Ухвала

від 08.08.2012 по справі 2а-8707/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/35491/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Алекс-Юг»(далі -Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012

у справі № 2а-8707/11/1470

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі -ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2011 № 0025592360 та від 08.11.2011 № 0025602360.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 0025592360, а також податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 0025602360 в частині донарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 256 502 грн. (у тому числі 213 762 грн. за основним платежем та 42740 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з реального виконання операцій з поставки позивачеві підрядних робіт та товарів, у зв'язку з чим порушення контрагентами платника правил оподаткування не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди. Водночас з огляду на установлений вироком у кримінальній справі факт створення ОСОБА_1 фіктивного підприємництва - товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ-Вилиджтрейдинг»- з метою прикриття незаконної діяльності суд не визнав право позивача на податковий кредит в рамках господарських операцій з цим контрагентом.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 названу постанову суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено повністю. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з відсутності у постачальників позивача необхідної матеріально-технічної бази та трудових ресурсів для виконання спірних будівельних та ремонтних робіт, що виключає правомірність формування Товариством даних податкового обліку за спірними операціями.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду як скасовану помилково.

Справу розглянуто в порядку письмовому провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, оформлену актом від 17.10.2011 № 1157/23-600/30397293. За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 0025592360, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 132 984 грн. (у тому числі 107 750 грн. за основним платежем та 25 234 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 0025602360, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 260 627 грн. (у тому числі 217 062 грн. за основним платежем та 43565 грн. за штрафними санкціями).

В акті перевірки зафіксовано, зокрема, що у перевіреному періоді до витрат, які підлягають врахуванню під час визначення бази оподаткування податком на прибуток, позивач відніс витрати на придбання будівельних, ремонтних та монтажних робіт в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Проф-Строй», товариством з обмеженою відповідальністю «Акордбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Будтранс-2009»та товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Гарант Сервіс», а також включив до податкового кредиту пред'явлену йому цими контрагентами суму ПДВ у складі вартості поставлених робіт. У висновку про безпідставність формування даних податкового обліку за цими операціями податковий орган виходив з того, що у названих підрядників відсутні трудові ресурси, основні фонди, транспорті засоби та кваліфікований персонал для виконання підрядних робіт, до податкового органу вони не звітували та мали ознаки фіктивності. Крім того, ДПІ не визнала право позивача на податковий кредит за операцією з придбання консалтингових та маркетингових послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ-Вилиджтрейдинг»з огляду на установлені вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.10.2011 факти фіктивної реєстрації цього товариства та відсутності поставки ним товарів та послуг.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Аналогічне за змістом правове регулювання передбачено і статтями 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції послався на те, що операції з поставки позивачеві будівельних, ремонтних та оздоблювальних робіт на належному йому нежитловому об'єкті, розташованому у м. Миколаєві по вул. Нікольській, 25 (БЦ «Олександрійський»), мають реальний характер.

На підтвердження вказаних робіт Товариством надано акти виконаних робіт за формою КБ-2в, локальні кошториси, податкові накладні, банківські виписки тощо. Зазначені документи у сукупності містять вичерпну інформацію про перелік робіт, виконаних підрядниками, їх обсяг (кількість) та вартість. Факт реального виконання цих робіт підтвердили і допитані як свідки працівники ТОВ «Проф-Строй», які були учасниками бригади, що здійснювала спірні роботи на об'єкті позивача.

А відтак суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи податкового органу відносно невиконання названими підрядниками поставки будівельних робіт в адресу Товариства документально не підтверджені.

Наведені висновки суду першої інстанції не були належним чином спростовані апеляційним судом, яким в основу рішення про відмову у позові покладено позицію відповідача у справі.

Слід зазначити, що в даному випадку з урахуванням усіх доказів у сукупності власне незазначення підприємством-постачальником у податковій декларації основних фондів не може вважатися достатньою підставою для висновку про недостовірність документів, складенням яких опосередковувалося виконання спірних робіт. Адже відсутність у контрагента основних засобів та необхідної трудової сили не спростовує можливості використання орендованої техніки для виконання будівельних робіт та залучення до таких робіт працівників на договірній основі.

Так само і факт підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою, сам по собі за відсутності інших фактів та обставин не може розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

Адже необґрунтована податкова вигода характеризується, зокрема, відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Суд першої інстанції також встановив, що під час укладення договорів підряду з названими постачальниками Товариством було отримано від них копії документів на підтвердження їх державної реєстрації, перебування на обліку в податковому органі та наявності ліцензій на виконання будівельних робіт.

У той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції, платник не несе відповідальності за дії усіх контрагентів, які беруть участь в багатостадійному процесі сплати податків до бюджету.

З аналогічних підстав суд першої інстанції, встановивши факт отримання та оприбуткування позивачем товарів (продуктів харчування та товарно-матеріальних цінностей), придбаних позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «КПВ Граніт»та товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-К», та використання цієї продукції Товариством для провадження своєї статутної діяльності з надання готельних послуг, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

В частині відмови у задоволенні позову на підставі висновку судів про незаконність відображення позивачем у складі податкового кредиту ПДВ за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «ВВМ-Вилиджтрейдинг»рішення у справі не оскаржуються.

З урахуванням викладеного, за висновком колегії Вищого адміністративного суду України, у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду -залишенню в силі як скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Алекс-Юг»задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 у справі № 2а-8707/11/1470 скасувати.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 у справі № 2а-8707/11/1470 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько