Постанова

від 01.08.2012 по справі 5004/1596/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 5004/1596/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року у справі за позовомВідділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради до ФОП ОСОБА_4 третя особаКП "Зелене господарство м. Луцька" про примусове звільнення нежитлового приміщення

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2011 року Відділ управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про виселення підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення (магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1"), яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, вважаючи що відповідач користується цим приміщенням без достатніх правових підстав.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.10.2011 року позов задоволено в повному обсязі та зобов'язано відповідача звільнити спірне приміщення.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення у справі скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, рішеннями Луцької міської ради від 06.02.2008 року № 23/104 та від 05.03.2008 року№ 24/60 створено комунальне підприємство "Зелене господарство м. Луцька" для забезпечення діяльності якого, за актом № 8, затвердженим 22.04.2008 року було передано відповідне майно, зокрема і нежитлове приміщення (магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1"), що знаходиться по АДРЕСА_1

При цьому п.п. 5.1, 5.4. Статуту підприємства передбачено, що майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Луцька і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Підприємство має право продавати або передавати іншим юридичним або фізичним особам, здавати в оренду, надавати безоплатно або в позику будинки, інвентар, інші матеріальні цінності лише за згодою засновника (Власника) або уповноваженого ним органу.

12.02.2010 року підприємець ОСОБА_4 та КП "Зелене господарство м. Луцька" уклали договір про співпрацю № 6, яким визначили, що метою його укладання є організація та здійснення реалізації продукції КП "Зелене господарство м. Луцька" у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" на умовах, визначених окремою угодою про комісійну торгівлю.

Цим же договором, укладеним без згоди власника, передбачалось надання відповідачу права безоплатного користування приміщенням магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" для організація та реалізації продукції підприємства на період дії договору № 6 до 12.02.2015 року.

Безоплатне користування відповідачем приміщенням магазину підпадає під ознаки договору позички, форма якого повинна відповідати вимогам ст. 793 ЦК України.

Статтями 793, 794 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Недотримання цих вимог закону виключає визнання договорів укладеними та такими, що породжують правові наслідки для осіб, які його уклали, а тому за таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо безпідставності користування відповідачем спірним нерухомим майном, обґрунтовано задовольнив позов, зобов'язавши останнього звільнити приміщення магазину, який знаходиться за зазначеною адресою, і підстав для скасування чи зміни судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року -без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко