Постанова

від 02.08.2012 по справі 5011-33/2696-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2012 № 5011-33/2696-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі Коваленко В.С.

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Підприємство «Продпрогрес»

на рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2012

у справі № 5011-33/2696-2012 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Дочірнього підприємства «Підприємство «Продпрогрес»

про звернення стягнення на акції

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства «Підприємство «Продпрогрес» (далі - відповідач) про звернення стягнення на акції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-33/2696-2012.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2012 позов задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави акцій № 11/1-2231 від 23.07.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Дочірнім підприємством «Підприємство «Продпрогрес», предметом якого є 10 837 штук простих іменних акцій емітента Публічного акціонерного товариства «Макаронна фабрика» номінальною вартістю 1,05 грн. за 1 акцію, які належать Дочірньому підприємству «Підприємство «Продпрогрес», для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за генеральною кредитною угодою від 31.07.2001.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2012 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 5011-33/2696-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012, у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи № 5011-33/2696-2012 відкладено на 02.08.2012.

В засідання суду, призначене на 02.08.2012, представники сторін не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, поважних причин відсутності суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

31.07.2001 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду, відповідно до умов якої кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, а позичальник зобов'язався використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих процентів відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках угоди.

В рамках зазначеної угоди між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» укладено кредитні договори № 010/08/3776 від 10.10.2007, № 010/08/3777 від 10.10.2007, № 010/08/2505 від 16.11.2004 та № 011/08/1475 від 31.07.2003.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладених між сторонами договорів, останні за своєю правовою природою є кредитними договорами (ст. 1054 ЦК України), за умовами яких банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов кредитних Договорів у користування ТОВ «Євросервіс Україна» були надані кредитні кошти у сумі, передбаченій цими Договорами.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2007 в забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитними договорами між позивачем (заставодержатель) та Дочірнім підприємством «Підприємство «Продпрогрес» (заставодавець) укладено договір застави акцій № 11/1-2231 (далі - договір застави), відповідно до умов якого заставодавець виступив майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» (позичальник) щодо виконання останнім зобов'язання з повернення банку наданих кредитних коштів у розмірі 110 000 000,00 грн., сплати процентів за його користування у розмірах, строки, а також неустойку у випадках, передбачених кредитними договорами (п. 1.1 договору застави).

Відповідно до пункту 1.2 договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у пункті 1.1 даного договору, державне підприємство «Підприємство «Продпрогрес» передало в заставу АТ «Райффайзен Банк Аваль» 10 837 штук простих іменних акцій емітента Відкритого акціонерного товариства «Макаронна фабрика» номінальною вартістю 1,05 грн. за 1 акцію.

Пунктом 1.3 договору застави сторони погодили, що предмет застави є власністю заставодавця, що підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах № 3676 від 23.07.2007, виданої депозитарною установою - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (зберігач), яка надається заставодержателю при підписанні даного договору.

Спір у справі виник внаслідок невиконання позичальником зобов'язання за кредитними договорами, в зв'язку з чим у останнього перед позивачем наявна заборгованість, що станом на 01.02.2012, за розрахунком позивача складає 131 052 187,22 грн. та 8 075,77 доларів США.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» умов кредитних договорів, укладених в рамках угоди від 31.07.2001 підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2008 у справі № 21/112, згідно якого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто 85 871 877,40 грн. та 7508,63 доларів США.

Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» згідно ухвали господарського суду м. Києва від 01.06.2009 визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі № 49/277-6 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна», а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, обставини щодо наявності непогашених вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» не підлягають повторному доведенню.

Відповідно до ч.1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Положеннями ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 592 ЦК України, у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Порядок звернення стягнення на предмет застави визначений у п. 2.3.1 договору застави, згідно з яким заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за угодою та кредитними договорами, укладеними в рамках угоди.

Стаття 590 ЦК України передбачає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Належними доказами підтверджується наявність у позичальника перед позивачем зобов'язання по поверненню суми кредиту, а тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором застави акцій № 11/1-2231 від 23.07.2007, є правомірними.

Таким чином, судом першої інстанції було звернуто вказане стягнення на предмет застави у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2012.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Підприємство «Продпрогрес» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2012 у справі № 5011-33/2696-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-33/2696-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Шапран В.В.

Андрієнко В.В.