Сагайдачний С.А., дов.№ 1/3.03 від 03.02.2012р., Захаров П.В., дов.№ б/н від 15.03.2012р.

розглянувши справу за позовом ПП "Ресурси", м. Брянка

до ПП "Електрохаус", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 45 062,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Ресурси", м. Брянка (покупець) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Електрохаус", м. Харків (постачальник) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 000243 від 01.12.2011р. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 27 червня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.07.2012р. о 10:45 год.

У судових засіданнях 12.07.2012р., 24.07.2012р., 31.07.2012р., 02.08.2012р. оголошувалась перерва за клопотанням представника відповідача (вх. № 11277) та з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

09.07.2012р. через канцелярію суду представником відповідача надано заперечення на позов (вх. № 9234), в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Через канцелярію суду представником позивача надавались додаткові докази по справі (вх. № 2438 від 10.07.2012р., №№ 9477, 9478, 9472 від 12.07.2012р., №11278 від 02.08.2012р. № 13452 від 03.08.2012р.), які судом долучені до матеріалів справи.

Через канцелярію суду представником відповідача надавались додаткові докази по справі (вх. № 12545 від 12.07.2012р., № 10520 від 24.07.2012р., № 13177 від 31.07.2012р.), які судом долучені до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 03.08.2012р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні 03.08.2012р. представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 03.08.2012р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 01.12.2011 р. між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 000243, у відповідності до умов якого постачальник (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує та оплачує кабельно-провідникову продукцію у кількості та за цінами, вказаними в накладних, рахунках та інших документах (п. 1.1) за ціною, що визначається рахунком-фактурою, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1).

Згідно з п. 3.1. договору поставка конкретної партії здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення можуть надаватися постачальнику в письмовій формі, по факсу, електронній пошті або іншим способом, належним для покупця.

Датою поставки вважається дата виписки постачальником видаткової накладної, разом з якою постачальник надає покупцю рахунок-фактуру та податкову накладну (п.3.4, 3.5 договору).

У відповідності до положень укладеного договору, позивач у своєму замовленні зазначив потрібні якісні характеристики замовлення кабельної продукції, а саме - кабель КОГ 1*120.

На підтвердження відповідності якості товару, що поставляється, заявленим вимогам покупця, відповідачем на електронну пошту позивача було надіслано сертифікат РОСС RU.МЕ80.ВО1392 № 7026074 відповідності кабелю, який повинен був поставленим за договором № 000243.

П. 4.1 договору передбачено здійснення позивачем 100% попередньої оплати за товар.

03.01.2012р. відповідачем було виставлено рахунок на оплату №1, а позивачем було сплачено на рахунок відповідача 44 951,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 05.01.2012р. та випискою по рахунку від 06.01.2012р.

Відповідно до п. 3.1. договору, на адресу відповідача 21.05.2012р. було надіслано замовлення-заявку №21/12 з вимогою надіслати передплачений товар - кабель КОГ 1*120 у кількості 120 метрів з визначенням обов'язкової умови поставки - надіслання належним чином завіреної копії сертифікату відповідності на визначений товар.

Пунктом 3.2. розділу 3 укладеного договору № 000243 від 01.12.2011р. встановлено строк поставки товару - впродовж десяти банківських днів з моменту надходження замовлення.

У повідомленні про вручення поштової кореспонденції, яка надійшла позивачеві, зазначена дата отримання відповідачем замовлення-заявки № 21/12 - 29.05.2012р.

Таким чином, 13 червня 2012р. сплив строк поставки передплаченого товару, встановлений умовами договору.

13.01.2012р. на адресу Приватного підприємства "Електрохаус" направлено претензію з вимогою про повернення перерахованих позивачем коштів. (а.с. 52).

Станом на 18.06.2012р. поставка передплаченого кабелю (кабель КОГ 1*120) відповідачем не здійснена, відповіді на замовлення-заявку щодо дати поставки товару не надано, тому за договором № 000243 від 01.12.2011р. виникла заборгованість, яка складає 45 062,00 грн. (сума сплачених коштів за товар - 44951,16 грн.; 110,84 грн. - пеня), що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

В запереченні на позовну заяву, наданому до суду відповідач зазначив, що поставка кабелю КОГ 1*120 за договором № 000243 від 01.12.2011р. відбулась та на адресу позивача через перевізника було направлено товар, який був прийнятий повноважним представником позивача 13.01.2012р., про що свідчить відповідний запис у декларації про прийняття вантажу № КИЛ 000630.

14 січня 2012р. не прийнятий позивачем за якістю товар було повернуто відповідачу автотранспортом перевізника національної служби постачання "ІнТайм", що підтверджується декларацією про прийняття вантажу № АЛЧ-00056.

Суд зазначає, що відповідні декларації не містять опису товару (його індивідуальних ознак), тобто з названих декларацій не вбачається, що перевізнику передано саме той товар, який передбачено умовами спірного договору. Відповідні декларації містять посилання лише на те, що перевізнику передано товар «кабель» загальною вагою 396,000 кг, оголошена цінність вантажу - 50 грн.

В матеріалах справи міститься постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. по справі № 5023/976/12, в якій зазначено, що прийняття позивачем та зворотне відправлення ним відповідачу товару здійснено поза межами дії договору поставки № 000243, а відтак, дані взаємовідносини є такими, що здійснені поза межами спірного договору у даній справі та можуть бути предметом окремого судового провадження.

В силу приписів ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони покладаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини, що склались між сторонами, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та регулюються зокрема главою 54 ЦК України.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Фактичне виконання стороною умов договору підтверджується відповідними первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»). До первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції відносяться зокрема видаткова накладна та довіреність на отримання ТМЦ, які повинні відповідати вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до первинних документів. Декларація про прийняття вантажу не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містить інформацію, що засвідчує зміст господарської операції, не містить підписів та печаток сторін, а тому не може бути допустимим доказом здійснення поставки за договором.

Отже, вважаючи на вищенаведене, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про те, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 000243 здійснена попередня оплата товару, однак відповідач не здійснив на адресу позивача поставку товару (кабелю КОГ 1x120 - силового гнучкого з гумовою ізоляцією в гумовій оболонці) у строки, передбачені п. 3.2 договору (10 банківських днів з моменту отримання замовлення), чим порушив умови договору.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо повернення сплаченої суми передплати в розмірі 44 951,16 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також пред'явлено до стягнення 110,84 грн. пені за прострочення строків поставки товару.

Відповідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти, відповідно до ст. 536 ЦК України, від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3. договору № 00243 від 01.12.2012р., сторони погодили, що в разі прострочення строків поставки товару, передбачених даним договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такої прострочки від суми невиконаних зобов'язань.

Тому вимогу позивача щодо сплати 110,84 грн. пені суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 536, 549, 536, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Електрохаус" (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 45, офіс 103, код ЄДРПОУ 36624760) на користь Приватного підприємства "Ресурси" (94113, Луганська область, м. Брянка, мікрорайон- 4, буд. 63, код ЄДРПОУ 32163440) - 44 951,16 грн. суму сплачених коштів; 110,84 грн. - пені; 1 609,50 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.08.2012 р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/2907/12