Постанова

від 08.08.2012 по справі 2а-3601/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2012 року місто Київ № 2а-3601/12/1070

12.57

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Скибуда Р.А., Нечай О.В., відповідача: - Завальська С.В., Казанська Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус» доДержавної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000032370 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

Ухвалами судді Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08.08.2012 року.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача та представники відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 08.08.2012 року надали письмові заперечення на адміністративний позов з доказами на їх обґрунтування, просили у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 25406737.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2011 року працівниками податкового органу проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 1087/1000/23-5/25406737.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано, що на об'єкті перевірки господарської одиниці позивача -АЗС, яка розміщена за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 120-Б, здійснюється реалізація нафтопродуктів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації, чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також, суб'єктом господарювання не було забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій, чим порушено пункт 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі Акту перевірки № 1087/1000/23-5/25406737 від 15.11.2011 року, ДПІ у Макарівському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000502370 на суму штрафних (фінансових) санкцій -409 756, 86 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, після чого було оскаржено до суду.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000502370, рішенням ДПС в Київській області від 03.02.2012 року повторно розглянуто Акт перевірки № 1087/1000/23-5/25406737 від 15.11.2011 року та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032370 від 06.02.2012 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1, 00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року в адміністративній справі № 2а-1269/12/1070, податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000502370 -визнано протиправним та скасовано.

Вищевказана постанова ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року -залишена без змін.

Податкове повідомлення-рішення № 0000032370 від 06.02.2012 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1, 00 гривня оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС в Київській області від 11.04.2012 року та рішенням ДПС України від 17.05.2012 року -залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Як зазначалося вище, під час перевірки було встановлено, що на АЗС позивача здійснювалася реалізація нафтопродуктів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання (на АЗС були відсутні другі примірники змінних звітів АЗС за формою № 17-нп, на час проведення перевірки за місцем реалізації знаходилося нафтопродуктів на загальну суму 204 847, 43 гривень). В Акті перевірки було вчинено запис про незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО у сумі 2, 14 гривень.

Щодо порушення підприємством вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», як вже зазначалося вище, постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року встановлено протиправність застосування до позивача штрафних санкцій.

Щодо порушень про незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО у сумі 2, 14 гривень, позивач визнав наявність таких порушень, однак зазначив, що відповідач не мав права проводити такі донарахування на підставі рішення ДПС у Київській області за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000502370.

З приводу зазначеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведенні розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадках використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з пунктом 23 Порядку проведення торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари(послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше -1 гривня;

вчинене вдруге -100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення -у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Таким чином, виявивши порушення податкового законодавства, відповідач до позивача повинен був застосувати штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 гривня.

Щодо порушення процедури застосування такої санкції, враховуючи, що у податковому повідомленні-рішенні від 29.11.2011 року відповідачем не було застосовано штрафну санкцію за вказані порушення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001 і зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за № 10/18748 орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», скаргу без розгляду та повертає автору.

Відповідно до пункту 3.4. розділу ІІІ Порядку направлення органам державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Суд зазначає, що дійсно за результатами перевірки податковим органом було допущено помилку і не включено до розрахунку штрафної (фінансової) санкції суму штрафу у розмірі 1 гривні за порушення пункту 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», водночас, як було встановлено судом, такі порушення мали місце, вони зафіксовані в Акті перевірки і тому, за результатами адміністративного оскарження ДПС у Київській області зобов'язало відповідача застосувати фінансові санкції згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд, відмовляючи у задоволені позову, виходить з того, що порушення процедури винесення податкового повідомлення-рішення не можуть бути самі по собі підставами для його скасування у випадку доведеності такого правопорушення.

Також слід відмітити, що за результатами розгляду скарги орган державної податкової служби, який розглядав скаргу мав право збільшити суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач надав суду обґрунтовані докази, на підставі яких керувався під час винесення спірного рішення.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши подані відповідачем додаткові матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області № 0000032370 від 06.02.2012 року - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 серпня 2012 р.