Ухвала

від 07.08.2012 по справі 2а-16381/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16381/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -Суббота Андрія Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брабусгруп»про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брабусгруп»про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи. Свої вимоги мотивує тим, що, на думку позивача, виходячи з аналізу господарської діяльності відповідача позивач має підстави вважати, що дане підприємство займалося підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, не уповноважені особи здійснювали діяльність від його імені з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків. Позивач вважає такі обставини підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення даної юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -Суббот Андрій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «Брабусгруп»взято на облік ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 03.02.2010 року за № 38384.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Брабусгруп»отримало 10.02.2010 року.

Відповідно до пояснень особи, що є засновником та директором ТОВ «Брабусгруп», ніякі документи як директор та засновник товариства щодо фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, декларації до податкових органів за місцем реєстрації підприємства не підписував і не здавав. Ніякі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт також не підписував. Де знаходяться фінансово-господарські статутні документи та печатка ТОВ «Брабусгруп», йому не відомі.

На підставі зазначеного позивач зазначає, що є достатні підстави вважати, що підприємство ТОВ «Брабусгруп», використовувалось невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факти, зазначені позивачем, не містяться в переліку обставин, за наявності яких чинним законодавством України передбачено можливість визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Довідки від 20.10.2010 року № 24/15-05, наданої ДПІ у Шевченківському районі м. Києва останню звітність з податку на прибуток до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва товариством було подано за 1 квартал 2010 року.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні законні підстави для прийняття рішення про припинення юридичної особи, оскільки позивачем не було надано доказів наявності законодавчо визначених підстав для здійснення такої дії.

За наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -Суббота Андрія Анатолійовича -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.