Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а-3601/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3601/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й. Суддів:Желтобрюх І.Л., Собків Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус»до Державної податкової інспекції в Макарівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус»(надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000032370.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення, враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а позивач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.11.2011 року працівниками податкового органу проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 1087/1000/23-5/25406737.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано, що на об'єкті перевірки господарської одиниці позивача -АЗС, яка розміщена за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 120-Б, здійснюється реалізація нафтопродуктів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації, чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» . Також, суб'єктом господарювання не було забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій, чим порушено пункт 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

На підставі Акту перевірки № 1087/1000/23-5/25406737 від 15.11.2011 року, ДПІ у Макарівському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000502370 на суму штрафних (фінансових) санкцій -409 756, 86 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, після чого було оскаржено до суду.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000502370, рішенням ДПС в Київській області від 03.02.2012 року повторно розглянуто Акт перевірки № 1087/1000/23-5/25406737 від 15.11.2011 року та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , в результаті чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032370 від 06.02.2012 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1, 00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року в адміністративній справі № 2а-1269/12/1070, податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000502370 -визнано протиправним та скасовано.

Вищевказана постанова ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року -залишена без змін.

Податкове повідомлення-рішення № 0000032370 від 06.02.2012 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1,00 гривня оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС в Київській області від 11.04.2012 року та рішенням ДПС України від 17.05.2012 року -залишено без змін.

Як вбачається із матеріалів справи керівником ДПІ в Макарівському районі без проведення перевірки, з порушенням встановлених законом строків, потворно було розглянуто Акт від 15.11.11 ти винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій на суму 1,00 грн.

Відповідно до ст.. 55 Податкового кодексу України (далі ПК України), органами ДПС при розгляді скарг надано право лише скасовувати, повністю або частково, оскаржуване повідомлення-рішення, проте не надано право його змінювати, збільшувати розмір санкцій чи виносити будь-які інші рішення, зокрема щодо зобов'язання потворно розглядати матеріали перевірок та накладати нові, раніше не застосовані санкції.

Колегія суддів зазначає, що жодною нормою ПК України не передбачено право органів ДПС потворно розглядати матеріали раніше розглянутих перевірок, виходити за встановлений кодексом 10-ти чи 3-и денний строк винесення податкового повідомлення-рішення чи виносити додаткові рішення про застосування раніше не застосованих санкцій.

Порядок, строки та підстави прийняття податкового повідомлення- рішення про застосування санкцій, визначається виключно нормами ст.86.8 чинного ПК України, а не нормами підзаконних відомчих актів, які можуть лише деталізувати встановлений Кодексом порядок, але не можуть надавати органам ДПС нові, не передбачені Кодексом та Законами повноваження.

Так, відповідно до змісту ст.86.8 Кодексу, податкове повідомлення- рішення приймається керівником ДПІ лише одне за кожним актом перевірки; лише на підставі проведеної фактичної перевірки та не пізніше десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта цієї перевірки (або - не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень до цього акту).

Також, слід врахувати те, що відповідно до ст.54.3 ПК України, наведено вичерпний перелік випадків, який не підлягає розширеному тлумаченню, в яких органи ДПС мають право і зобов'язані самостійно визначати суму грошових зобов'язань чи збільшення бюджетного відшкодування.

Отже, висновок суду першої інстанції про законність оскаржуваного повідомлення-рішення від 06.02.12. на підставі лише норм підзаконних відомчих актів відповідача (ДПС), є незаконним і необґрунтованим.

Так, відповідно пп.Г п.14 Положення «Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами ДПС», дійсно передбачено право органу ДПС при розгляді скарги збільшити суму грошового зобов'язання або податкового боргу, проте в абз.1 даного пункту визначено, що таке рішення орган ДПС може прийняти тільки у випадках, прямо визначених нормами ПК України.

Відповідно до ст.55 ПК України, органам ДПС при розгляді скарг надано тільки право скасовувати оскаржене рішення, але не право його змінювати чи виносити будь-які інші рішення, зокрема щодо зобов'язання підпорядкованих органів повторно розглядати матеріали перевірок чи накладати нові санкції.

Крім того, відповідач посилаються на норми підзаконних актів щодо права органів ДПС збільшувати суми грошового зобов'язання, проте, в даному випадку не може бути збільшення такої суми, оскільки санкція за п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР, взагалі не накладалась.

Посилання відповідача на норми п.3.4. Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків, як на підставу повноваження органу ДПС збільшувати суму грошового зобов'язання за результатами адміністративного оскарження, не є правомірним, оскільки згідно її тексту, даний порядок розроблено відповідно до вимог чинного ПК України, в п.2 наведено вичерпний перелік підстав для збільшення сум грошового зобов'язання, який дублює норми ст.58 ПК України.

Тобто, норми п.3.4. та решта положень згаданого Порядку не надає і не може надавати органам ДПС додаткових, крім визначених Законами повноважень, крім встановлених ПК та законами України, щодо накладення нової санкції та визначення нової суми грошового зобов'язання за результатами адміністративного оскарження, оскільки всі ці норми Порядку містять відсилання до змісту норм ПК України, який в свою чергу, не надає органам ДПС таких повноважень.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було допущено помилку і не включено до розрахунку штрафної санкції суму штрафу у розмірі 1 гривні за порушення п.13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, однак такі порушення мали місце, вони зафіксовані в Акті перевірки, а тому за результатами адміністративного оскарження відповідач правомірно застосував штрафні санкції.

Проте, за даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідачем було проведено перевірку, за результатами якої складено Акт від 15.11.2011 року та встановлено в тому числі порушення п.13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР і відповідно до якого було винесене основне податкове повідомлення рішення від 29.11.2011 року № 0000502370.

Вище зазначене податкове повідомлення-рішення визнане протиправним та скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року залишена без змін.

Як вбачається із матеріалів справи, основне та додаткове (про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.) податкові повідомлення-рішення виносились на підставі акту перевірки від 15.11.2011 року.

Таким чином, оскільки основне податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано у зв'язку із тим, що відповідачем не доведено факту порушення Закону України № 265, то відповідач протиправно виніс податкове повідомлення-рішення № 0000032370 від 06.02.2012 року щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн., адже фактично, відповідач знову ж таки вказує на порушення, які були спростовані судовими рішеннями Київського апеляційного адміністративного та Київського окружного адміністративного судів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню обсязі є передчасним та не обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032370 від 06.02.2012 року ДПІ у Макарівському районі Київської області про застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Собків Я.М.