Рішення

від 01.08.2012 по справі 5006/15/75/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.12 р. Справа № 5006/15/75/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Нова Каховка, Херсонська область

до відповідача Приватного підприємства «Фортуна-Донецьк», м.Донецьк

про стягнення 96 692,21грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Нова Каховка, Херсонська область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Фортуна-Донецьк», м.Донецьк про стягнення 96692,21грн., з яких: основний борг - 84000,00грн., пеня - 7076,21грн., витрати на правову допомогу - 5616,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір доручення №40 від 21.03.11р., контракт-заявки №189 від 23.09.11р., №190 від 23.09.11р., №191 від 24.09.11р., №192 від 24.09.11р., №193 від 24.09.11р., №195 від 24.09.11р., №197 від 26.09.11р., №198 від 26.09.11р., №201 від 27.09.11р., №202 від 27.09.11р., №203 від 27.09.11р., №204 від 27.09.11р., акти виконаних робіт №189 від 25.09.11р., №190 від 25.09.11р., №191 від 25.09.11р., №192 від 25.09.11р., №193 від 25.09.11р., №195 від 26.09.11р., №197 від 27.09.11р., №198 від 27.09.11р., №201 від 28.09.11р., №202 від 28.09.11р., №203 від 28.09.11р., №204 від 28.09.11р.

Ухвалою від 14.06.12р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/15/75/2012.

18.07.12р. відповідач надав відзив на позов, в якому визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 84000,00грн., заперечив проти виникнення заборгованості на підставі договору доручення №40 від 21.03.11р., а також зазначив про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені та недоведеність факту здійснення витрат на правову допомогу.

27.07.12р. до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути основний борг в сумі 84000,00грн., пеню в сумі 6485,46грн., витрати на правову допомогу в сумі 5616,00грн. Отже, позивачем фактично зменшено позовні вимоги до 96101,46грн. і справа розглядається з врахуванням вказаної заяви.

Представники сторін в судове засідання 01.08.12р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття рішення, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Встановив:

21.03.11р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1. (довіритель) та Приватним підприємством «Фортуна-Донецьк» (повірений) було укладено договір доручення №40, за яким довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання виконати визначені юридичні дії: знайти від імені та за рахунок довірителя завантаження для виконання перевезення автомобільним транспортом у міжнародному або міжміському повідомленні.

Згідно п.2.1 договору повірений надає довірителю оригінал чи факс-копію транспортної заявки на здійснення міжнародного або міжміського перевезення вантажу в довільній формі з указівкою наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, вага й обсяг вантажу (на один автомобіль), митне оформлення, кількість автомобілів, дата і час завантаження, фірма-відправник, контактну особу при навантаженні та його телефон, адреса вивантаження, контактну особу при вивантаженні і його телефон, погранперехід, вартість послуг у грн., додаткові умови.

Повірений зобов'язаний надати транспортну заявку довірителю не менш ніж 48 год. до дати завантаження (п.2.2 договору).

Відповідно п.4.1 договору загальна сума договору містить у собі суму відшкодування витрат довірителя, отриманих від замовника перевезення, з яким повірений уклав від імені й в інтересах довірителя договір на здійснення перевезення; винагорода повіреного за виконання юридичних дій за даним договором, зазначених у ст.1.1 договору; винагорода повіреного визначається як різниця між сумою, отриманою від замовника і вартістю перевезення, згідно документів довірителя.

Відповідно до п.2.8 договору повірений (відповідач) зобов'язаний перелічити довірителю (позивачу) за мінусом своєї винагороди, кошти за виконання послуг по автоперевезенню вантажів, отримані від вантажоодержувача (відправника вантажу).

Сторонами підписано контракт-заявки №189 від 23.09.11р., №190 від 23.09.11р., №191 від 24.09.11р., №192 від 24.09.11р., №193 від 24.09.11р., №195 від 24.09.11р., №197 від 26.09.11р., №198 від 26.09.11р., №201 від 27.09.11р., №202 від 27.09.11р., №203 від 27.09.11р., №204 від 27.09.11р. Вказані контракт-заявки є транспортними заявками відповідно п.2.1 договору, вартість послуг кожної заявки складає 7000,00грн., умови оплати - до 3 днів.

Договір доручення №40 від 21.03.11р. набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.11р. (п.8.1 договору).

Договір №40 від 21.03.11р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Контракт-заявками №189 від 23.09.11р., №190 від 23.09.11р., №191 від 24.09.11р., №192 від 24.09.11р., №193 від 24.09.11р., №195 від 24.09.11р., №197 від 26.09.11р., №198 від 26.09.11р., №201 від 27.09.11р., №202 від 27.09.11р., №203 від 27.09.11р., №204 від 27.09.11р. підтверджено виконання відповідачем свого обов'язку щодо пошуку завантаження для виконання перевезення.

Загальна сума послуг перевезення становить 84000,00грн. Вищевказані контракт-заявки підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Позивач належним чином виконав зобов'язання з надання послуг за договором доручення №40 від 21.03.11р., що підтверджується вищевказаними контракт-заявками та актами виконаних робіт №189 від 25.09.11р., №190 від 25.09.11р., №191 від 25.09.11р., №192 від 25.09.11р., №193 від 25.09.11р., №195 від 26.09.11р., №197 від 27.09.11р., №198 від 27.09.11р., №201 від 28.09.11р., №202 від 28.09.11р., №203 від 28.09.11р., №204 від 28.09.11р. Вказані акти виконання робіт підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Факт виконання позивачем послуг перевезення відповідач визнав, наявність заборгованості в сумі 84000,00грн. підтвердив.

Відповідач у відзиві посилається на те, що послуги надавалися не в рамках договору, а на підставі контракт-заявок.

Як зазначено сторонами в судовому засіданні 18.07.12р. інших укладених договорів між сторонами не існує.

Надані суду контракт-заявки за змістом відповідають п.2.1 договору доручення №40 від 21.03.11р. щодо оформлення цих заявок та відповідають предмету договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що здійснення позивачем перевезення за наданими відповідачем контракт-заявками мало місце саме на підставі договору доручення №40 від 21.03.11р.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачена можливість погодження умов щодо оплати в заявках. В кожній з вищевказаних контракт-заявок сторони погодили, що вартість послуг становить 7000,00грн. (по 1 заявці); строк оплати до 3 днів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати здійснених послуг перевезення вантажу за договором становить 84000,00грн., станом на час розгляду справи доказів її погашення сторонами суду не подано.

З огляду на зазначене, оскільки позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 84000,00грн. підтверджені та обґрунтовані матеріалами справи, визнані відповідачем, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.3 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п.5.5 договору за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг виконавця повірений (відповідач) виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 6485,46грн. Пеня нарахована по кожній накладній окремо за 182 дні з наступного дня після закінчення встановленого строку оплати.

Під час судового розгляду справи №5006/15/75/2012 судом встановлений факт несплати у встановлений строк в повному обсязі суми заборгованості, яка виникла на підставі договору доручення №40 від 21.03.11р., з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5616,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Правовідносини між позивачем та адвокатом Чаус Андрієм Олександровичем підтверджуються наявним в матеріалах справи договором про надання правової допомоги від 15.02.12р., актами прийняття-передачі юридичних послуг від 16.02.12р. та від 09.04.12р., свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №476 від 09.07.08р., розпискою адвоката Чаус А.О. про отримання оплати в сумі 5616,00грн.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.02.12р. адвокат зобов'язується виконувати покладені на нього діючим законодавством обов'язки по захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 (клієнт), який зобов'язується надати всі наявні в нього документи і достовірну інформацію, а також сплатити вищезазначені послуги.

В актах прийняття-передачі юридичних послуг визначені певні юридичні дії, які виконувались адвокатом Чаус А.О. для позивача, а також час їх виконання та вартість. Загальна вартість виконаних послуг за вказаними актами становить 5616,00грн.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року. При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Чауса А.О. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №5006/15/75/2012, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 5616,00грн. обґрунтованою.

В позовній заяві позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунок відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про забезпечення позову складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Заява про забезпечення позову має бути подана до суду з доказами сплати судового збору за її подання.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви та у процесі розгляду справи позивачем не надано жодних доказів в підтвердження сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у встановлених порядку і розмірі.

З огляду на викладене заява позивача про забезпечення позову не приймається судом до розгляду.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 1933,85грн., тоді як за подачу позову на суму 96101,46грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог) розмір судового збору складає 1922,03грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» в разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми відповідно до ч.2 ст.7 зазначеного вище закону.

Переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 624, §1 Глави 68 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Нова Каховка, Херсонська область до Приватного підприємства «Фортуна-Донецьк», м.Донецьк про стягнення 96101,46грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Фортуна-Донецьк» (83037, м.Донецьк, вул.Жигулівська, 12; ЄДРПОУ 31794238) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (74900, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг в сумі 84000,00грн., пеню в сумі 6485,46грн.; витрати на правову допомогу - 5616,00грн.; судовий збір в сумі 1922,03грн.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (74900, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державного бюджету України судовий збір в сумі 11,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 01.08.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 06.08.12р.

Суддя Захарченко Г.В.