Постанова

від 03.12.2012 по справі 5023/2907/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. Справа № 5023/2907/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Дерепи В.І. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ресурси" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 у справі № 5023/2907/12 господарського судуХарківської області за позовомПриватного підприємства "Ресурси" доПриватного підприємства "Електрохаус" простягнення 45 062 грн. за участю представників від: позивача Злодюшко О.О. (довір. від 23.11.2012) відповідача не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2012р. у справі № 5023/2907/12 задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Ресурси" (Позивач), стягнуто з Приватного підприємства "Електрохаус" (Відповідач) 44 951,16 грн. суми сплачених коштів, 110,84 грн. - пені. На Відповідача покладено судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 у даній справі скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2012р. та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Приватне підприємство "Ресурси" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2012р. у справі № 5023/2907/12.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору поставки № 000243 від 01.12.2011р., укладеного між Приватним підприємством "Електрохаус" (постачальник) і Приватним підприємством "Ресурси" (покупець), постачальник продає, а покупець купує та сплачує за кабельно-провідникову продукцію у кількості та за цінами, вказаними в накладних, рахунках та інших документах.

Ціна товару, що постачається за умовами договору визначається рахунком-фактурою, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 договору поставка конкретної партії здійснюється на підставі замовлення покупця, які можуть надаватися постачальнику в письмовій формі, по факсу, електронній пошті або іншим способом, належним для покупця. Поставка товару здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту надходження замовлення. Датою поставки вважається дата виписки постачальником розрахункової накладної, разом з якою постачальник надає покупцю рахунок-фактуру та податкову накладну.

Пунктом 4.1 договору передбачена 100% попередня оплата за товар банківським переказом на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктами 5.1, 6.2 договору якість товару повинна відповідати обговореним стандартам. Товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості, що вказана у накладній, по якості - згідно з пунктом 5.1 договору.

В пункті 6.3 договору зазначається, що претензії у відношенні кількості та якості товару можуть бути заявлені постачальнику протягом 3-х днів з моменту поставки товару покупцю. Зі спливом вказаного строку ніякі претензії не приймаються. Будь-яка претензія повинна містити інформацію про кількість, назву товару, номер договору, дату поставки та суті претензії, у відношенні якого вона заявлена.

У випадку прострочки строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню із рахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми невиконаних зобов'язань. У випадку, якщо постачальник передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитись від його прийняття та оплати, а якщо він вже сплачений -вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, або вимагати передачі товару в асортименті, що відповідає відповідним умовам договору (п.п. 7.3, 7.4).

03.01.2012р. постачальником виставлено рахунок на оплату № 1 по договору поставки за товар КОГ 1*120. Покупцем сплачено 44 951,16 грн. за товар КОГ 1*120, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 05.01.2012р. та випискою по рахунку від 06.01.2012р.

13.01.2012р. ПП "Ресурси" складено претензію, де зауважило, що отриманий ним кабель КОГ 1*120 не відповідає за якістю, оскільки має лише одну гумову оболонку замість двох, в зв'язку з чим він повертає отриманий ним товар та просить повернути предоплату, після чого ТОВ "Ресурси" звернулося до Приватного підприємства "Електрохаус" з позовом про стягнення вартості кабельно-провідникової продукції на суму 44 951,16 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. у справі № 5023/976/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2012р. у задоволенні позову відмовлено.

В судових рішеннях по справі № 5023/976/12 вказується, що поставка спірного кабелю здійснювалася не на підставі договору № 00243 від 01.12.2011р., а мала місце позадоговірна поставка. Тому відсутні підставі для повернення суми попередньої оплати за названим договором. В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. у справі № 5023/976/12 вказується, що спірний договір поставки не припинив свою дію і сторони не позбавлені можливості виконати його умови.

Тому, 21.05.2012р. Покупцем було надіслано замовлення-заявку № 21/12 з вимогою надіслати передплачений товар - кабель КОГ 1*120 у кількості 290 метрів з визначенням обов'язкової умови поставки - надіслання належним чином завіреної копії сертифіката відповідності на визначений товар.

Приватне підприємство "Ресурси" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Електрохаус" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за договором поставки № 000243 від 01.12.2011р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Позивача, вказав на їх обґрунтованість.

Суд зазначає, що пунктом 3.2. договору встановлено строк поставки товару - впродовж десяти банківських днів з моменту надходження замовлення. У повідомленні про вручення поштової кореспонденції, яка надійшла Позивачеві, зазначена дата отримання Відповідачем замовлення-заявки № 21/12 є 29.05.2012р.

Таким чином, 13.06.2012р. сплив строк поставки оплаченого товару, встановлений умовами договору.

13.01.2012р. на адресу Приватного підприємства "Електрохаус" направлено претензію з вимогою про повернення перерахованих позивачем коштів.

Станом на 18.06.2012р. поставка оплаченого кабелю Відповідачем не здійснена, відповіді на замовлення-заявку щодо дати поставки товару не надано, тому за договором № 000243 від 01.12.2011р. виникла заборгованість, яка складає 45 062,00 грн., з яких 44 951,16 грн. - сума сплачених коштів за товар, 110,84 грн. -пеня.

Судом першої інстанції не прийнято в якості доказу поставки товару за декларацією про перевезення товару, оскільки остання не містить опису товару (його індивідуальних ознак), тобто з декларації не вбачається, що перевізнику передано саме той товар, який передбачено умовами спірного договору.

Разом з тим, не заперечуючи факт отримання товару за декларацією від 13.01.2012р. Позивач не довів належними доказами, який саме кабель він отримав.

В договорі № 000243 від 01.12.2011р. сторони не зазначили найменування і характеристики товару, який підлягав поставці, а в пункті 1.1. договору зазначено, що постачальник продає, а покупець приймає і оплачує кабельну продукцію в кількості і по цінах, вказаних в накладних, рахунках або інших документах.

В рахунку на оплату № 1 від 03.01.2012р. Приватне підприємство "Електрохаус" вказало характеристику, кількість і ціну кабельної продукції, що підлягає оплаті. Оплачуючи рахунок Відповідача платіжним дорученням № 6 від 05.01.2012р., Позивач дав згоду на поставку саме кабелю КОГ 1*120 в кількості 290 метрів на суму 44 951,16 грн.

Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Своїми діями сторони підтвердили, що за договором № 000243 від 01.12.2011р. Відповідач мав поставити кабель КОГ 1*120 в кількості 290м.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договір № 000243 за правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Позивач згідно декларації про приймання вантажу № КИЛ 000630 від 11.01.2012р. від перевізника -ТОВ "Ін-Тайм" отримав кабель вагою 396 кг.

Належними доказами (в тому числі актом приймання товару по кількості та якості) Позивач не довів, що він отримав кабель іншої марки, іншої характеристики ніж та, що була раніше узгоджена з Відповідачем.

Стаття 334 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна.

Отримавши товар від перевізника Позивач став його власником. Оскільки, Позивачем належними доказами не доведено отримання товару (кабелю) не належної якості, у нього не було підстав для його повернення.

Разом з тим, згідно декларації про прийняття вантажу № 00056 від 14.01.2012 Позивач повернув Відповідачеві кабель вагою 396 кг, який внаслідок пожежі в термобудці вантажного автомобіля був пошкоджений і повернутий перевізником Приватному підприємству "Ресурси", яке від прийняття пошкодженого товару відмовилося, про що повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм" в листі № 166 від 06.02.2012р. надісланому Приватному підприємству "Електрохаус".

У відповідності з частиною 1 статті 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом, а в статті 690 Цивільного кодексу України закріплені умови зберігання товару, не прийнятого покупцем.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору встановлено, що Позивачем прийнято товар 13.01.2012р., відповідно до норм чинного законодавства він став власником отриманого кабелю, порушення умов договору щодо якості поставленого товару судом не встановлено, а тому апеляційний господарський суд обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги Приватного підприємства "Ресурси".

Не заслуговують на увагу доводи Позивача, викладені в касаційній скарзі, про те, що в транспортній декларації № КИЛ 000630 відсутній опис товару (його індивідуальні ознаки), оскільки відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, Позивачем не доведено, що йому поставлено товар не передбачений умовами договору.

Суперечать частині 2 статті 334 Цивільного кодексу України висновки Позивача про те, що транспортна декларація не являється первинним документом у відповідності зі статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки покупець товару стає його власником з моменту вручення майна перевізникові. Тобто, законодавець визначив порядок набуття товару у власність при його перевезенні, який відрізняється від порядку, закріпленого в Закону "Про бухгалтерській облік і фінансову звітність".

Частина 2 статті 35 ГПК України встановлює, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. у справі № 5023/976/12 встановлено, що поставка кабелю КОГ 1*120 в кількості 290м. на суму 44 951,16 грн. в січні 2012 року була позадоговірною, тобто, не відноситься до договору № 000243 від 01.12.2011р.

Разом з тим, листом № 21/12 від 21.05.2012р., адресованому Приватному підприємству "Електрохаус" Позивач підтверджує необхідність поставки кабелю КОГ 1*120 в кількості 290 м. Тобто, характеристика зазначеного в заявці товару відповідає узгодженим раніше показникам.

Крім того, Позивачем не надано іншого договору про поставку кабелю по транспортній декларації № 000630 від 11.01.2012р., не підтверджено оплату товару, отриманого за цією декларацією.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно з частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд всебічно, повно і об"єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і вірно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі № 5023/2907/12.

Касаційна скарга Приватного підприємства "Ресурси" залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ресурси" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі № 5023/2907/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді В.І. Дерепа

Д.С. Кривда