Постанова

від 07.08.2012 по справі 5016/2534/2011(16/203)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5016/2534/2011(16/203) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. -головуючого Гоголь Т.Г. Костенко Т.Ф. за участю представників сторін: позивачаХудяков І.М. дов. від 09.08.2011 року ШаларуО.І. дов. від 09.08.2011 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постановувід 10.04.2012 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 5016/2534/2011(16/203) господарського суду Миколаївської області за позовомПриватного підприємства "Охорона" до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 простягнення заборгованості за договорами в сумі 46 776,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Охорона" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 46776,42 грн. за договорами про охорону майна на об'єкті пультом централізованого спостереження.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.09.2011 року (суддя Фролов В.Д.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суд від 10.04.2012 року (судді: Головей В.М., Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.), позов Приватного підприємства "Охорона" задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Охорона" суму боргу 46 776,42 грн., з яких 34 018,23 грн. основного боргу, 2 611,98 грн. 3% річних, 10 146,21 грн. витрат від інфляції.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 26.09.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник обґрунтовує свої доводи тим, що підписані договори № 146 від 04.10.2008року, № 342 від 04.10.2010року, акти виконаних робіт та акти звірки розрахунків підписані ним лише у квітні 2011 року, шляхом введення його в оману представниками Приватного підприємства "Охорона", оскільки позивач стверджував, що це лише формальність для перевірки податкової інспекції.

Заявник також вважає, що при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального та матеріального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 03.05.2007 року між Приватним підприємством "Охорона" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 44 на охорону майна на об'єкті пультом централізованого спостереження.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався здійснювати охорону магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", які знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати отримані вищевказані послуги.

У зв'язку із закінченням строку дії вищевказаного Договору, сторони 03.05.2009 року уклали новий Договір № 224 на тих самих умовах.

04.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на охорону майна на об'єкті пультом централізованого спостереження №146, відповідно до якого позивач зобов'язався здійснювати охорону майна, що знаходиться на об'єктах перерахованих в дислокації, а саме в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а відповідач в свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані вищевказані послуги.

У зв'язку із закінченням строку дії вищевказаного договору сторони 04.10.2010 року уклали новий договір № 342 на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 5.1.11 Договорів зазначених вище, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату, по договорам та відшкодовувати Приватному підприємству "Охорона" витрати по обслуговуванню та ремонту сигналізації.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного підприємства "Охорона" суд першої інстанції і з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не виконав (порушив) свої зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг за вище зазначеними Договорами, на загальну суму 30818,23 грн. та 3200 грн. за монтаж сигналізації для виконання зазначених у договорі зобов'язань.

Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних від простроченої суми, яка становить 2611,98 грн. та інфляції розмір, яких склав 10 146,21 грн.

Посилання відповідача на те, що його було введено в оману при підписанні документів, які свідчать про укладення договорів на охорону та їх виконання судом апеляційної інстанції досліджені та спростовані з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували заперечення відповідача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.09.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі № 5016/2534/2011(16/203) господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Т. Гоголь

Т. Костенко