Постанова

від 09.08.2012 по справі 34/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 34/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Капацин Н.В., Кривди Д.С. за участю повноважних представників: позивача відповідачаСлівінського М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на рішенняПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 27 лютого 2012 року господарського суду м.Києва та постановувід 30 травня 2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№34/8 за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" провизнання правочину недійсним, ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що заява відповідача про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №1756/10 від 13.02.2007 року на суму 274 272,40 грн. є недійсною у зв'язку з тим, що не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 15-1, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Рішенням господарського суду м.Києва від 27 лютого 2012 року (суддя Сташків Р.Б.) в позові відмовлено з тих підстав, що укладанням договору про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами №2103/10 від 21.11.2007 року позивач частково підтвердив факт погашення заборгованості, визнав та врахував всі фактично проведені розрахунки, згідно рішення суду по справі №1/150, підтвердив залишок цієї заборгованості, який становив суму 3 594 461,89 грн. та був сплачений відповідачем 29 листопада 2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані судові рішення, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати та прийняти нове рішення про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви відповідача №1756/10 від 13.02.2007 року з моменту його укладення.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2001 року по справі №1/150 з відповідача на користь позивача була стягнута сума основного боргу у розмірі 5 852 804,51 грн., судові витрати (т.1, а.с.14).

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2006 року по справі №6/392 було стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суму боргу за векселями у розмірі 271 440,00 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 2 714,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 118,00 грн., всього 274 272,40 грн. (т.1, а.с.16). На виконання рішення суду був виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення по справі №16/392.

Згідно ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження закриття заборгованості за вказаними рішеннями суду відповідачем була направлена заява про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №1756/10 від 13.02.2007 року на суму 264 272,40 грн. (т.1, а.с.24).

Згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Таким чином, зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Як передбачено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" регулюється порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Стаття 26 Закону України "Про електроенергетику", на яку також посилається позивач, як на норму, яка встановлює заборону проведення заліку, передбачає обов'язки та відповідальність споживачів енергії.

Тобто, нормами зазначених статей не передбачені положення щодо заборони припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, спеціальне законодавство не містить заборони на припинення зобов'язань шляхом проведення заліків зустрічних вимог.

Як встановлено судами, 21.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було укладено договір №2103/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, за умовами якого грошові зобов'язання за рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2001 року в справі №1/150 частково погашені в сумі 3 594 461,89 грн. (т.1, а.с. 123).

Пунктом 2 вказаного договору сторони домовились про те, що у відповідності до статті 604 ЦК України, вказані в пункті 1 цього договору грошові зобов'язання припиняються шляхом їх заміни на нове зобов'язання боржника (новація зобов'язання) перед Кредитором, зміст і умови виконання якого регулюються цим Договором.

Пунктами 3, 4 договору сторони передбачили, що боржник зобов'язався перерахувати кредитору -Відкритому акціонерному товариству "Донецькобленерго" заборгованість в розмірі 3 594 461,89 грн. на протязі десяти днів з моменту підписання договору, а кредитор зобов'язався на протязі одного дня з моменту отримання суми заборгованості, зазначеної в пункті 1 Договору, відкликати із господарського суду м. Києва свою заяву від 06.10.2003 року № 03-17/1 про порушення справи про банкрутство ДП НАЕК "Енергоатом" (справа № 43/167, яка порушена господарським судом м. Києва) у порядку зазначеному в статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктами 8, 9 цього договору сторони встановили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання взятих на себе сторонами за цим договором обов'язків. Після набрання чинності цим Договором, всі попередні переговори за ним, попередні договори, протоколи про наміри, та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають законну силу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням №13497 від 29.11.2007 року перерахував позивачеві 3 594 461,89 грн. (т.1, а.с.125).

Відповідно до п.5 договору з моменту отримання повної суми заборгованості по даному договору, кредитор відмовляється від будь-яких майнових (інфляційні нарахування, 3 % річних, упущена вигода, тощо) та немайнових претензій до боржника по рішенню господарського суду Донецької області від 24.12.2001 року №1/150.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст.604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає правильним висновок судів попередніх судових інстанцій про те, що з моменту укладання договору №2103/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, первинні зобов'язання були припинені внаслідок новації та виникли нові зобов'язання між сторонами за укладеним договором №2103/10-НАЕК від 21.11.2007 року.

Розглядаючи справу, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дав належну правову оцінку доказів, наданих відповідачем в обґрунтування своїх заперечень.

Судами правильно був встановлений той факт, що укладенням договору про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами №2103/10-НАЕК від 21.11.2007 року позивач частково підтвердив погашення заборгованості, визнав та врахував всі фактично проведені розрахунки, згідно рішення суду по справі №1/150 та підтвердив залишок цієї заборгованості в сумі 3 594 461,89 грн., який був сплачений відповідачем 29 листопада 2007 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, державним виконавцем 12 грудня 2007 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №1/150 про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" боргу в розмірі 5 854273,51 грн., у зв'язку з повним погашенням вказаної суми заборгованості.

Заявою від 13.02.2007 року №1756/10, направленою на адресу позивача, відповідач заявив про припинення зобов'язань щодо сплати боргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" в сумі 274 272,40 грн., відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2001 року №1/150.

Також, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх судових інстанцій про те, що після проведення вказаного заліку сума заборгованості відповідача перед позивачем становила суму 3 594 461,89 грн., тоді як 21.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було укладено договір №2103/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим, за умовами якого грошові зобов'язання за рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2001 року по справі №1/150 були частково погашені та становили суму 3 594 461,89 грн., тобто на момент підписання вказаного договору ВАТ "Донецькобленерго" було відомо про наявність проведеного Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заліку, оформленого заявою відповідача №1756/10 від 13.02.2007 року.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тому, суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про обгрунтованість доводів відповідача щодо застосування наслідків спливу (закінчення) строку позовної давності, оскільки на час звернення позивача до суду з вимогою щодо визнання недійсним правочину про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви від 13.02.2007 року №1756/10 ним був пропущений встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і правильно відмовив позивачеві в позові.

Доводи, викладені в касаційній скарзі скаржником, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м.Києва від 27 лютого 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Капацин Н.В.

Кривда Д.С.