Ухвала

від 31.07.2012 по справі 2а-62/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-62/12/2770

31.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Курапової З.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав"- Чистякової Вікторії Вікторівни,

представника відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Токаревої Любові Володимирівни,

представника відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Волошиної Олени Андріївни,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Гавура О.В.) від 29.03.2012 у справі № 2а-62/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" (вул. Гоголя, 20-в, кв. 2, м.Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29.03.2012 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя № 0000510234 від 30.12.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4207551,00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 987808,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя № 0000520234 від 30.12.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1183137,00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 295 784,25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" судовий збір в сумі 28,23 грн. шляхом безспірного списання суми з рахунків Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29.03.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 31.07.2012, представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсплав", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0000510234 від 30.12.2011 про визначення позивачу зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4207551,00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 987808,50 грн. та № 0000520234 від 30.12.2011 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1183137,00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку у розмірі 295784,25 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010. Крім того, згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори купівлі-продажу не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія , вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.11.2011 по 15.12.2011 відповідачем було проведено планову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, про що складений акт перевірки № 148/23-4/30476013/10511/10 від 22.12.2011.

Відповідно до акту перевірки були встановлені порушення вимог ст. ст. 3, 4, 5, п.п.5.1, 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 138.1.1, ст. 139.1.6, ст.144, 145, 146 Податкового кодексу України, що виразилося у занижені податку на прибуток у сумі 4295987,00 грн., завищенні валових витрат у сумі 21 269 064, 00 грн. та ст.ст. 3, 4, п.3.1 ст.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 196, ст.198.6, ст. 199 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством завищено суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 4253813,00 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі того, що за їх думкою ТОВ «Кримсплав»зависило валові витрати, пов'язані з придбанням товарів (робот, послуг) за «нікчемними»правочинами у сумі 21 269 064, 00 грн. та зависило суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 148 381,00 грн. за рахунок невірного розподілу «вхідного»ПДВ по операціях, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість та оподаткуються по ставці 20% та зависило податковий кредит у сумі 4 243 813, 00 грн. за «нікчемними»правочинами оскільки відсутні законні підстави для формування податкового кредиту по операціях, що оформленні як купівля металобрухту від ТОВ Фірма «Ліон»(ЄДРПОУ 30590155), ПП «Сапсан»(ЄРПОУ 31092608), ТОВ «Вершина мрії»(ЄРПОУ 35924545), ТОВ «Дніпроторгінвест»(ЄРПОУ 37212565), ПП «Транс-Грейн»(ЄДРПОУ 36725965).

За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000510234 від 30.12.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримсплав" зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 207 551, 00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 987 808, 50 грн. та № 0000520234 від 30.12.2011 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 183 137, 00 грн. та штрафних санкцій з цього податку у розмірі 295 784, 25 грн.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року Розділом V Податкового кодексу України від 02122010 року № 2755-VI.

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже для отримання права на бюджетне відшкодування у платника податку повинні бути наступні обов'язкові умови, зокрема надмірна сплата сум ПДВ в ціні товару (робіт, послуг) контрагенту, якій є платником ПДВ; належним чином оформлена податкова накладна, отримання товарів (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності платника податку.

Згідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу -Податок на додану вартість.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Слід зазначити, що відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 Порядку, згідно вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, приз віща і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, лише порушення вимог щодо змісту та форми документу можуть позбавити його юридичної сили та доказовості.

В акті перевірки не вказано будь-яких претензій щодо порушення позивачем форми чи змісту видаткових та податкових накладних, рахунків та платіжних документів.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень були висновки акту перевірки відповідача, зроблені на підставі взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ Фірма «Ліон», ПП «Сапсан», ТОВ «Вершина мрії», ТОВ «Дніпроторгінвест», ПП «Транс-Грейн».

Що стосується взаємовідносин ТОВ "Кримсплав"з ТОВ фірма "Ліон".

Відповідно до Договору №29/03 від 28.03.2011 ТОВ фірма "Ліон"(Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Кримсплав"(Покупець) товар -сплаві металів, а ТОВ "Кримсплав"зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити оплату. Передача товару здійснюється окремими партіями на умовах ЕХW -місце відвантаження (усі витрати з транспортування товару несе ТОВ "Кримсплав").

На виконання умов Договору № 29/03 від 28.03.2011 ТОВ фірма "Ліон"надані на адресу ТОВ "Кримсплав" податкові накладні та видаткові накладні на загальну суму - 2274867,71 грн., у тому числі ПДВ - 379144,62 грн.

Оплата за товар ТОВ "Кримсплав" підтверджується банківськими виписками.

Отриманий від ТОВ "Ліон"товар -сплав алюмінію у чушках та феронікель хрому, ТОВ "Кримсплав"у подальшому використав у господарській діяльності, а саме для переробки та подальшої реалізації ПП "Кібар", ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь"ім. А.Н. Кузьміна, ВАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського.

У ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем були надані необхідні первинні документи, яки підтверджують фактичність проведеної операції щодо придбання металобрухту у ТОВ фірма "Ліон" та документі, які підтверджують використання зазначеного метолобрухту позивачем у власній господарської діяльності, а саме договори, акти приймання-передачі, податкові та видаткові накладні.

У Акті перевірки міститься посилання на інформацію, яка була отримана від ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та УПМ ДПА у Харківської області, а саме довідка про відсутність ТОВ фірма "Ліон"за місцезнаходженням та пояснення керівників ТОВ фірма "Ліон"Коміхова О.О. та Єгорової Н.С. про те, що на них було оформлене підприємство за винагороду, ніяких договорів з підприємствами-контрагентами ними не укладалися, бухгалтерські документи не підписувалися, що свідчить про відсутність здійснення підприємством будь-якої фінансово-господарської діяльності. Виходячи з викладеного, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя зробило висновок про те, що у позивача відсутні законні підстави для формування валових витрат на податкового кредиту по операціях що оформлені як купівля металобрухту від ТОВ фірма "Ліон".

В акті перевірки не зазначається у рамках якого процесуального законодавства відбиралися пояснення керівників ТОВ фірма "Ліон" та не зазначається посилання на вирок суду у кримінальній справі про встановлення зайняття фіктивним підприємництвом тощо.

Поряд з цим, відповідно до витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманих станом на 03.01.2012, керівником юридичної особи -ТОВ фірма "Ліон" є Єгорова Н.С., про що внесена запис до Єдиного державного реєстру 12.05.2011.

Крім цього, згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі № 2а-11538/11/2070 за позовом ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова до ТОВ «Ліон»про припинення юридичної особи, якою відмовлено у задоволені позову ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, позивачем до суду не надано переконливих доказів тверджень про фіктивний характер діяльності відповідача, зокрема, обвинувального вироку суду в зв'язку з фіктивним підприємництвом або іншими порушеннями законодавства в сфері підприємництва. Копії пояснень, які, як вказує позивач, надані даними особами про фіктивний характер діяльності підприємства відповідача, висновків суду не спростовують.

Що стосується взаємовідносин ТОВ "Кримсплав"з ПП "Сапсан".

Відповідно до акту перевірки № 148/23-4/30476013/10511/10 від 22.12.2011 по взаємовідносинах позивача з ПП "Сапсан", відповідач вважає, що підприємством неправомірно сформовані валові витрати за період лютий 2011 року у розмірі 1512288,00 грн. та податковий кредит за вказаний період у сумі 302458,00 грн.

Відповідно до Договору №29/01 від 29.01.2011, укладеного між ТОВ "Кримсплав"та ПП "Сапсан", ПП "Сапсан" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Кримсплав"(Покупець) товар -феронікельхром СОУ МПП 77.100-160:2007 у чушках, болванках, кусках навалом, а ТОВ "Кримсплав"зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити оплату за умовами договору. Передача товару здійснюється окремими партіями на умовах ЕХW -місце відвантаження (усі витрати з транспортування товару несе ТОВ "Кримсплав", транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними).

На виконання умов вказаного договору ПП "Сапсан" надані позивачу податкові та видаткові накладні на загальну суму 1814745,96 грн., зокрема, ПДВ - 302457,66 грн.

Оплата за товар підтверджується банківськими виписками.

Також, у ході перевірки ТОВ "Кримсплав"надавалися первинні документи на підтвердження використання придбаного у ПП "Сапсан"товару (феронікель хром) у господарській діяльності, а саме для реалізації у подальшому ПП "Сервет" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна. Так у матеріалах справи мстяться копії договорів з вказаними підприємствами, податкові та видаткові накладні.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя у Акті перевірки від 22.12.2011 відповідно взаємовідносин ТОВ "Кримсплав"з ПП "Сапсан", як доказ того, що укладені від імені ПП "Сапсан"правочини не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, приводить висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУ МВС України у Харківській області за №383 від 04.08.2011 про те, що підписи виконані від імені керівника ПП "Сапсан"Долінського М.В. іншою особою, тобто усі бухгалтерські, податкові документи, договори не мають юридичного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Висновок спеціаліста (експерта), отриманий на стадії попереднього слідства в межах розслідування кримінальної справи, є лише одним з видів джерел доказової інформації та не є встановленим фактом. Такий факт може бути встановлений в іншій справі лише на підставі судового рішення. Жодного доказу фальсифікації фінансово-господарських документів з боку ПП "Сапсан"відповідачем під час розгляду справи не надано.

Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03.01.2012, керівником ПП "Сапсан"є саме Долінський Микола Васильович, що підтверджується матеріалами справи.

ПП "Сапсан"оскаржені у судовому порядку дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка оформлена актом перевірки № 3762/2305/31092608 від 19.08.2011.

Відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 по справі № 2а-12305/11/2070 за позовом ПП "Сапсан"до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними дій, судом адміністративний позов ПП "Сапсан" задоволений у повному обсязі, скасований наказ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1763 від 18.08.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та визнані неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Сапсан". Дана постанова суду залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011.

Що стосується взаємовідносин ТОВ "Кримсплав" з ТОВ Вершина мрії".

Відповідно до усного Договору ТОВ "Вершина мрії" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Кримсплав" (Покупець) товар -лом нержавіючої сталі Сорт г/к ГОСТ (ТУ) У 14-4-404-972 мм, а ТОВ "Кримсплав" зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити оплату.

На виконання умов усної домовленості ТОВ "Вершина мрії"на адресу ТОВ "Кримсплав" надані рахунки - фактури: Сф-27121 від 27.12.2010 та № СФ-08123 від 08.12.2010; податкові та видаткові накладні.

Оплата за товар ТОВ "Кримсплав" підтверджується банківськими виписками.

Також судом першої інстанції встановлено, що у ході перевірки позивачем надавалися первинні документи на підтвердження використання придбаного у ТОВ "Вершина мрії"товару (лом нержавіючої сталі) у господарській діяльності, а саме для реалізації у подальшому ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна, що підтверджується договором та податковими та видатковми накладними, наданими на виконання умов цього договору.

На думку податкового органу, керівником ТОВ "Вершина мрії" Хавир М.В. в ході перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надані пояснення, з яких слідує, що він не заключав договорів з підприємствами-контрагентами, не виписував та нікому не передавав бухгалтерські документи ТОВ «Вершина мрії», про місцезнаходження документів та печатки підприємства він нічого не знає, отже видані ТОВ «Вершина мрії»податкові накладні підписані не уповноваженою на це особою, у зв'язку з чим є недійсними, та як слідство не можуть призводить до правових наслідків у вигляді права на податковий кредит.

Разом з тим, відповідачем не взято до уваги, що ТОВ "Вершина мрії" оскаржені у судовому порядку дії ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка оформлена актом перевірки № 39/23-02/35924545 від 10.02.2011.

Відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі № 2а-0870/1305/11 за позовом ТОВ "Вершина мрії" до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними висновків перевірки щодо визнання нікчемними правочинів укладених із контрагентами, судом адміністративний позов ТОВ "Вершина мрії"задоволений частково, визнані протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, за наслідками якої складено акт № 39/23-02/35924545 від 10.02.2011.

У вказаній постанові зазначено, що у судовому засіданні директор ТОВ "Вершина мрії"Хавер М.В. надав особисті пояснення щодо обставин здійснення підприємством господарської діяльності, з яких слідує, що пояснення, надані ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ним надавалися під психологічним впливом. Засвідчив, що особисто підписував всі документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності, здійснював господарську діяльність, надав суду заяву, підпис на якій було посвідчено нотаріально.

Щодо підтвердження фактичності взаємовідносин ТОВ "Кримсплав"з ТОВ "Дніпроторгінвест" та ТОВ "Транс-Грейн".

Відповідно до акту перевірки ТОВ "Дніпроторгінвест" №186/23/37212565 від 21.01.2011, складеного Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська встановлено порушення ТОВ "Дніпроторгінвест" ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємством при придбані та продажу товарів. Вказані висновки зроблені Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська на підставі того, що одним з постачальників ТОВ "Дніпроторгінвест"у вересні 2010 року є ТОВ "Оптдевайс", який у свою чергу мав постачальника ТОВ "ДООРС". По зазначених підприємствах податковими органами також були складені акти невиїзних документальних перевірок, відповідно до яких встановлено нікчемність господарських операцій, та зазначено, що відносно ТОВ "ДООРС" СВ Васильківським МВ ГУ МВС України у Київської області порушено кримінальну справу № 08-3835 від 19.11.2010 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до акту перевірки ТОВ "Транс-Грейн"№ 922/234/36725965 від 27.04.2011, складеного ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська встановлено порушення ТОВ "Транс-Грейн"ч.1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємством при придбані та продажу товарів.

Вказані висновки зроблені ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі того, що одним з постачальників ТОВ "Транс-Грейн"у період з серпня 2010 по грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року є ПП "Селтік Юг", у відношенні якого також встановлено порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах та ТОВ "Оптдевайс", який у свою чергу мав постачальника ТОВ "ДООРС". По зазначених підприємствах податковими органами також були складені акти невиїзних документальних перевірок, відповідно до яких встановлено нікчемність господарських операцій, та зазначено, що відносно ТОВ "ДООРС"СВ Васильківським МВ ГУ МВС України у Київській області порушено кримінальну справу №08-3835 від 19.11.2010 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 та ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Це узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Крім того, у акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 22.12.2011 зазначено, що на момент проведення перевірки оригінали первинних та інших документів по взаємовідносинах ТОВ "Кримсплав" з ТОВ "Дніпроторгінвест"не надавалися.

У відповідності до пояснень позивача згідно протоколу виїмки від 30.12.2010 УПМ ДПА у м. Севастополі на підприємстві ТОВ "Кримсплав"вилучені первинні документи по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом. На підприємстві знаходиться лише частина первинних документів у копіях, а тому оригінали фінансово-господарських документів на момент перевірки були відсутні з об'єктивних причин, що не залежали від позивача.

Поряд з цим, у акті перевірки зазначено, що на момент проведення перевірки оригінали первинних та інші документів по взаємовідносинах ТОВ "Кримсплав"з ТОВ "Транс-Грейн"не надавалися, оскільки згідно протоколу виїмки від 30.12.2010 УПМ ДПА у м. Севастополі на підприємстві ТОВ "Кримсплав"вилучені оригінали первинних документів по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом. На підприємстві знаходиться лише частина первинних документів у копіях.

Таким чином, оригінали фінансово-господарських документів були відсутні у ТОВ "Кримсплав"на момент перевірки з об'єктивних причин, що не залежали від його волі.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя у повному обсязі не перевірений факт здійснення господарських операцій між ТОВ "Кримсплав"з ТОВ "Транс-Грейн" та ТОВ "Дніпроторгінвест", а висновки щодо нікчемності операцій з зазначеними контрагентами ґрунтуються на підстави припущень перевіряючих ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, викладених у акті позапланової перевірки ТОВ "Транс-Грейн" від 27.04.2011 № 922/234/36725965 та у акті позапланової перевірки ТОВ "Дніпроторгінвест"від 21.01.2011 №186/23/37212565.

Відповідно до умов Договору № 28/08 від 27.08.2010, укладеного між ТОВ "Кримсплав" та ТОВ "Дніпроторгінвест", ТОВ "Дніпроторгінвест" (Постачальник) зобов'язується передати Покупцеві ТОВ "Кримсплав" лом чорних та кольорових металів.

На виконання умов Договору, ТОВ "Дніпроторгінвест" виписані на адресу ТОВ "Кримсплав" податкові та видаткові накладні на загальну суму 16629050,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2771508,40 грн. Оплата товару підтверджується банківськими виписками.

Отриманий лом чорних та кольорових металів за Договором від ТОВ "Дніпроторгінвест", ТОВ "Кримсплав"використав у власній господарської діяльності для подальшої реалізації контрагентам-покупцям: ТОВ "ПГ "Союз", ПП "Сервет", що підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними.

Відповідно до Договору №27/08 від 27.08.2010, укладеного між ПП "Транс-Грейн"(Продавець) та ТОВ "Кримсплав"(Покупець) Продавець зобов'язується передавати по мірі готовності до поставки, у власність Покупця товар -обладнання згідно додатково узгодженій номенклатурі, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти цей товар і здійснити сплату на умовах даного договору. Передача товару здійснюється окремими партіями на умовах ЕХW місце відвантаження (всі витрати по транспортуванню несе Покупець) або додатково узгоджених сторонами на кожну сформовану партію товару. Мінімальна партія поставки -автомобільна норма.

ПП "Транс-Грейн", виписано податкові та видаткові накладні на поставку товарів (робіт, послуг) в адресу ТОВ "Кримсплав" на загальну суму 16629050, 40 грн., у тому числі податок на додану вартість -271508,40 грн.

Оплата проведена у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Транс-Грейн"на загальну суму 16629000,00 грн.

У подальшому придбаний товар у ТОВ "Транс-Грейн" ТОВ "Кримсплав"використало у власній господарській діяльності, а саме для переробки та подальшої реалізації контрагентам-покупцям: ПП "Сервет", ТОВ "ПГ "Союз".

Посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність та фіктивність угод між позивачем та названими контрагентами, судова колегія вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

При цьому згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у листі від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні, як і не доведено, що правочини, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочинами. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з отримання товарів та їх подальшого використування в своїй діяльності, зокрема, продажу цих товарів іншим підприємствам.

Крім того, слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-ІV.

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29.03.2012 у справі № 2а-62/12/2770 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська