Постанова

від 18.12.2008 по справі 2/420-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/420-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2008                                                                                                           Справа№  2/420-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Кононенко М.О.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 09.12.2008 року:

позивача: Хандога В.В.- юр., дов.№251 від 19.09.2008 року

відповідача: Миц О.І.- предст., дов.№66/1 від 27.08.2008 року

                      Прокопенко А.В.- предст., дов.№65 від 27.08.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  27.10.2008р. у справі №2/420-08

             за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство „Укрчорметавтоматика” (м. Дніпропетровськ)

            до: товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (м. Дніпропетровськ)

             про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

       Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року (підписано 29.10.2008р.) по справі №2/420-08 (суддя Боділовська М.М.) було зобов'язано відповідача –ТОВ „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (м. Дніпропетровськ) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Гвардійська, 11, кадастровий номер 1210100000:08:700:0011, що орендується позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство „Укрчорметавтоматика”; демонтувати бетонну огорожу. У зустрічному позові ТОВ „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” відмовлено. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнено 85 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Не погоджуючись з рішенням суду, товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (м. Дніпропетровськ) –відповідачем –було подано апеляційну скаргу, у якій заявник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №2/418-08 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі. У апеляційній скарзі позивач вказує на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що суд:

·          порушив його право як власника нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці;

     ·          не врахував, що розмір земельної ділянки був погоджений позивачем і громадянином Прокопенко В.В. –попереднім власником нерухомого майна;

    ·          залишив поза увагою, що позивач фактично відмовився від права користування земельною ділянкою, що підтверджується витягом з протоколу загальних зборів учасників ТОВ ДВТП „Укрчорметавтоматика” від 22.08.2003 року; копією листа на ім'я міського голови №55 від 05.03.2005 року, у якому позивач зазначав, що не заперечує проти відчуження частини земельної ділянки, а також актом встановлення та узгодження меж користування, підписаним директором позивача;

   ·          не врахував норми ч.2 ст.377 ЦК України і ст.120 ЗК України, відповідно до яких до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені будівлі і споруди, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування;

   ·          неправильно застосував положення ст.143 ЗК України.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на порушення судом норм процесуального права в частині розгляду зустрічного позову. Судом неправильно зазначена дата оголошення судового рішення, не прийняті доводи відповідача, викладені у його зауваженнях на протокол судового засідання.

У відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство „Укрчорметавтоматика” (м. Дніпропетровськ) –зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим. У відзиві позивач заперечує проти всіх доводів апеляційної скарги з посиланням на норми земельного законодавства України.

На виконання вимог суду за результатами розгляду справи у судовому засіданні 09.12.2008 року відповідачем було залучено до матеріалів справи копія Технічного паспорту на виробничі приміщення літ. А3-1, А4-1 по вул. Гвардійська, реєстровий №3084335.

17.12.2008 року від позивача надійшло пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, у якому позивач зазначив, що за договором від 03.03.2008 року відповідач придбав у гр. Прокопенко В.В. нежитлові будівлі, у тому числі мостіння і спірну огорожу. Однак, у плані спірної земельної ділянки, що є у Технічному паспорті, складеному КП „Дніпропетровське МБТІ” станом на 20.08.2003 року також йдеться про наявність на цій земельній ділянці мостіння, тобто останнє існувало до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.09.2003 року між позивачем і Прокопенко В.В. і належало позивачу. Позивач продав тільки нежитлові приміщення, а мостіння на користь Прокопенко В.В. не відчужувалося. В свою чергу, Прокопенко В.В. продав відповідачу майно, яке йому не належало (мостіння). Позивач будь-які рішення про надання гр. Прокопенко В.В. дозволу на облаштування мостіння і огорожі не приймав, у рішенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2007 року за Прокопенко В.В. право власності на мостіння і огорожу не визнавалося. За таких обставин Прокопенко В.В. в силу приписів ст.376 ЦК України не набув право власності на вказані в договорі купівлі-продажу від 03.03.2008 року мостіння та спірну огорожу і не міг їх відчужувати (ст.658 ЦК України). У відповідача не виникло право власності на це майно, а технічний паспорт не є правовстановлювальним документом.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.50 18 грудня 2008 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 24.02.2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство „Укрчорметавтоматика” (позивач) і Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого міська рада передала, а позивач (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,6529 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Гвардійська, 11 для фактичного розміщення виробничої бази. Підставою для укладення договору і передачі земельної ділянки в оренду позивача було рішення Дніпропетровської міської ради  від 18.12.2002 року №143/5.

Отже, позивач є користувачем зазначеної земельної ділянки в силу договору з особою, яка має право розпоряджатися землею на підставі ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, і Перехідних положень Земельного кодексу України.

02.09.2003 року між позивачем і громадянином Прокопенко Віктором Володимировичем був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач продав, а Прокопенко В.В. купив в літері А3-1 будівлю механічних майстерень цеху №11, приміщення №3 поз.1, загальною площею 103,6 м2 вартістю 1749 грн.; в літері А4-1 виробнича будівля прим. №4 поз. 1-13, загальною площею 495,9 м2 вартістю 8965 грн., що знаходяться за адресою: вул. Гвардійська, 11. Зазначений договір 02.09.2003 року був посвідчений державним нотаріусом сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори і зареєстрований у реєстрі за №4-2588. Згідно п.3.3 цього договору право власності на будівлі переходить від продавця до покупця в день підписання договору, тобто гр. Прокопенко В.В. з 02.09.2003 року став власником переліченого вище майна.

Земельною ділянкою громадянин Прокопенко В.В. користувався на підставі договору суборенди земельної ділянки від 01.12.2003 року, відповідно до якого позивач передав в суборенду земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану у м. Дніпропетровську, Ленінський район, вул. Гвардійська, 11 по фактичному розміщенню будівель згідно договору купівлі-продажу від 02.09.2003 року на строк до оформлення орендарем документів на земельну ділянку згідно чинного законодавства (п.1.1; п.2.1).

Станом на 03.03.2008 року громадянин Прокопенко В.В. договір на право оренди земельної ділянки з власником цієї ділянки –Дніпропетровською міською радою не оформив.

03.03.2008 року між гр. Прокопенко Віктором Володимировичем і ТОВ „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Прокопенко В.В. продав, а відповідач отримав у власність нежитлові будівлі, що розташовані по вул. Гвардійській, 11 і складаються з приміщень: в будівлі механічних майстерень літ. А3-1 цеху №11 приміщення №3 поз. 1 загальною площею 103,6 кв.м.; в виробничій будівлі літ. А4-1 приміщення №4 поз. 1-11, 13 загальною площею 498,7 кв.м.; рампи а1, а2; огорожі №11-15; мостіння на І-ІІІ; Н - душової (тимчасової), реєстраційний №3084335. Згідно п.4.1 договору право власності на відчужувані нежитлові будівлі у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору, яка була проведена 05.04.2008 року, тобто відповідач став власником переліченого вище майна з 05.04.2008 року.

Будь-які договори оренди або суборенди земельної ділянки, на якій розташовані придбані об'єкти нерухомості, відповідачем не укладалися.

11.06.2008 року відповідач звернувся з листом №86 на ім'я міського голови, у якому просив у зв'язку з придбанням об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гвардійська, 11 дати вказівку відповідним службам міста щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться під даним об'єктом. Зазначений лист був отриманий міською радою 11.06.2008 року (вхідний №11/3716), але станом на день прийняття судового рішення і день розгляду справи в апеляційному господарському суді будь-які договори на оренду земельної ділянки відповідачем з Дніпропетровською міською радою не укладалися.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем  документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідач  не має документа, який би підтверджував його право на землю. При цьому, посилання відповідача на ст.120 ЗК України і ст.377 ЦК України як на норми, в силу яких у нього виникає право користування землею, не є обґрунтованим, оскільки зазначені норми лише встановлюють (декларують) право особи, яка придбала нерухоме майно, на користування землею, на якій знаходиться це нерухоме майно, але момент виникнення такого права встановлений іншими нормами –ст.125 ЗК України. Тобто перехід права на землю не відбувається автоматично, а безпосередньо право користування виникає після здійснення особами певних дій, як то: укладення договору оренди, тощо. Аналогічно продавець нерухомого майна також автоматично не втрачає своє право користування земельною ділянкою у випадку продажу цього майна, оскільки підстави такого припинення встановлені ст.141 ЗК України, а цей перелік є вичерпним.

Щодо відмови позивача від права користування земельною ділянкою, слід зазначити, що позивач користується земельною ділянкою на умовах договору оренди, тому його відмова від права користування земельною ділянкою проводиться не шляхом подання заяви і прийняття рішення компетентним органом про припинення права користування та вилученням земельної ділянки на підставі поданої заяви, а шляхом припинення договору оренди земельної ділянки, який станом на день прийняття рішення не розірваний і є чинним.

Отже, станом на день прийняття судового рішення по справі позивач має право користування земельною ділянкою за договором оренди від 24.02.2003 року, у тому числі і земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомості, які належать відповідачу і земельною ділянкою, яка потрібна для обслуговування цих будівель, а відповідач має право власності на об'єкти нерухомості, але не має права користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяній земельній ділянці, тощо.

Таким чином, позивач має право вимагати від будь-якої особи, у тому числі і відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачем. Як зазначав позивач у позовній заяві відповідач самовільно використовує земельну ділянку без будь-яких правових підстав, чим створює позивачу перешкоди у користуванні орендованою ним земельною ділянкою. Крім того, позивач зазначав, що самовільно збудована на належній позивачу земельній ділянці залізобетонна огорожа обмежує доступ позивача на відокремлену частину земельної ділянки і не дозволяє позивачу використовувати її відповідно до умов договору оренди. Як доказ зазначених обставин позивач надав акт огляду земельної ділянки від 20.06.2008 року, у якому зазначено, що комісія, складена із представників позивача і сторонніх організацій при огляді земельної ділянки встановила, що на земельній ділянці збудована залізобетонна огорожа з металевими воротами, чим відокремлена земельна ділянка площею приблизно 0,25 га. Огорожа перешкоджає доступу транспорту і людей на відокремлену частину земельної ділянки, а також перекриває залізничну колію №17т. До акту огляду додані дві фотографії (а.с. 18-19).

Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що відповідач обмежує доступ позивача на частину земельної ділянки, яка орендується позивачем, тому вимоги останнього в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Як встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2007 року по цивільній справі №2-480-2007 (а ці факти, які мають значення для вирішення спору, є обов'язковими для господарського суду –ст.35 ГПК України) залізобетонну огорожу, яку просить знести позивач, збудував Прокопенко В.В. Зазначену огорожу Прокопенко В.В. в подальшому продав відповідачу, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.03.2008 року. Отже бетонна огорожа є власністю відповідача. Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.321 ЦК України). Позивач просить зобов'язати відповідача демонтувати бетонну огорожу, тобто фактично просить позбавити відповідача його права власності і припинити це право. Статтею 346 ЦК України встановлені випадки припинення права власності. Зазначені випадки з урахуванням ч.2 цієї статті є вичерпними, тому суд прийняв рішення демонтувати бетонну огорожу неправомірно, з перевищенням повноважень та втрутився у здійснення права власності відповідачем, тому рішення в цій частині заявлених вимог підлягає скасуванню. Доводи позивача, що відповідач не набув права власності на цю огорожу, оскільки вона збудована самовільно на земельній ділянці, яка не була надана під її будівництво (ст.376 ЦК України) не можуть бути підставою для задоволення позову про зобов'язання демонтувати огорожу, оскільки відповідач набув право власності на огорожу на підставі договору, а в силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

В описовій частині судового рішення суд зазначив: «Розглянувши матеріали зустрічного позову суд дійшов висновку про наявність підстав для його призначення для розгляду. Приймаючи до уваги, що ВТП «Укрчорметавтоматика»необхідно надати можливість для підготовки заперечень до зустрічного позову, судом оголошено в судовому засіданні перерву до 23.10.2008 р. Вивчивши матеріали зустрічного позову, суд не знайшов підстав для виклику в судове засідання представників третіх осіб. Розглянувши матеріали основного і зустрічного позовів, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив…».

В резолютивній частині суд відмовив ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ»у зустрічному позові.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення в цій частині також підлягає скасуванню, виходячи із наступного:

Відповідно до ст.60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Таким чином, зустрічний позов відрізняється від первісного позову тільки порядком його розгляду –в одному провадженні з первісним позовом. Щодо порядку прийняття та розгляду такого позову, то ці дії здійснюються у загальному порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ця ухвала направляється сторонам. При цьому, дії судді по підготовці справи до розгляду визначені ст.65 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи суддею ухвала про порушення провадження у справі за зустрічним позовом не виносилася, тобто суд взагалі не приймав до розгляду і тому не мав права розглядати зустрічну позовну заяву. Треті особи, зазначені у зустрічному позові, до участі у справі у порядку ст.27 ГПК України не залучалися.

В силу ст.811 ГПК України в судовому засіданні складається протокол, у якому, зокрема, зазначається найменування сторін, відомості про явку в судове засідання представників сторін, тощо. У протоколах судових засідань, які відбулися після надходження зустрічного позову до канцелярії суду (16.10.2008 року 14.55)  зазначено, що розглядається справа тільки за позовом ТОВ «Укрчорметавтоматика» до ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ»про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (протокол від 23.10.2008 року, протокол від 27.10.2008 року). Протоколи судових засідань не підтверджують того, що у зазначених судових засіданнях розглядався також зустрічний позов.

Так як суддя пов'язаний нормами процесуального кодексу і не може вийти за межі цього кодексу, то розгляд позовної заяви без прийняття її до розгляду у встановленому законом порядку, без залучення до участі у справі і без повідомлення третіх осіб, є порушенням чинного процесуального законодавства і безумовною підставою для скасування судового рішення у цій частині.

Оскільки зустрічний позов не був прийнятий до провадження місцевим господарським судом і не розглянутий у встановленому процесуальним кодексом порядку, у Дніпропетровського апеляційного господарського суду відсутні підстави для розгляду зустрічного позову, який не розглядався місцевим господарським судом. Але відповідач не позбавлений права на звернення до суду у загальному порядку з метою захисту порушеного права.    

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2008 року по справі №2/420-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ»(м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Гвардійська, 11, кадастровий номер 1210100000:08:700:0011 товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство «Укрчорметавтоматика»(м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 5, код ЄДРПОУ 00192465).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство «Укрчорметавтоматика»(м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 5, код ЄДРПОУ 00192465) 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство «Укрчорметавтоматика»(м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 5, код ЄДРПОУ 00192465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ»(м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                               О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                           Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                      Р.М. Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                         М.В. Юрченко

18.12.2008р.